Справа № 1310/680/12 Головуючий у 1 інстанції: Левик Я.А.
Провадження № 22-ц/783/2148/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 50
13 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.,
суддів: Монастирецького Д.І., Тропак О.В.,
секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: позивача ОСОБА_2 і його представника
ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, представника
органу опіки та піклування Золочівської РДА Малиновської Н.О.,
прокурора Цвікілевича М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, з участю третьої особи - органу опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про позбавлення батьківських прав, -
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення останню батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народжених ІНФОРМАЦІЯ_2.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що шлюб з відповідачкою зареєстрований 28 березня 2003 року, від шлюбу мають зазначених дітей та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній проживає з відповідачкою окремо, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у Винниківській школі-інтернаті і їх він на вихідні дні забирає додому. Відповідачка про вказаних дітей не піклувалася, вони були недоглянуті, хворіли, не цікавиться їхнім фізичним і духовним розвитком, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню вказаних дітей.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено відібрати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 не позбавляючи її батьківських прав щодо дітей.
Попереджено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 про необхідність змінити ставлення до виховання нею дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 А саме: створити для них належні умови для проживання, навчання та виховання; приділяти більше часу спілкуванню з дітьми; виявляти більше інтересу до їх внутрішнього світу; брати участь у їх забезпеченні одягом, харчуванням, медичному забезпеченні; надавати більше доступу дітям до культурних, інших духовних цінностей, сприяти засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі.
Зобов'язано орган опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області з дня набрання рішенням законної сили здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 її батьківських обов'язків по відношенню до дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2
В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2
В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги про відібрання дітей не заявлялось. Вважає, що законодавством не передбачено норми, на підставі якої можна покладати обов'язок органу опіки та піклування здійснювати контроль, а також не передбачено попередження суду про необхідність зміни ставлення до виховання дітей. Вважає, що до даних правовідносин потрібно застосувати ст.164 п.2 ч.1 СК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, прокурора Цвікілевича М.С. і представника органу опіки і піклування ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, пояснення відповідачки ОСОБА_4 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про відібрання від відповідачки дочки ОСОБА_6 і сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, не позбавляючи її батьківських прав відносно вказаних дітей та передачу дітей їх батькові ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що у період з жовтня 2011 року по час ухвалення рішення відповідачка усунулась від виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Це зумовлено як не усвідомлення її в повній мірі необхідності належним чином виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до дітей, легковажним ставленням до цього і свідчить про її певне ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованні утриманні дітей і зумовлене до певної міри об'єктивними причинами, як скрутне матеріальне становище, відсутність у неї джерел до існування, постійного житла, роботи, підсобного господарства, неприязні стосунки з позивачем, віддаленість її місця перебування від місця перебування дітей. В процесі судового розгляду справи відповідачка змінила своє ставлення до дітей, відвідувала їх в інтернаті, намагаючись поспілкуватись та передати певні речі, у тимчасовому житлі створила прийнятні умови для проживання.
Колегія суддів погоджується із зазначеними встановленими судом обставинами, оскільки такі підтверджуються матеріалами справи, перевіреними і оціненими судом доказами.
Проте з висновками суду про відібрання дітей від відповідачки і передачу їх позивачу погодитись не можна з огляду на встановлені і наведені судом обставини.
При цьому колегія суддів приймає до уваги і те, що, як зазначено у позовній заяві та встановлено судом, діти перебувають в інтернаті і позивач забирає їх додому лише на вихідні, діти з ним постійно не проживають, оскільки він не має змоги здійснювати за ними постійний щоденний догляд із-за відсутності постійного місця праці та необхідність піклування про свого батька, який потребує сторонньої допомоги.
Ураховуючи наведене, інтереси дітей, пояснення відповідачки про зміну на краще свого ставлення до виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, колегія суддів вважає, що відсутні підстави і для відібрання дітей від відповідачки та передачу їх позивачу.
Крім того позивачем не заявлялись вимоги про відібрання дітей від відповідачки та передачу їх йому, тому посилання суду на ст.170 СК України є безпідставним.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції не враховано вимог зазначених норм закону, тому в цій частині рішення суду слід змінити, виключивши з резолютивної його частини про відібрання дітей від відповідачки не позбавляючи її батьківських прав та передачу дітей позивачу. В решті рішення суду залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги в частині позбавлення відповідачку батьківських прав відносно вказаних дітей з посиланням на п.2 ч.1 ст.164 СК України колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі не підтверджені належними і допустимими в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України доказами. Висновок опікунської ради щодо позбавлення відповідачку батьківських прав є одним із доказів на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.57 ЦПК України), оцінивши даний висновок в сукупності з іншими доказами, колегія суддів не приймає його до уваги оскільки в суді беззаперечно доведено, що ухилення відповідачки від своїх обов'язків по вихованню дітей зумовлене об'єктивними причинами.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки.
Проте таких дій відповідачки судом не встановлено і докази цього відсутні у матеріалах справи.
У відповідності з роз'ясненнями, що містяться у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення про: "Відібрати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження від їх матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 не позбавляючи її батьківських прав щодо дітей. Передати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження їх батькові ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4."
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Монастирецький Д.І.
Тропак О.В.