16 травня 2013 року Справа № 13250/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Науково-виробничого підприємства «Карат» про призначення наукової пенсії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Франківському районі м.Львова про зобов»язання до призначення та виплати наукової пенсії.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 05.01.1979 року по 23.05.2000 рік перебував у трудових відносинах із Львівським науково- дослідним інститутом Науково-виробничого підприємства «Карат» та обіймав посади, на які поширюється дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про науково-технічну діяльність» від 20.11.2003 року. В подальшому, наказом № 63-к від 23.05.2000 року був звільнений з роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Підтвердженням того факту, що дійсно займався науковою діяльністю в період з 1979 по 2000 років є 11 наукових робіт в інтересах ВПК СРСР і України, в тому числі 3-х наукових робіт для Телерадіотехнічного інституту у Варшаві (Польща), а також 14 авторських свідоцтв і 6 наукових статей. При зверненні до відповідача про призначення наукової пенсії йому було відмовлено на підставі того, що НВП «Карат» не є правонаступником державних підприємств і не має права видавати уточнюючі довідки про підтвердження наукової роботи. При цьому, Інститут з наданих матеріалів припинив своє існування, а його архівні документи зберігаються в НВП «Карат».
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 27.12.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що НВП «Карат» не є правонаступником державних підприємств і не має права видавати уточнюючі довідки про підтвердження наукової роботи.
Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ОСОБА_1, який просить скасувати дану постанову та задовольнити позовні вимоги.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема зазначає, що працював з 05.01.1997 року у Львівському НДІ матеріалів в наукових підрозділах, в 1986 р. на базі Львівського НДІ матеріалів було створено НВП «Карат», при цьому інститут залишався самостійною юридичною особою і виконував науково-дослідні та конструкторські роботи держаного замовлення. Наукова та науково-технічна діяльність Львівського НДІ матеріалів була основною і становила понад 70 % загально річних обсягів виконуваних робіт. Отже, науковий характер роботи підрозділу, де працював позивач, на думку суду підтверджується відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 10.02.1995 № 51/95-ВР та постанови КМ України від 04.03.2004 р. № 257,
Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно апеляційну скаргу задовольнити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
ОСОБА_1 в березні 2009 року звернувся в Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова з проханням перевести на пенсію, як працівника науки.
Проте, листом відповідача №4296/03-20 від 18.03.2009 року, позивача в цей же час повідомлено про прийняття рішення про відмову у переведенні на наукову пенсію, оскільки не підтверджено наукової роботи позивача.
При цьому суд першої інстанції встановив, що відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 11.08.1968 року зазначено, що останній в період з 05.01.1979 року по 23.05.2000 рік перебував у трудових відносинах із Львівським науково-дослідним інститутом матеріалів та обіймав наступні посади: з 05.01.1979 року - провідний інженер наукового сектору 81, з 01.12.1979 року - провідний інженер наукового відділу 08. В подальшому, на базі Львівським науково-дослідним інститутом матеріалів у 1986 році створено Науково-виробничого об'єднання «Карат», де з 10.02.1988 року займав посаду начальник наукового сектору 512 відділу 510, з 01.07.1991 року - начальник наукової лабораторії 560, а з 01.03.1994 року - начальник науково-виробничого колективу 1700, начальник наукової лабораторії 1710 та звільнений з даної посади 23.05.2000 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог покликався на те, що НВП «Карат» не є правонаступником державних підприємств і не має права видавати уточнюючі довідки про підтвердження наукової роботи. При цьому, Інститут з наданих матеріалів припинив своє існування, а його архівні документи зберігаються в НВП «Карат».
Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року N 257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплат грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково- технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики.
Відповідно до ч.5 ст. 24 Закону України від 10.02.1995 № 51/95-ВР пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80% заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до ст.ст. 65, 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 11 Закону України від 10.02.1995 № 51/95-ВР з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державною реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
Відповідно до представленої позивачем довідки НВП «Карат» - ДП ВАТ «Концерн-Електрон» №6950/7 від 03.03.2009 року, наказом президента АТ «Концерн-Електрон» №3 від 12.07.1991 року НВО «Карат» було перетворено у філію АТ «Концерн-Електрон» без права юридичної особи. Рішення правління АТ «Концерн-Електрон» від 03.01.1995 року, в результаті реорганізації АТ «Концерн-Електрон», було створено Науково-виробниче підприємство «Карат» - дочірнє підприємство АТ «Концерн-Електрон» із статусом юридичної особи. В подальшому, 04.07.1996 року АТ «Концерн-Електрон» реорганізовано шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство «Концерн-Електрон»
Про наукову діяльність позивача свідчать 11 наукових робіт, 14 авторських свідоцтв та 6 наукових статтей.
Також необхідно погодитись з твердженням апелянта, що довідки видані НВП «Карат» ВАТ «Концерн-Електрон» про стаж наукової та науково-технічної діяльності носять характер, спрямований виключно на уточнення існуючих записів у трудових книжках працівників у відповідності до п.20 створено Науково-виробниче підприємство «Карат» - дочірнє підприємство АТ «Концерн-Електрон» із статусом юридичної особи. В подальшому, 04.07.1996 року АТ «Концерн-Електрон» реорганізовано шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство «Концерн-Електрон».
Даних обставин сторона відповідача, як суб'єкт владних повноважень жодними доказами не спростовує.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Із урахуванням наведеного вбачається, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплачуваті наукової пенсії позивачу з березня 2009 року, а саме з часу звернення до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову про задоволення позову.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова - задовольнити.
Скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 27.12.2010 року у справі №2а-79/10 та прийняти нову постанову за якою задовольнити позовні вимог.
Зобов'язати управляння Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова призначити та виплачувати ОСОБА_1 з березня 2009 року пенсію як науковому працівнику у відповідності до Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» від 10.02.1995 № 51/95-ВР.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: І.О.Яворський
Р.Б.Хобор