Справа № 738/367/13-ц
№ провадження 2/738/97/2013
16 травня 2013 року м. Мена
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi:
головуючого - суддi Парфененко О.Я.
з участю секpетаpя Зубкович Н.Ф.,
позивача - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2,
відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3,
відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4,
представника відповідача виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області Кравцова В.М.,
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6,
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду м. Мена Чернігівської області цивільну спpаву за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію житла, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третьої особи Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію житла,
26 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити
приватизацію житла. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що з листопада 1994 року разом із сином ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. У 2012 році звернулась із заявою до виконкому Макошинської селищної ради із заявою щодо приватизації квартири, але у приватизації виконком відмовив у зв'язку із ненаданням ордеру та тим, що на спірну квартиру претендує колишній чоловік ОСОБА_3. ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, та, посилаючись на ст. 9 ЖК України, ст.ст. 328, 345 ЦК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», просить скасувати рішення виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області від 25 липня 2012 року №47 «Про приватизацію житлової квартири», визнати за нею та ОСОБА_4 право на приватизацію житла шляхом безоплатної передачі квартири №3 в житловому будинку по АДРЕСА_1, зобов'язати виконавчий комітет Макошинської селищної ради здійснити приватизацію житла та оформити передачу спірної квартири безоплатно в рівних частках у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вселити ОСОБА_2 у спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права користування квартирою №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 2, 123).
Протокольною ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 56-57).
14 березня 2013 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третьої особи Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_6 проживають без реєстрації у квартирі №3 в житловому будинку по АДРЕСА_1, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 зареєстровані у спірній квартирі, але не проживають у ній без поважних причин більше шести місяців: ОСОБА_4 - з 2002 року, а ОСОБА_2 - з січня 2012 року. Колишня дружина ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 не являються членами сім'ї наймача, належне їм майно відсутнє у спірній квартирі. Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не мають право на приватизацію квартири та, посилаючись на ст.ст. 71, 72 ЖК України, просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування спірною квартирою у зв'язку із відсутністю в ній понад шість місяців без поважних причин (а.с. 71).
Третя особа ОСОБА_6 заявив самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувшись 14 березня 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію житла. Свій позов ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що наймачем спірної квартири є його батько - ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 не проживають у квартирі, тому і втратили право на її приватизацію. ОСОБА_6 вважає, що має право на приватизацію спірної квартири, тому звернувся до виконкому Макошинської селищної ради із відповідною заявою. Посилаючись на ст.ст. 328, 345 ЦК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_6 просить визнати за ним право на приватизацію житла шляхом безоплатної передачі квартири №3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язати виконавчий комітет Макошинської селищної ради здійснити приватизацію житла та оформити передачу спірної квартири безоплатно в його приватну власність (а.с. 60-61).
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року справи за вищезазначеними позовами об'єднано в одне провадження для спільного розгляду (а.с. 76-77).
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_2 підтримала уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила задовольнити позов у повному обсязі, щодо зустрічного позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_6, заперечувала та додатково пояснила, що починаючи з січня 2012 року з поважної причини не проживає за зареєстрованим місцем проживання, оскільки колишній чоловік ОСОБА_3 створив нестерпні умови для проживання, вигнав з квартири, змінив замок у вхідних дверях та не надає ключі від квартири. З приводу неправомірної поведінки ОСОБА_3 зверталась до правоохоронних органів.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, підтримав зустрічний позов та позов ОСОБА_6 та пояснив, що у 1982 році отримав ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1. Із своєю сім'єю - дружиною ОСОБА_7, та синами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вселились у квартиру. Дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 - померли. У 1994 році одружився з ОСОБА_2, яка із синами за його згодою зареєструвалась і проживала у спірній квартирі з листопада 1994 року. В даний час він являється громадянином Російської Федерації, у спірній квартирі не зареєстрований з 1999 року, зареєстроване місце проживання в Росії. У лютому 2012 року шлюб з ОСОБА_2 розірвали. Через сварку 01 січня 2012 року ОСОБА_2 виїхала із квартири. У лютому 2013 року замінив замок на вхідних дверях квартири для запобігання вчинення крадіжок. Ключі від нового замка ОСОБА_2 не надавав.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення первісного позову, підтримав зустрічний позов та свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові та пояснив, що до травня 2008 року був зареєстрований у спірній квартирі. В даний час зареєстрований в АДРЕСА_2, вважає, що не втратив права на приватизацію спірної квартири, на даний час користується спірною квартирою. Між його батьком ОСОБА_3 та мачухою ОСОБА_2 останній час постійно виникали сварки.
Представник відповідача виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області Кравцов В.М. вимоги за пред'явленими позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не визнав та пояснив, що до виконкому Макошинської селищної ради надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з проханням здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колишнє подружжя, між ними постійно виникають сварки та виник спір щодо права на приватизацію спірної квартири, тому виконком відмовив усім заявникам у задоволенні їхніх заяв.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності (а.с. 109).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо здійснення приватизації житла та прав користування житлом - квартирою №3 в житловому будинку по АДРЕСА_1.
З огляду на характер спірних правовідносини, при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ст.ст. 15, 16, 21, 345 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 65, 65-1, 71, 72, 107, 191 ЖК України та ст.ст. 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що квартира №3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 належить до об'єктів приватизації як квартира в багатоквартирному житловому будинку та знаходиться у комунальній власності територіальної громади селища Макошине Менського району Чернігівської області, що підтверджується рішенням двадцять першої сесії четвертого скликання Макошинської селищної ради від 31 січня 2006 року, актом приймання-передачі житлового будинку у комунальну власність від 30 листопада 2006 року (а.с. 29-32). Вказана квартира, відповідно до інвентаризаційної справи, складається з лоджії, кухні, ванни, туалету, двох кімнат, комори, коридору та має загальну площу 50,3 кв.м. (а.с. 41-52).
Виконавчий комітет Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області визначено органом приватизації житла відповідно до рішення восьмої сесії двадцять другого скликання Макошинської селищної ради від 28 січня 1997 року, що узгоджується з положеннями п.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 28).
04 березня 1982 року ОСОБА_3 отримав ордер №3, який був підставою для вселення до спірної квартири. У ордері членами сім'ї ОСОБА_3 зазначені: ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - сини (а.с. 73, 79). Відомості щодо вселення, прописки, виписки, реєстрації або зняття з реєстрації осіб, що були
зазначені в ордері сторонами не надані. ОСОБА_3 пояснив, що після смерті дружини ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8, він 17 червня 1994 року одружився з ОСОБА_2.
Сторонами не заперечувалась та обставина, що ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вселились у листопаді 1994 року у спірну квартиру за згодою ОСОБА_3, як члени його сім'ї. З листопада 1994 року у спірній квартирі проживали ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_4.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вселилися до спірної квартири, наймачем якої був ОСОБА_3 з дотриманням встановленого порядку при їх вселенні та набули права користування жилим приміщенням, були прописані в даному жилому приміщенні, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пізніше - і зареєстровані в ньому, це приміщення є постійним місцем їх проживання, вони з наймачем - ОСОБА_3 вели спільне господарство, оскільки проживали однією сім'єю близько 18 років, тривалість часу їх проживання та певний порядок користування жилим приміщенням не були обумовлені угодою між цими особами та наймачем.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 несла витрати з приводу утримання квартири, оскільки між КП «Макошинське» та нею укладено договір про надання послуг з водовідведення від 12 квітня 2012 року, відповідно до якого надаються послуги по водовідведенню по АДРЕСА_1 (а.с. 110), а з оборотних відомостей нарахування квартирної плати Макошинською селищною радою за 2012-2013 роки вбачається, що квартирна плата за користування спірною квартирою нараховувалась саме ОСОБА_2 (а.с. 111-114).
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 150).
На час розгляду справи за адресою спірної квартири зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 - з 19 листопада 1994 року та ОСОБА_4 - з 15 листопада 1994 року, зазначена обставина підтверджується даними, що зафіксовані у поквартирній карточці форми «Б», у картках прописки форми «А» та у паспортах (а.с. 3-4, 7, 25, 34-40).
З повідомлення начальника Менського РС УДМС України в Чернігівській області вбачається, що відомості про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі відсутні (а.с.145).
ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації та зареєстрований в місті Пить-Яга Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу Російської Федерації, що підтверджується паспортом НОМЕР_1, виданим Тугулимським ВВС Свердловської області 22 березня 2005 року (а.с. 19).
Відповідно до акту від 25 березня 2013 року ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 108).
ОСОБА_6 11 серпня 2000 року виписаний із спірної квартири, ОСОБА_10 14 серпня 2012 року знятий з реєстраційного обліку в спірній квартирі, що підтверджується даними, зафіксованими у поквартирній карточці форми «Б», у картках прописки форми «А», та у паспорті ОСОБА_6 (а.с. 21-23, 34,37,40). ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з 11 серпня 2000 року разом із своєю сім'єю мешкає за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_3.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично не проживають за зареєстрованим місцем проживання з січня 2012 року через неприязні відносини та суперечки, які склались між колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що свідчать численні звернення ОСОБА_2 до Менського РВ УМВС України в Чернігівській області, прокуратури Менського району (а.с. 86-103, 107). Вказана обставина знайшла своє підтвердження і в судовому засіданні - у поясненнях сторін. Зокрема, у судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що змінив замки на вхідних дверях спірної квартири, нові ключі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не надає.
Вирішуючи вимоги за первісним позовом ОСОБА_11 в частинні її вселення у спірну квартиру та вимоги за зустрічним позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування спірною квартирою, суд виходить з такого.
Стаття 47 Конституції України приписує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною 4 статті 9 ЖК України встановлено додаткові гарантії щодо права користування житлом, зокрема те, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За приписами ст.ст. 64, 65 ЖК України члени сім'ї наймача, набувши право на жиле приміщення зберігають його, якщо навіть перестають бути членами сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами і наймачем не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно фактично не проживають у спірній квартирі більше шести місяців, але з'ясувавши причин відсутності в ній понад шість місяців, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були відсутні понад встановлені ст. 71 ЖК України строки з поважних причин, а саме - внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_3, а відтак ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не можуть бути визнані такими, що втратили право користування з підстав, встановлених ст.ст. 71, 72 ЖК України.
За таких обставин, зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_11 в частині її вселення у спірну квартиру підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшло підтвердження, порушення ОСОБА_3 права ОСОБА_2 на користування житлом. Порушене право ОСОБА_2 на користування спірною квартирою підлягає відновленню шляхом її вселення у спірну квартиру та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права користування квартирою №3 по АДРЕСА_1.
Вирішуючи вимоги за первісним позовом ОСОБА_11 в частині визнання за нею та ОСОБА_4 права на приватизацію житла та такі ж вимоги ОСОБА_6, суд виходить з наступного.
Статею 345 ЦК України встановлено право фізичної або юридичної особи набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 ЖК громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.
На підставі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження зазначених квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два й більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.
Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено такий спосіб приватизації як безоплатна передача громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири загальна площа яких відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 житлові чеки в приватизації державного майна не використали (а.с. 67, 99, 100).
06 липня 2012 року ОСОБА_2 та 16 липня 2012 року ОСОБА_3 звернулись до голови Макошинської селищної ради із заявами, в яких просили надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с. 127, 130).
Рішенням виконавчого комітету Макошинської селищної ради від 25 липня 2012 року № 47 у наданні дозволу на збір документів для приватизації квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з тим, що на приватизацію квартири претендує колишнє подружжя між якими є спір (а.с. 6).
Також питання щодо приватизації спірної квартири вирішено рішенням виконавчого комітету Макошинської селищної ради від 28 березня 2013 року №20, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю необхідних документів, також цим рішенням відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на приватизацію цієї квартири у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не є громадянином України (а.с. 119).
07 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до виконкому Макошинської селищної ради із заявою про надання дозволу на збір документів для приватизації
квартири АДРЕСА_1 та на участь у приватизації (а.с. 64)
Рішенням Макошинської селищної ради від 28 березня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено у наданні дозволу на участь у приватизації квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що він не зареєстрований та не проживає у цій квартирі (а.с. 142).
ОСОБА_4 із заявою про участь у приватизації спірної квартири до органу приватизації не звертався.
Враховуючи положення ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та обставини щодо підстав вселення та проживання у спірній квартирі осіб, їх громадянства, які були встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що право на приватизацію шляхом безоплатної передачі у власність спірної квартири мають ОСОБА_2 та ОСОБА_4- які є громадянами України, постійно проживають у квартирі, яка підлягає приватизації, житлові чеки в приватизації державного майна не використали.
ОСОБА_3 не має права на приватизацію спірного житла оскільки не являється громадянином України, не зареєстрований та постійно не проживає у спірній квартирі.
ОСОБА_6 також не має права на приватизацію спірного житла, так як на час звернення до органу приватизації із заявою прийняти участь у приватизації житла, постійно не проживав у квартирі, яку бажає приватизувати, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 11 ч. ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_2, заявляючи вимоги про відновлення порушеного права на приватизацію ОСОБА_4, всупереч ст. 60 ЦПК України, не надала доказів, на підтвердження своїх повноважень на звернення до суду із заявою про захист прав ОСОБА_4, та на підтвердження того, відповідачі порушують права ОСОБА_4, тому позовні вимоги в частини визнання за ОСОБА_4 права на приватизацію житла шляхом безоплатної передачі спірної квартири не підлягають задоволенню.
Рішення виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області від 25 липня 2012 року №47 «Про приватизацію житлової квартири» в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на збір документів для приватизації спірної квартири прийняте з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фону», порушує права ОСОБА_2, а тому відповідно до ст. 21 ЦК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню в цій частині.
Суд приходить до висновку про задоволення вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права на участь у приватизації спірної квартири, разом з тим вимога про зобов'язаня виконавчого комітету Макошинської селищної ради здійснити приватизацію житла та оформити передачу спірної квартири є передчасною та не
підлягає задоволенню, оскільки така передача здійснюється відповідно до ст. 65-1 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом міністерства з питань ЖКГ України 16 грудня 2009 року №16, згідно з яким громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним квартиру не тільки звертається до органу, а й зобов'язаний надати документи, визначені п. 18 цього Положення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 21, 345 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 65, 65-1, 71, 72, 107, 191 ЖК України, ст.ст. 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ст.ст. 10, 11, 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію житла - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області від 25 липня 2012 року №47 «Про приватизацію житлової квартири» в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_2 на збір документів для приватизації квартири №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право на приватизацію житла шляхом безоплатної передачі квартири №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_2 права користування квартирою №3 в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114,70 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третьої особи Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області про визнання особи такою,
що втратила право на користування житловим приміщенням - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, виконавчого комітету Макошинської селищної ради Менського району Чернігівської області, третьої особи ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію житла - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. Я. Парфененко