№2/221/152/13
08 травня 2013 року Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Голуб Т.І.
при секретарі Метьолкіной Н.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,
17.12.2012 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що вона є власником жилого будинку АДРЕСА_1. В її користуванні також знаходилась земельна ділянка площею 0,15 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,3876 га для ведення особистого селянського господарства. У вересні 2008 року вона звернулась до Оленівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для надання безоплатно у приватну власність земельних ділянок, після чого до неї стала навідуватись депутат Оленівської селищної ради, ОСОБА_5, з пропозицією надати можливість її доньці користуватись частиною її земельної ділянки для вирощування овочів для сім*ї. Вона погодилась за умови, що донька допоможе їй приватизувати земельні ділянки. ОСОБА_5 забрала всі необхідні документи і у квітні 2011 року повідомила, що все зробила стосовно приватизації землі і попросила поїхали разом з її донькою до м. Волновахи та укласти договір на користування її землею. 28.04.2011 року до неї приїхала ОСОБА_4, з якою вони поїхала до нотаріуса, який дав їй підписати договір, пояснивши, що земельною ділянкою буде володіти відповідачка. Вона підписала договір, не прочитавши його, оскільки вважала, що залишається власником землі, а відповідачка буде користуватись її земельною ділянкою. 28.04.2011 року договір у нотаріуса підписала під впливом помилки, вважала, що підписує договір оренди землі. Вона залишилась без земельної ділянки, яка її годувала і в подальшому ніколи не зможе розпорядитися своїм жилим будинком, тому просить суд визнати договір дарування №652, укладений між нею та ОСОБА_4 та посвідчений нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області, недійсним.
Позивачка у судове засідання не з*явилась, надала письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у її відсутність, на задоволенні позову наполягає.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, на їх задоволенні наполягає.
Відповідачка у судове засідання не з*явилась, надала письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у її відсутність, позов не визнає.
Представник відповідачки позов також не визнала та пояснила, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки раніше позивачка вже зверталась до суду із позовом про визнання недійсним цього ж договору дарування земельної ділянки, як укладеного під впливом обману з боку відповідачки, але їй судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позову. Крім того, у своєму позові та у судовому засіданні позивачка вказувала на те, що вона за послуги, надані ОСОБА_5, матір*ю відповідачки, погодилась подарувати останній частину земельної ділянки. Оскільки попереднє рішення набрало законної сили, то обставини вже не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що передбачено ст. 61 ЦПК України.
Третя особа, приватний нотаріус ОСОБА_6, у судове засідання не з*явився, надав письмову заяву, у якій просить суд розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із змісту ст. 60 ЦПК України вбачається, що кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов*язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Тобто помилка - це неправильне сприйняття стороною суб*єкта предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була укладена.
Пункт 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачає, що обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Ст. 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов*язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи із змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Судом встановлено і встановлене підтверджується матеріалами справи, що, позивачка на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №861715 та серії ЯЛ №861714, була власницею земельних ділянок площею відповідно: 0,3876 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства та 0,1500 га, призначеної для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1.
28.04.2011 року позивачка передала в особисту власність відповідачці приватизовану земельну ділянку площею 0,3876 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується договором дарування від 28.04.2011 року, підписаним сторонами та посвідченим приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6.
Як слідує із позовних вимог позивачки, вона при укладенні договору дарування спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої біля її власного будинку, на якій вона все життя працювала та яка є для неї одним із джерел доходів, вважала, що укладає з відповідачкою, з матір*ю якої у неї склались довірчі відносини (надала їй допомогу у приватизації земельних ділянок), договір оренди землі, яку ніколи не обіцяла і не збиралась дарувати саме відповідачці. Працює вона на землі до теперішнього часу, не зважаючи на вік та хворобу, а відповідачка жодного разу не користувалась землею. Підписуючи договір дарування землі у нотаріальній конторі, який не читала, вона помилково вважала, що залишається власником землі, а відповідачка буде лише користуватися землею. Крім того, залишившись без спірної земельної ділянки, яку відповідачка вже намагається продати, вона не зможе у разі необхідності продати будинок, що має для неї істотне значення.
Вказані позивачкою обставини у повному обсязі підтвердили допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснення яких суд вважає правдивими. Свідки не мали підстав для оговору відповідачки і остання та її представник на це не вказували.
Суд вважає, що позивачка, вчинивши договір дарування належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, продовжує користуватись спірною земельною ділянкою і після укладення договору, що говорить про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, суд встановив, що при укладенні договору дарування землі позивачка вважала, що укладає договір оренди, тобто помилялася щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, а тому є передбачені ст. 229 ЦК України підстави для визнання правочину недійсним.
Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідачки, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вони у собі не несуть доказів, які б спростовували доводи позивачки.
Керуючись ст. ст. 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 229 ЦК України, Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,3876 га, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області 28.04.2011 року за №652.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 214 гр. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: