Категорія 27
головуючий в I інстанції Варнавська Л.О.
суддя доповідач Безрученко Ю. О.
15 травня 2013 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.,
суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Сніжнянського міського суду від 31 січня 2013 року,
В листопаді 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтувало тим, що між Банком та відповідачем 12 листопада 2007 року укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Проте обов'язки за кредитним договором відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2012 року виникла заборгованість в сумі 7 854,78 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2 902,56 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 266,01 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 1 074,08 грн., штраф (відсоткова ставка) - 362,13 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 854,78 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Сніжнянського міського суду від 31 січня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 1 445,00 грн. (тіло кредиту - 500,00 грн. + заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 945,00 грн.). В решті позову відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що при укладанні кредитного договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору. Своїм особистим підписом у Заяві позичальника відповідач надав згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. А тому вимоги Банку щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 2 902,56 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 3 266,01 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 074,08 грн., штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн., штрафу (відсоткова складова) - 362,13 грн. цілком відповідають умовам кредитного договору.
В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Бондаренко Д.Ю., діючий на підставі довіреності (а.с. 81), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином судовою повісткою, яку отримала 30 квітня 2013 року (а.с. 86), клопотань про перенесення розгляду справи до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором без номеру, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 листопада 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом в розмірі 500,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 945,00 грн. В частині стягнення комісії за користування кредитом в сумі 1 074,08 грн., штрафу (відсоткова ставка) 362,13 грн., штрафу (фіксована частина) 250 грн. судом відмовлено з огляду на те, що умовами кредитного договору та чинним законодавством не передбачено таке стягнення.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 12 листопада 2007 року між ТАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номеру, відповідно до якого остання зобов'язалась повернути кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.11-14).
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема тривалість позовної давності.
В заяві позичальника, завіреній особистим підписом відповідача зазначено, що ОСОБА_2 згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були їй надані в письмовому вигляді (а.с.11).
Таким чином, підписуючи заяву позичальника від 12 листопада 2007 року, ОСОБА_2 була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі й з розміром штрафу в розмірі 250 грн. +5% від суми позову за порушення нею строків платежів за будь-яке грошове зобов'язання, більш ніж на 120 днів, що передбачено в самій заяві, така ж санкція передбачена п. 8.6 Умовам та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого при порушенні Клієнтом строків платежів за будь-яке грошове зобов'язання, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. +5% від суми позову (а.с.12-13).
Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору і договору поруки, є вичерпною. Підписавши договір відповідач погодилась з умовами надання кредиту.
Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Заява і Умови та Правила надання банківських послуг. Пунктом 8.6 цих Умов передбачена відповідальність за порушення Клієнтом строків платежів з будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів у вигляді штрафу в розмірі 250 грн.+5% від суми позову. Згідно заяви позичальника базова відсоткова ставка за кредитом складає 3% в місяць на остаток заборгованості, щомісячна комісія складає 0% (а.с.11-13).
Проте суд першої інстанції у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України не звернув уваги на зазначені умови договору, у якому сторонами відповідальність сторін за порушення виконання грошового зобов'язання, а саме базової відсоткової ставки за кредитом 3% на суму залишку заборгованості, щомісячної комісії в розмірі 0%, штрафу в розмірі 250 грн. +5% від суми позову, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення штрафу.
Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.
Більш того, відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за тілом кредиту складає 2 902, 56 грн., заборгованість за відсотками 3 266, 01 грн., штраф в розмірі 558,43 грн., з розрахунку:
250,00 + ((2 902,56 + 3 266,01) х 5%)= 558,43 (грн..)
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що заборгованість за тілом складає лише 500,00 грн., такий висновок не ґрунтується на доказах, що є в матеріалах справи.
Так, відповідно до п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право Банку проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, а саме по виписці за Картрахунком згідно цього договору, якщо протягом 7 днів Банк не отримає повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами , то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право розімни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
Отже, доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув увагу, що Банком було збільшено в односторонньому порядку на умовах кредитного договору кредитний ліміт з 500,00 грн. до 3 500,00 грн., є обґрунтованими та підтверджуються наявними в справі доказами, а саме заявою про надання кредиту, Умовами та Правилами надання банківських послуг, розрахунком заборгованості.
Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту в сумі 500,00 грн. та нарахованих саме на 500,00 грн. 36 відсотків підлягає скасуванню з постановленням нового про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 902,56 грн., заборгованості за відсотками 3 266,01 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованої відмови судом першої інстанції в стягнені пені в розмірі 1%, то такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки суд розглядає позов в межах позовних вимог, що відповідає положенням статті 11 ЦПК України, а в позові Банк просив стягнути 1 % комісії в розмірі 1 074,08 грн. за користування кредитом та не просив стягнути пеню в розмірі 1% (а.с. 3), а відповідно до умов договору комісія складає 0 % (а.с. 11).
Отже, позовні вимоги про стягнення 1 % комісії в розмірі 1 074,08 грн. не ґрунтуються на умовах договору, а доводи апеляційної скарги про стягнення пені в розмірі 1 % в сумі 1 074,08 грн. виходять за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги про стягнення 1 % комісії в розмірі 1 074,08 грн. не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд приймає до уваги нові докази, оскільки представник Банку в суді першої інстанції при розгляді був відсутній та не мав можливості надати такі докази з поважних причин в обґрунтування своїх позовних вимог, більш того, ці докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням статті 303 ЦПК України.
Так, відповідно до Правил користування платіжною карткою п.5.4 строк погашення Кредиту в повному обсязі встановлений не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (а.с. 55).
Строк дії кредитної картки 4149605355429382 встановлений по жовтень 2011 року включно (а.с. 88).
Банк звернувся до суду з позовом в межах строків позовної давності 26 листопада 2012 року (а.с. 3), виходячи з наступного.
Так, до основних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам діє трирічний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦПК України.
Щодо штрафу, то відповідачка повинна була сплатити останній платіж 30 жовтня 2011 року відповідно до п. 5.4 Правил користування платіжною карткою, але в порушення зазначених Правил користування платіжною карткою порушила свої обов'язки.
Пунктом 8.6 цих Умов передбачена відповідальність за порушення Клієнтом строків платежів з будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, тобто до 30 листопада 2011 року, наступає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 250 грн.+5% від суми позову (а.с. 13).
Банк звернувся до суду з позовом протягом одного року, а саме 26 листопада 2012 року, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якою встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
Також, апеляційним судом досліджено виписку по особовому рахунку відповідачки Смирнової Н.О.№ 4149605355429382, яким також підтверджено, що Банком було збільшено в односторонньому порядку на умовах кредитного договору кредитний ліміт з 500,00 грн. до 3 500,00 грн. та заборгованість за тілом кредиту складає 2 902,56 грн., а заборгованість за відсотками 3 266,01 грн. (а.с. 57-69).
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції помилково встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана неналежна оцінка, внаслідок чого спір вирішено у порушення норм матеріального та процесуального законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановою нового про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 902,56 грн., заборгованості за відсотками 3 266,01 грн. та штрафу в розмірі 558,43 грн.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову.
Таким чином розмір судового збору складає 214,60 грн., який позивачем обґрунтовано сплачено при зверненні до суду (а.с. 2), та 107,30 грн., що обґрунтовано сплачені позивачем при подачі апеляційної скарги (а.с.45).
Апеляційний суд прийшов до висновку про стягнення 6 757,00 грн., з розрахунку:
2 902,56 + 3 266,01 + 558,43 = 6 757,00 (грн.)
Позивач просив стягнути 7 854,78 грн., а задоволено лише 86 % від зазначеної суми.
Тому, з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 276,83 грн. з розрахунку:
(214,60 + 107,30) х 86% = 276,83 (грн.)
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду від 31 січня 2013 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 2 902 (дві тисячі дев'ятсот дві) гривні 56 коп., заборгованість за відсотками 3 266 (три двісті шістдесят шість) гривен 01 коп., штраф в розмірі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) гривен 43 коп. та судові витрати 276 (двісті сімдесят шість) гривень 83 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: