Справа: № 2518/2-а-7756/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жовток Є.А.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
15 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.,
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання незаконними дій та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії та доплати до пенсії, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання незаконними дій та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії та доплати до пенсії.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись із постановою суду від 25 серпня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - задовольнити частково, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 23.07.2011 року по 25.08.2011 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії, як інвалід 3 категорії та доплати до пенсії за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, встановленому ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, мають бути підвищені у розмірі на дві мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що 14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно наведеної норми, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 (набрала законну силу з 23.07.2011 року), п. 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року № 745, яка прийнята на реалізацію вказаного Закону.
У зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення вимог позивача за період з 23 липня 2011 року по 25.08.2011 року щодо обов'язку відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії, відповідно до ст.. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - задовольнити частково, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 100, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 23.07.2011 року по 25.08.2011 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.