Провадження №22-ц/774/2185/13 Головуючий 1-ої інстанції - Кушнірчук Р,О.
Категорія 46 Доповідач - Макаров М.О.
25 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Філіній Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на
рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, посилаючись на те, що вона з відповідачем ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 серпня 1998 року по 11 грудня 2010 року та проживали разом. За час перебування у шлюбі, вони придбали, майно а саме: автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1 за кошти отримані в кредит в сумі 21730 доларів США за договором кредиту №07.1/293-8 від 05 вересня 2008 року, укладеного між відповідачем та АКБ СР «Укрсоцбанк», а також за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1. З урахуванням доповнених та уточнених позовних вимог просила розділити спільно набуте за час шлюбу майно, виділивши відповідачу легковий автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, припинивши її право на 1/2 частину вказаного автомобіля та визнати за ним право власності на цей автомобіль, вартість якого складає 128102,21 грн., а також припинити право відповідача ОСОБА_1 на 1/2 частку у власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору купівлі - продажу від 21 липня 2006 pоку, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ринкова вартість якої складає 122931 грн., визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї квартири, стягнувши з неї на користь відповідача грошову компенсацію різниці вартості часток у спільному майні подружжя в розмірі 58879,90 грн., 588,80 грн в рахунок сплаченого судового збору, 4000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та 471,36 грн на відшкодування витрат за проведення автотоварознавчої експертизи (а.с. 146).
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, посилаючись на те, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем у 2008 році вони придбали у кредит легковий легковий автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, у зв'язку з тим, що в них були відсутні кошти на первинний внесок, він 25 липня 2008 року взяв в борг у своєї матері ОСОБА_5 11603,48 грн та 5 вересня 2008 року придбав цей автомобіль, оформивши кредит в АКБ СР «УКРСОЦБАНК» за договором кредиту на купівлю транспортного засобу, відповідно до якого Банк надав йому кредит в розмірі 21730 доларів США. Після цього він звернувся до своєї матері ОСОБА_5 з проханням допомогти їм з виплатою кредиту за автомобіль, на що остання погодилась та надала йому у період з 25 липня 2008 року по 22 вересня 2010 року кошти в загальній сумі 166389,48 грн., які пізніше за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року були з нього стягнуті на користь матері, з якою він станом на 8 квітня 2012 року повністю розрахувався. Після розірвання шлюбу ним було ще сплачено по кредиту суму 68313 грн., а всього він сплатив 236486 грн. Оскільки при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинна сплатити йому половину сплаченої суми по кредиту за автомобіль у розмірі 118243 грн., а тому просив стягнути вказану суму з ОСОБА_2 на його користь (а.с.75-77).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року позов ОСОБА_2. задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено та поділено спільне сумісне майно подружжя виділивши у власність ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, ринкова вартість якого складає 128102,21 грн., припинено право ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільній сумісній власності на цей автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частки вказаного автомобілю в сумі 64051,10 грн., судовий збір в сумі 634 грн. та половину сплачених витрат за висновок авто товарознавчої експертизи в сумі 235,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1235,82 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 164).
В апеляційній скаргі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову (а.с.172).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, вказуючи на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с. 178).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 1998 року по грудень 2010 року, а сімейні стосунки були припинені у травні 2010 року (а.с. 43).
Від подружнього життя сторін у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6, яка перебуває на утриманні матері ОСОБА_2 (а.с. 42).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на них по 1/2 частині в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 серпня 2006 року (а.с. 88-92).
Крім того, згідно кредитного договору договором кредиту № 07.1/293-8, укладеного 05 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, останньому було надано кредит в сумі 21730 доларів США на купівлю автомобіля, а відповідно до довідки УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області за №14/6722 від 26 червня 2012 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 за ОСОБА_1 зареєстровано 04 вересня 2008 року автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, а також відповідно до особливих відміток у зазначеному свідоцтві вказано, що ОСОБА_2 має право керувати (а.с. 35, 87).
Відповідно до ст. 368 ч.3 ЦК України, ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу а згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Cуд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, обгрунтовано прийшов до висновку, що спірна квартира та автомобіль належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки це майно було придбано сторонами саме під час шлюбу.
Крім того, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачем сплачено за квитанцією № 1112 від 19 грудня 2012 року на депозитний рахунок суду суму лише 58879,90 грн. (а.с.144), однак ринкова вартість 1/2 частки квартири складає 122931 грн., у зв'язку з чим, позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, відповідно до якої суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Не можна погодитися з доводами позивача про те, що ця сума визначена ним як компенсація різниці вартості часток всього спільного майна подружжя, з огляду на те, що в данному випадку не можна здійснювати залік вартості 1/2 частки квартири за рахунок вартості 1/2 частки автомобілю, як це було зроблено позивачем при визначенні ним розміру компенсації, яку він вніс на депозит суду.
Позивачем також не доведено ознак неподільності квартири, оскільки висновку експерта, який в силу ст. 66 ЦПК України може бути доказом у справі, суду не було надано, про проведення відповідної експертизи позивач клопотання не ставив
Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Заперечуючи проти позовних вимог про припинення права власності на частку у квартирі, відповідач посилався на те, що його право власності на вказану квартиру є рівним з позивачем, іншого особистого житла він не має, отримувати таку не значну компенсацію за його частку він не бажає, оскільки за ці кошти іншого житла не придбає, а тому припинення його права власності на частку у квартирі завдасть істотної шкоди його інтересам.
Непідтвердженими належним чином є доводи представника позивача про погрози останній, а сама по собі наявність неприязних стосунків між сторонами, не може розглядатися як неможливість спільного володіння і користування майном в контексті ст. 365 ЦК України.
В судовому засіданні позивач вказувала не те, що відповідач її принижує та не впускає до спірної квартири, однак ці обставини також не були доведені належними доказами в розумінні ст. ст. 57-61 ЦПК України, а позивач питань про усунення перешкод в користуванні квартири та вставнолення порядку користування квартирою перед судом не ставила.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині припинення права власності відповідача на 1/2 частину спірної квартири з виплатою грошової компенсації, цим обставинам суд дав належну оцінку, а приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Разом з цим, з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а саме поділу спільного майна подружжя і виділення у власність ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5, ринкова вартість якого складає 128102,21 грн. та припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільній сумісній власності на цей автомобіль зі стягненням з ОСОБА_1 на її користь вартості 1/2 частки автомобіля колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 та ст. 63 СК України майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з подружжя не мав за поважною причиною самостійного заробітку (доходу). Подружжя мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як вбачається з матеріалів справи згідно кредитного договору договором кредиту № 07.1/293-8, укладеного 05 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, останньому було надано кредит в сумі 21730 доларів США на купівлю автомобіля, поручителем за цим договором виступила ОСОБА_2 (а.с. 35).
Крім того, судом встановлено, автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON» після його придбання був зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 та за який, відповідно до довідки наданої ПАТ «УКРСОЦБАНК» за №10.1-12/67-12549 від 18 червня 2012 року за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року включно було сплачено 121221,21 грн.(а.с. 38), а оскільки спірний автомобіль залишився у власності відповідача, який після розірвання шлюбу в період з червня 2010 року по травень 2011 року сплатив заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 73906 грн. 71 коп. (а.с. 176), колегія суддів вважає, що відповідач повинен, відповідно до ч.4 ст. 65 СК України сплатити на користь позивача половину понесених витрат за зазначеним вище кредитним договором за період спільного проживання з позивачем тобто з жовтня 2008 року по травень 2010 року включно.
Також відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Враховуючи викладене, а також позицію сторін, щодо поділу автомобіля, а також того, що сторони єдиної згоди на поділ цього майна не дійшли, колегія суддів вважає за необхідне припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний автомобіль та стягнути з відповідача на користь позивача 60610,10 грн., тобто на відшкодування сплачених коштів за договором кредиту №07.1/293-8 від 05 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, за період з 06 жовтня 2008 року по 13 травня 2010 року.
У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що кошти на погашення кредиту надавала його матір ОСОБА_5, які були стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2011 року, а тому позивач ОСОБА_2 зобов'язана сплати на його користь половину всіх сплачених коштів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивач ОСОБА_2 не була стороною у справі по якій винесено вказане рішення суду, крім того ОСОБА_1 не надано доказів, що саме кошти, які були отримані ним від матері використані на погашення кредиту, не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції, а відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставними, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Що стосується решти доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів їх вважає безпідставними, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2012 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а саме поділу спільного майна подружжя і виділення у власність ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5, ринкова вартість якого складає 128102,21 грн. та припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільній сумісній власності на цей автомобіль, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частки автомобіля марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5, в сумі 64051,10 грн., скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5.
Виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль марки «HYNDAI» моделі «TUCSON», рік випуску - 2008, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_5.
Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_3) 60610 грн. 10 коп. на відшкодування сплачених коштів за договором кредиту №07.1/293-8 від 05 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1, за період з 06 жовтня 2008 року по 13 травня 2010 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді