Справа № 817/538/13-а
22 квітня 2013 року 17год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Берун Р.В.
відповідача: представник Троянчук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-ГРУП"
до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Груп» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 28 листопада 2012 року за №0005412342 та №0005422342.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган неправомірно встановив порушення позивачем вимог п.198.1., п.198.2, п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що стосується завищення податкового кредиту на суму 50 000 грн. за листопад 2011 року та відповідно не мав права зменшувати розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 13 658 грн. та визначати суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в листопаді 2011 року на суму 36 342 грн..
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив, що оспорювані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі хибних висновків та безпідставних тверджень ревізорів податкового органу про безтоварність та нереальність господарської операції з отримання поручительських послуг від ТОВ «Спецелектромонтаж», яка відображена в податковому обліку ТОВ «Інтех-Груп». Також вказав, що доказами правомірності та дійсного характеру вказаного зобов'язання є акт приймання-передачі наданих послуг, банківські виписки про надходження на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтех-Груп» від ТОВ «Спецелектромонтаж» грошових коштів за поставлений ТОВ «Кратос» товар, а також податкова накладна №209 від 30.11.2011 року. Наявність вказаних документів на думку позивача підтверджує правомірність віднесення ТОВ «Інтех-Груп» суми ПДВ в розмірі 50 000 грн. до складу податкового кредиту листопада 2011 року та правомірність збільшення за рахунок неї від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту даного періоду. Обґрунтовуючи свою правову позицію по справі представник позивача посилався на вимоги Конституції України та Податкового кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення та пояснив, що позивачем було порушено вимоги п.198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит на суму 50 000 грн. в т.ч. за листопад 2011 року на суму 50 000 грн. в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ на загальну суму 13 658 грн., в тому числі: за листопад 2011 року на суму 13 658 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в листопаді 2011 року на суму 36 342 грн.. Вказує також, що господарська операція, яка оформлена договором про надання поручительських послуг від 28.01.2011 року носить ознаки фіктивності та не спрямована на реальне настання правових наслідків. Просив у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що з 05 по 09 листопада 2012 року ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтех - Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Результати такої перевірки оформлені актом №603/22-200/34847453 від 16.11.2012 року.
На підставі вказаного акту 28.11.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0005412342, яким ТОВ «Інтех-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 36342,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 9085,50 грн. та №0005422342, яким ТОВ «Інтех-Груп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 13658,00 грн.. Зазначені податкові повідомлення - рішення були отримані ТОВ «Інтех-Груп» 30.11.2012 року.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями- рішеннями позивач звернувся до ДПС у Рівненській області з первинною скаргою на вказані рішення. Згідно рішення про результати розгляду скарги від 05.02.2013 року за №51/10с/10210/496, яке позивачем було отримано 07.02.2013 року в задоволенні первинної скарги було відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було залишено без змін. За таких обставин позивач звернувся до суду із позовними вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень від 28 листопада 2012 року за №0005412342 та №0005422342.
Судом встановлено, що у відповідності до договору про надання поручительських послуг від 28.01.2011 року, ТОВ «Спецелектромонтаж» взяло на себе обов'язок відповідати перед ТОВ «Інтех-Груп» за виконання ТОВ «Кратос» своїх договірних зобов'язань. Такі зобов'язання виникли у останнього щодо розрахунків за поставлений йому ТОВ «Інтех-Груп» товар. Так як вказані зобов'язання боржником в повній мірі виконані не були, їх виконав поручитель - ТОВ «Спецелектромонтаж», що зафіксовано, як актом приймання-передачі наданих послуг, так і банківськими виписками про надходження на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтех-Груп» від ТОВ «Спецелектромонтаж» грошових коштів за поставлений ТОВ «Кратос» товар. Вказані поручительські послуги були оплачені ТОВ «Інтех-Груп» в сумі 300000,00 грн. на умовах, визначених договором, а на суму податку на додану вартість в ціні таких послуг - 50000,00 грн. ТОВ «Спецелектромонтаж» виписано податкову накладну №209 від 30.11.2011 року. Відповідно, сума ПДВ була віднесена ТОВ «Інтех-Груп» до складу податкового кредиту листопада 2011 року та взяла участь у розрахунку ПДВ за даний період у відповідній податковій декларації, в тому числі і збільшила від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту даного періоду.
Як вбачається із акту перевірки, вищезазначені первинні документи, що стосуються господарської операції ТОВ «Інтех-Груп» з ТОВ «Кратос» не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 року та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, оскільки на думку податкового органу господарська операція з отримання ТОВ «Інтех-Груп» поручительських послуг від ТОВ «Спецелектромонтаж» є безтоварною.
Однак з такими доводами податкового органу суд не погоджується та вважає їх передчасними та жодними належними доказами не доведеними з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що жодного належного та допустимого доказу про невідповідність вказаних первинних документів вимогам вищенаведених нормативно-правових актів як висновками акту перевірки, так і фактичними матеріалами справи не встановлено.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідний податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
В ході позапланової податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ДПІ у м. Рівному не зібрано жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.
Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього Кодексу, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (17%, або 0%) протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що надана до податкової перевірки податкова накладна №209 від 30.11.2011 року на суму ПДВ 50000,00 грн., виписана постачальником послуг - ТОВ «Спецелектромонтаж» містить всі, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, реквізити та відповідає вимогам наказу ДПА України №969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.
На момент виписування податкової накладної ТОВ «Спецелектромонтаж» був зареєстрованим платником ПДВ, що підтверджено безпосередньо і податковим органом за місцем реєстрації вказаного платника податків. Відповідно, податковий кредит, сформований ТОВ «Інтех-Груп» на підставі вказаної податкової накладної вважається підтвердженим.
В основу усіх висновків ДПІ у м. Рівному фактично покладено лише акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецелектромонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року.
Разом з тим, жодна норма діючого законодавства не надає будь-яким актам перевірок інших податкових органів статусу преюдиціальних та таких, що звільняють ДПІ від самостійного дослідження обставин фінансово-господарської діяльності платника податків. При проведенні позапланової виїзної перевірки в частині правомірності декларування податкового кредиту були використані первинні документи: договір, акт, податкова накладна, банківські виписки та інші, які не мають дефекту форми, змісту або походження. Тобто реальність відповідної операції в повній мірі підтверджена документами, наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції, розкривають її зміст та обсяг.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в нашій державі ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, актом перевірки ТОВ «Спецелектромонтаж» не зафіксовано факту неподання останнім податкової звітності, а та обставина, що податковими ревізорами не вказано про наявність розбіжностей по базі даних ДПС щодо співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, свідчить на користь того, що ТОВ «Спецелектромонтаж» подавало податкову звітність, і задекларувало у складі податкових зобов'язань суму ПДВ по поставці поручительських послуг для ТОВ «Інтех-Груп».
Суд приймає до уваги твердження позивача, що посилання податкового органу на обставини щодо відсутності у ТОВ «Спецелектромонтаж» трудових ресурсів, то такі прямо суперечать акту перевірки вказаного контрагента, де зазначено про те, що на 4 квартал 2011 року у нього нараховувалося 10 працюючих осіб.
Та обставина, що на момент перевірки не зібрана інформація про наявні у ТОВ «Спецелектромонтаж» основні та оборотні фонди, транспортні засоби та земельні ділянки не свідчить про відсутність таких. Та й взагалі відсутність у власності господарюючого суб'єкта таких засобів не може бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на можливість використання у господарській діяльності орендованих основних та оборотних засобів.
Податковий орган не навів будь-яких доказів щодо фіктивності господарської операції, за наслідками якої ТОВ «Інтех-Груп» сформовано оспорюваний податковий кредит, жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операції.
З урахуванням зазначеного у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення ТОВ «Інтех - Груп» суми податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року по господарським операціям з ТОВ «Спецелектромонтаж».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції»(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасування податкового повідомлення - рішення від 28 листопада 2012 року за №0005412342, яким ТОВ «Інтех-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 36342,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 9085,50 грн. та №0005422342, яким ТОВ «Інтех-Груп» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 13658,00 грн..
Судовий збір відповідно до ст.94 КАС України присуджується на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0005412342 та №0005422342 від 28.11.2012 року.
Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-ГРУП" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 650,80грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.