Категорія 51
головуючий в I інстанції Цукуров В.П.
суддя доповідач Безрученко Ю. О.
15 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.,
суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року,
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано наказ ДП «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк Р21/ОС від 29 січня 2013 року про звільнення провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи ОСОБА_3 на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи у Вагонному депо Донецьк ДП «Донецька залізниця».
Не погодившись з цим ДП «Донецька залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що позивачку звільнено законно, за порушення п. 8.2.12 Інструкції провіднику пасажирських вагонів» та п. 18 контракту, яким передбачено що працівник повинен дотримуватись вимог нормативних документів, що регламентують порядок роботи підприємства, про що позивачка була ознайомлена особисто під підпис.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності (а.с.71), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №6140, зареєстрованою у відповідному порядку від 30 квітня 2013 року (а.с.79), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5, діючого на підставі договору, ордеру на надання правової допомоги серії ДН № 000,26233 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 88-90), заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити.
В судове засідання апеляційного суду третя особа ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, відповідно до заяви просив розглянути без його участі.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні трудових обов'язків позивачкою не було порушено ані норм чинного трудового законодавства, ані укладених між нею та відповідачем контрактом. А тому наказ №21/ОС від 29.01.2013 року про звільнення провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи ОСОБА_1 є незаконним.
З таким висновками суду першої інстанції можна погодитись.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.
Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 08.08.2000 року позивачка ОСОБА_1 працювала в Вагонному депо станції Донецьк ДП «Донецька залізниця» на посаді провідника пасажирських вагонів, що підтверджується записом в її трудовій книжці за №9 від 08.08.2000 року (а.с. 12).
Згідно з контрактом № 7196 від 08.09.2011 року ОСОБА_1 була прийнята на строк дії контракту з 08 вересня 2011 року до 07 вересня 2016 року на посаду провідника пасажирського вагону Резерву провідників дільниці 1 групи у Вагонному депо Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с. 14-18).
29 січня 2013 року наказом начальника Вагонного депо Донецьк ОСОБА_2 за № 21/ОС від 29.01.2013 року позивачка була звільнена на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом (а.с. 22).
Так, відповідно до наказу №21/ОС від 29.01.2013 року, 13.01.2013 року комісією ЦІК була проведена перевірка поїзда №10 Донецьк-Москва на дільниці Лозова-Харків. У вагоні №1- черговий провідник пасажирського вагону ОСОБА_1 встановлені розбіжності між даними АСК ПП УЗ та даними ЛУ-72/УЗ №36754. Крім того, додатково на нараді було встановлено, що провідник пасажирського вагона ОСОБА_1 порушила графік роботи та відпочинку у рейсі, який був доведений під розпис в рейсовому журналі. Вказане стало можливим внаслідок порушення провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 п. 8.2.12 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів» №ЦЛ-0038 та п. 18 контракту №7196 від 08.09.2011 року, що виразилось в допущенні внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни, бланк ЛУ-72/УЗ (а.с. 22).
Згідно п. 8.2.12 Інструкції провіднику пасажирських вагонів, затвердженої наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця» №234-Ц від 01.09.2003 року провідник несе дисциплінарну відповідальність згідно з законодавством про працю та Положенням про дисципліну провідників залізничного транспорту за порушення трудових обов'язків, зокрема, за неправильне або несвоєчасне заповнення бланків звітності.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичків, при укладенні контракту закон надав право сторонам самим встановлювати їх права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Так, відповідно до п.п. «г» п. 18 контракту №7196 від 08.09.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни в бланку ЛУ-72/УЗ є додатковою підставою припинення та розірвання контракту.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
За п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту.
У той же час, відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок обліку пасажирів та витрат постільної білизни в пасажирських поїздах і причіпних вагонах формування залізниці України, яка затверджена наказом Укрзалізниці №124-Ц від 25.02.2009 року, не передбачено обов'язку внесення провідником вагону даних до форми ЛУ-72/УЗ відповідно до даних автоматизованої електронної системи продажу квитків (АСК ПП УЗ). Провідник зобов'язаний відображати інформацію про посадку/висадку пасажирів до вагону під час слідування поїзду, кількість перевезених у вагоні пасажирів та використання комплектів постільної білизни, тобто фактичні дані обороту пасажирів та постільної білизни у вагоні.
Позивачка зазначила, що нею під час рейсу ніяких недостовірних даних до бланку форми ЛУ-72/УЗ не вносилось, заповнення бланку провадилось згідно з фактичною посадкою-висадкою пасажирів, а не згідно з даними автоматизованої електронної системи продажу квитків (АСК ПП УЗ), до якої вона не має доступу.
ДП «Донецька залізниця» не надано жодного доказу в підтвердження своїх заперечень та в обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо відсутності пломбування стоп-кранів, порушення саме ОСОБА_1 графіку роботи та відпочинку у рейсі, що потягло внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни, а також розбіжностей між даними бланку форми ЛУ-72/УЗ, яку заповнювала ОСОБА_1.
Відповідно до статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку.
У той же час, згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
При цьому, ДП «Донецька залізниця» не надано суду жодного належного та допустимого доказу ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді на підтвердження виявленого проступку, а саме таких фактів, як відсутності пломбування стоп-кранів, порушення ОСОБА_1 графіку роботи та відпочинку у рейсі, що потягло внесення недостовірних даних щодо обліку пасажирів та комплектів постільної білизни, а також розбіжностей між даними бланку форми ЛУ-72/УЗ, яку заповнювала ОСОБА_1 та фактичною кількістю пасажирів і постільної білизни за 13.01.2013 року, оскільки позивачка здала зміну, ведення бланку було перевірено, будь-яких недоліків не виявлено, зауважень не внесено до бланку форми ЛУ-72/УЗ (а.с. 20).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при виконанні трудових обов'язків позивачкою не було порушено ані норм чинного трудового законодавства, ані укладеним між нею та відповідачем контрактом, а тому наказ №21/ОС від 29.01.2013 року про звільнення провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи ОСОБА_1 є незаконним та відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи Вагонного депо Державного підприємства «Донецька залізниця» з 08 квітня 2013 року.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовані доказами, що є в матеріалах справи, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: