Провадження № 2/734/309/13 Справа № 734/801/13-ц
іменем України
21 травня 2013 року смт Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Бузунко О.А.
при секретареві Галюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки,
із позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку площею 0.02905 га, що становить 1/2 частину площі під будівлями у складі земельної ділянки номер 7422088000:01:001:0329, розташовану за адресою по АДРЕСА_1, у суд звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 1952 року у користуванні батьків позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебувала земельна ділянка по АДРЕСА_1, що підтверджується даними поземельної книги. Протягом 1950-1970-х років на вказаній ділянці батьками були споруджені житловий будинок та інші господарські споруди. 24 червня 2004 року рішенням Петрівської сільської ради вказана земельна ділянка площею 0,8946 га була безоплатно передана у власність матері позивача для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до експлікації земель, переданих у власність ОСОБА_4, під будівлями на вказаній земельній ділянці зайнято 0,0581 га (на плані зовнішніх меж земельної ділянки позначено як господарський двір). 1 червня 2005 року вказана ділянка була подарована ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_2, який 16 серпня 2005 року отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422088000:01:001:0329. Згідно з рішенням суду за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, оскільки вони з братом не можуть знайти порозуміння і вона обмежена в праві користування земельною ділянкою, відповідно, в праві нормально обслуговувати належну їй на праві приватної власності частину будинок.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився та пояснив, що в них дійсно з сестрою існують певні непорозуміння, проте оскільки питання стосується його права власності, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Власником іншої 1/2 частки є ОСОБА_2.
Власником земельної ділянки за вказаною адресою є ОСОБА_2 (державний акт про право власності на землю Серії ЯА № 406288), який свого часу цю земельну ділянку отримав у дар (договір дарування 1 червня 2005 року).
ОСОБА_1 набула права власності на вказану 1/2 частку за рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 1 липня 2008 року в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України (спадкування права на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені; до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. Таким чином, вид і обсяг речового права на ділянку залежить від того, на якому праві остання належала спадкодавцеві, а отже, положення ст. 1225 ЦК України підлягають застосуванню лише в тому випадку, коли земельна ділянка або права на неї входять до спадкової маси. Проте у випадку, який виник між сторонами, власником земельної ділянки, яка є предметом спору, є інша особа - ОСОБА_2, тому ст. 1225 ЦК України жодним чином не регулює правові відносини, які виникли між сторонами. Спадкування 1/2 частини житлового будинку відбувалося після смерті ОСОБА_3, тому і спадкування частини земельної ділянки могло би мали місце в тому випадку, коли власником земельної ділянки був би ОСОБА_3.
Крім того, відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, встановлених нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та за ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки на підставі ст. 1225 ЦК України заявлені безпідставно, з огляд на що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 153 ЗК України, ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.ст. 60, 209, 212, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки (площею 0,02905 га), яка розташована по АДРЕСА_1, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.
Суддя Козелецького районного суду
Чернігівської області Бузунко О.А.