15 травня 2013 р.Справа № 2-а-135/11/1507
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравцова А.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційні скарги Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області та Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області від 26.02.2009 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області нарахувати та виплатити йому пільгову пенсію за віком як особі, що з 15.07.1970 року до 15.10.1971 року, та з 15.01.1979 року до 15.06.1998 року пропрацював трактористом-машиністом та має відповідний стаж.
Окрім того позивач просив поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач з 15.07.1970 року до 15.10.1971 року, та з 15.01.1979 року до 15.06.1998 року працював трактористом-машиністом в сільськогосподарському виробничому кооперативі «Оріхівка», який раніше був колгоспом ім.Кірова, і знаходиться в с.Оріхівка Болградського району Одеської області. При зверненні до пенсійного фонду за нарахуванням пенсії на пільгових умовах, зазначає позивач, йому було відмовлено з мотиву відсутності стажу, достатнього для нарахування такої пенсії, проте він вважає, що він має достатній стаж та має право на одержання пенсії на пільгових умовах.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2011 року адміністративний позов було задоволено.
Поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Визнано за позивачем право на пенсію за віком на пільгових умовах, як за особою, що з 15.07.1970 року до 15.10.1971 року, та з 15.01.1979 року до 15.06.1998 року пропрацював трактористом-машиністом в СВК «Оріхівка».
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області з часу звернення за нарахуванням пенсії, нарахувати та виплатити позивачу пільгову пенсію за віком як особі, що має відповідний стаж тракториста-машиніста.
Позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 26.02.2009 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах судом першої інстанції не вирішені по суті ( а.с.2, 28). .
Не погоджуючись з даною постановою суду пенсійні органи подали апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просять його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
А.с.94 КАС перевірити доводи , що отримав інформацію про зміст рішення від 26.02.2009 року рахом із трудовою книжкою літом 2010 року
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що в трудовій книжці позивача відсутні записи за період його роботи трактористом про те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, а також немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, тому для підтвердження спеціального трудового стажу позивач зобов'язаний був надати управлінню Пенсійного фонду уточнюючі довідки підприємств та організацій, пояснення свідків.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, він з 1968 року працював у колгоспі ім.Кірова у Болградському районі в якості «прицепщика», а з 1970 року був трактористом: в цьому році він «проробив 216 людиноднів за рік»(при «встановленому мінімумі»180 «трудоднів (або людиноднів) за рік»), як зазначено у трудовій книжці. І в подальшому, до 12.09.1999р., коли він, згідно запису у трудовій книжці, «з членів к-за» був звільнений за власним бажанням, ОСОБА_1 працював у колгоспі, а потім в СВК ім.Кірова.
Згідно архівних довідок №05-26/316 та №05-26/311 від 24.10.2008р. Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 працював у колгоспі ім.Кірова с.Оріхівка та одержував певну заробітну плату за періоди з 1970-1971, та з 1981-1998р.р.
Матеріали справи містять також копію посвідчення тракториста-машиніста, серії Ж № 787520 від 01.08.1984р., що було видане районним управлінням сільського господарства Болградського району Одеської області, УРСР про те, що згідно протоколу №1 від 04.02.1984р. стаж роботи ОСОБА_1 враховується з 17.09.1970р.
Також суду надані: довідка інспектора відділу кадрів СВК «Оріхівка», завірену зав.сектором трудового архіву, з якої вбачається, що СВК «Оріхівка»є правоприємником колгоспу ім.Кірова з 06.03.2000р., копія реєстраційної довідки про реєстрацію 19.06.2008р. припинення юридичної особи СВК «Оріхівка»за рішенням суду у звязку з банкрутством, нотаріально завірена заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що вони з січня 1974 року по грудень 1981 року пропрацювали трактористами першої тракторної бригади колишнього колгоспу ім.Кірова у с.Оріхівка Болградського району Одеської області. Відповідно до архівної довідки №03-15 від 03.02.2009р. начальника архівного відділу райдержадміністрації, підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 у 1987 та 1990р.р. немає можливості, оскільки на засіданні правління колгоспу ім.Кірова с.Оріхівка дійсно розглядалися питання о зарахуванні стажу роботи колгоспникам згідно списку, проте списки колгоспників відсутні.
З листа голови комісії при Головному Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.02.2009 року на ім'я відповідача вбачається, що комісією встановлені факти роботи ОСОБА_1 з 15.07.1970 по 15.10.1971р.р. та з 15.01.1979 по 15.06.1998р.р. на посаді тракториста-машиніста в СВК «Оріхівка»; а також, що документи, які підтверджують безпосередню зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарчої продукції на протязі повного польового періоду або на протязі календарного року є за періоди з 1992 по 1994р.р. та з 1996 по 1998р.р., але облікові листи тракториста-машиніста форми №67-6 і шляхові листи тракториста форми №68 за вказані періоди підтверджують роботу на одному тракторі двох трактористів-машиністів, один з яких ОСОБА_1, з-за чого комісія відмовила ОСОБА_1 у підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста-машиніста.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав усі відомості, що були надані суду, в тому числі завірені нотаріально свідчення свідків.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що узгоджуються з вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно п. в ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1996 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів в ній», п.3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, п.20 «Порядку» визначається, що підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. В разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, а п.25 передбачено, що в тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до трудового стажу на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач, а також свідки, стверджували, що ОСОБА_1 працював машиністом-трактористом з 1970 року і до звільнення у 1999 році і був зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду та на протязі усього календарного року, стверджуючи, що в період збирання врожаю він працював майже цілодобово, проте у трудовій книжці це не фіксувалося, оскільки такий режим роботи було заборонено трудовим законодавством; за понаднормові відпрацьовані години він одержував премію натуроплатою зерном у кількості, яка визначалася у відсотках від зібраного врожаю, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні нагородами ОСОБА_1: грамотами, заміткою у газеті, нагородною стрічкою.
Отже, розглянувши спір, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку, що відповідач мав усі відомості, що були надані суду, в тому числі завірені нотаріально свідчення свідків, але не визнав стаж роботи ОСОБА_1 достатнім для призначення пенсії за відсутності запису у трудовій книжці про зайнятість ОСОБА_1 у виробництві сільськогосподарчої продукції, а рішення відповідача про відмові позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправними.
При цьому вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції ґрунтовно дійшов висновку про наявність права позивача на отримання пільгової пенсії з часу звернення з відповідною заявою до пенсійного органу, проте, не розглянувши по суті вимоги позивача про визнання протиправним рішення відповідача від 26.02.2009 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах у резолютивній частині судового рішення помилково зазначив про наявність права позивача на отримання пільгової пенсії, адже саме рішення відповідача безпосередньо створює правові наслідки до позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд у відповідній частині позовних вимог правильно по суті вирішив справу, проте у порушення приписів ст.11,162 КАС України неправильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни по станови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З приводу строку звернення до суду колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 13.03.2099 р. №2023/06 (а.с.25,84) в якому зазначено, що на адресу позивача відповідачем замовним листом з повідомленням направлено копію рішення Головного управління Пенсійного фонд України в Одеській області та трудову книжку позивача. Проте доказів того, що вказані документи дійсно були отримані позивачем, матеріали справи не містять.
На спростування доводів апелянта про вручення позивачі копії вказаного рішення та трудової книжки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, колегія суддів зазначає, що Вищим Адміністративним судом України в ухвалі від 02.10.2012 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 цього питання зроблені відповідні висновки. Зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, які були чинними до 06.04.2009 року, взагалі не передбачалось такого виду поштового направлення, як «замовний лист з повідомленням», а в пункті 38 містилось застереження, що документи, зокрема трудові книжки, пересилаються у листах з оголошеною цінністю, а отже відповідачами не спростовані належним чином доводи позивача про отримання спірного рішення літом 2011 року .
Окрім того, оскільки відповідно до приписів п.38 вказаної Постанови КМУ, спірне рішення також має статус документа, то, відповідно, вказане рішення також повинно пересилатись у листах з оголошеною цінністю. Пенсійний орган вказані вимоги не виконав.
Додаткових доказів щодо своєчасного отримання позивачем спірного рішення відповідачами, незважаючи на правові висновки Вищого адміністративного суду на протязі розгляду справи не надано.
З огляду на викладене, враховуючи критерії розгляду справи у розумні строки, колегія суддів погоджується із доводами позивача, що він був ознайомлений із змістом спірного рішенням літом 2011 року при отриманні трудової книжки безпосередньо в Управлінні Пенсійного фонду України в Болградськму районі, а отже позивачем не пропущено строк звернення до суду..
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим постанову суду у відповідності до приписів ст.201 КАС України слід змінити. В решті позовних вимог постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 201, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області та Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області залишити без задоволення,
Постанову Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2011 року у справі № 2-а-135/11/1507 - у частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області від 26.02.2009 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах змінити, викласти абзац третій резолютивної частини постанови Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2011 року у наступній редакції:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області від 26 лютого .2009 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах».
В решті постанову Болградського районного суду Одеської області від 11 травня 2011 року у справі № 2-а-135/11/1507 суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 20 травня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян