Справа: № 2а-6350/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кривов'яз А.П
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
15 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, -
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просив визнати діяння (бездіяльності та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) за 2007, 2008, 2009, 2010 і до вересня 2011 року протиправними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007, 2088, 2009, 2010 роки і 9 місяців 2011 року і до дати набрання сили постановою суду.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись із постановою суду від 01 листопада 2011 року позивачка та відповідач подали апеляційні скарги, позивачка просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва - задовольнити частково, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 23.07.2011 року по 01.11.2011 року, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка за період з 14.03.2011 року по 01.11.2011 року має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 6 вказаного Закону у редакції від 09 липня 2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачці щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Так, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні постанови колегія суддів також враховує, що частину підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачці вже було виплачено раніше.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови КМ України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745 було змінено правові підстави та розміри соціальних виплат особам, які мають статус дітей війни, а тому позивач з 23 липня 2011 року втратив право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розмір вказаних соціальних виплат.
Відповідне повноваження Кабінетом Міністрів України було реалізоване шляхом прийняття постанови «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06 липня 2011 року № 745. Вказана постанова набула чинності 23 липня 2012 року.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що з 23 липня 2012 року особи, які набули статусу дітей війни, втратили право на виплату відповідних виплат у розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено вимоги позивача за період з 23.07.2011 року по 01.11.2011 року.
Окрім того, не заслуговують на увагу доводи позивачки щодо необхідності задоволення її позовних вимог починаючи з 2007 року з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
З наведеного визначення вбачається, що пенсія це періодична виплата, а отже про порушення свого права позивачка повинна була дізнатися з моменту першочергово отримання пенсійної виплати, тобто з 2007 року.
Враховуючи дату подачі позовної заяви - 14.09.2011 року, тобто після винесення рішення Конституційним судом України від 09 вересня 2010 року, застосування строків, передбачених Цивільно - процесуальним кодексом України є неможливим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва - задовольнити частково, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 23.07.2011 року по 01.11.2011 року.
Керуючись ст.ст. 100, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва - задовольнити частково.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 23.07.2011 року по 01.11.2011 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 листопада 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.