Провадження № 22-ц/774/4507/13 Головуючий у 1-й інстанції -Казак С.Ю.
Категорія 2 Доповідач - Макаров М.О.
26 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Савчук Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння,-
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності, в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль марки «Daewoo Lanos», TF69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 повернути автомобіль «Daewoo Lanos», TF69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 автомобіль марки «Daewoo Lanos», TF69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 265 грн. 89 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №1593, укладеного 12 жовтня 2006 року між AT «Українська автомобільна корпорація» та ОСОБА_2, остання є власником автомобіля марки «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1 (а.с. 4, 28-31).
Також, як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатись, у тому числі обміняти, продати, заставляти в забезпечення власних зобов'язань, передавати в оренду, позичку, а також керувати та зняти з обліку в органах ДАІ належний їй на праві власності автомобіль «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1. Довіреність видана з правом передоручення строком на три роки і дійсна до 19 жовтня 2010 року (а.с.3).
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а частинами 3, 4, 5 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.3 ст.244 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
З матеріалів справи вбачається, що строк довіреності закінчився 19 жовтня 2010 року проте ОСОБА_1 не вчинила дії в період дії цієї довіреності щодо продажу спірного автомоібля, його обміну, тощо
Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя, а згідно ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ч.1 ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору.
Звертаючись із зазначеним позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на автомобіль «Daewoo Lanos» д/н НОМЕР_1, посилаючись на усну угоду з ОСОБА_2 на відчуження цього автомобіля на її користь, передачу їй коштів за придбаний автомобіль та оформлену на підставі цього довіреність від 19 жовтня 2007 року, проте позивачкою дії які передбачалися у довіреності вчинені позивачкою не були. Разом з цим, у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, будь-яких доказів щодо наявності угоди між позивачкою та ОСОБА_2 на відчуження останньою автомобілю на користь ОСОБА_1 та передачі ОСОБА_2 коштів за придбаний автомобіль, ОСОБА_5 суду надано не було.
Крім того ОСОБА_2 в своєму позові зазначені вище обставини заперечувала, зазначаючи, що дійсно вона оформлювала довіреність на ім'я ОСОБА_1 Однак, вона ніколи не бажала продавати автомобіль, ніяких угод з цього приводу з ОСОБА_1 не укладала та коштів не отримувала. Автомобіль фактично знаходився в користуванні її чоловіка ОСОБА_3
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено факту укладення з ОСОБА_2 угоди на відчуження спірного автомобілю, виконання умов цієї угоди щодо оплати ОСОБА_2, як власнику автомобіля, коштів за придбаний автомобіль, а також строк дії довіреності закінчився 19 жовтня 2010 року, у зв'язку з чим першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на пропуск ОСОБА_2 строків позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування майна, колегія суддів вважає необгрунтованими оскільки право на витребування цього майна ОСОБА_2 набула з 19 жовтня 2010 року тобто з моменту закінчення строку дії довіреності.
Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції неправильно застосував матеріальний закон та не дав оцінки всім доказам по справі колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді