Липоводолинський районний суд Сумської області
Справа № 1811/51/2012
2-а/581/1/13
17.05.2013 року смт.Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., при секретарі судового засідання - Мазур О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Липова Долина Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області про скасування постанови про звернення стягнення на інші доходи боржника у виконавчому провадженні від 11 листопада 2011 року, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який мотивував тим, що у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження про стягнення з нього на користь держави 850 грн. штрафу, накладеного органом ДАЇ на підставі постанови № ВМ 1 050278 від 02 січня 2011 року. 11 листопада 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Липоводолинського РУЮ Березою О.І. винесена постанова про звернення стягнення на доходи боржника (позивача по справі) з проведенням щомісячного утримання з усіх видів його доходів в розмірі 20 %, зокрема від нарахованої йому в районному управлінні праці компенсації за надання соціальних послуг по догляду за інвалідом першої групи. Вважав дане рішення державного виконавця незаконним, а тому просив скасувати постанову державного виконавця ВДВС Липоводолинського РУЮ Берези О.І. від 11 листопада 2011 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов та в додаткове обґрунтування доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення державного виконавця суду пояснив про те, що:
- постанова державного виконавця від 11 листопада 2011 року не була звернута до виконання в межах тримісячного терміну, їй не присвоєно відповідного номера і це свідчить про сумнівність у тому, що вона була прийнята саме 11 листопада 2011 року;
- про прийняття вищевказаного рішення не повідомлено позивача, як боржника у виконавчому провадженні, а також виконавчі дії по даному провадженню не проведено протягом 6-місячного терміну;
- вважає, що орган державної виконавчої служби повинен проводити стягнення коштів з боржника самостійно, а не через управління праці та соціального населення Липоводолинської РДА чи банківські установи. Підтвердив, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2011 року він отримував особисто у виді простого поштового відправлення, про добровільний строк для сплати штрафу він також дізнався з тексту цієї постанови.
Представник ВДВС Береза О.І. проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на правомірність вчинених державним виконавцем дій по примусовому виконанню постанови органу ДАЇ про стягнення штрафу з ОСОБА_1 щодо порушення останнім Правил дорожнього руху.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали виконавчого провадження та даної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи і оголошених матеріалів виконавчого провадження № 24152765, постановою по справі про адміністративне правопорушення від 02 січня 2011 року (серія ВМ1 № 050278), винесеною інспектором ДПС Липоводолинського ВДАІ, старшим інспектором Базарним С.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, передбачене ст.126 ч.1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 425 грн. У даній постанові адмінпритягуємому роз'яснювались наслідки несплати штрафу протягом 15-денного терміну, зокрема щодо можливого примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби щодо стягнення штрафу в подвійному розмірі в сумі 850 грн. Зазначена постанова набрала законної сили 12 січня 2011 року і 03 лютого 2011 року подана на виконання безпосередньо до ВДВС Липоводолинського РУЮ Сумської області (а.с.97,98).
Постанова інспектора ДПС Липоводолинського ВДАЇ, старшини Базарного С.М. від 02 січня 2011 року про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 850 грн., винесена з дотриманням вимог абз.3 ч.2 ст.222, 283 КУпАП, є різновидом виконавчого документу в розумінні п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та в межах тримісячного терміну, перебіг якого починається з наступного дня після набрання цим документом законної сили, пред'явлено до виконання до місцевого органу державної виконавчої служби.
Постановою державного виконавця ВДВС Липоводолинського РУЮ Березою О.І. від 03 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаної постанови працівника органу ДАЇ зі спеціальним званням, заведено виконавче провадження за № 24152765, надано боржнику строк для добровільного виконання постанови до 09 лютого 2011 року включно (а.с.98). Ці дії державного виконавця та вимоги щодо оформлення виконавчого документа відповідали нормам закону, які визначені п.1 ч.1, п.3 ч.2 ст. 22, ч.1-4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця ВДВС Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області від 14 вересня 2011 року накладено арешт на грошові кошти, що належать, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційник код НОМЕР_1, мешканцю с.Синівка Липоводолинського району Сумської області, відкриті в кредитних установах Сумської області (а.с. 99). Копії даної постанови надіслані до виконання та надання інформації про відкриті банківські рахунки до місцевих відділень ПАТ КБ «ПриватБанк», ЗАТ «Брокбізнесбанк», АТ «Ощадбанк».
15 вересня 2011 року за підписами начальника ВДВС Липоводолинського РУЮ Руденко О.П. розіслані запити до місцевого центру зайнятості, органів ДАЇ, БТІ, Держкомзему, Інспекції державного технічного нагляду за станом сільгоспмашин, Синівської сільради для виявлення належного рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності на ім'я ОСОБА_1 (а.с.163,164).
22 вересня 2011 року за підписом начальника ВДВС Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області Руденко О.П. за № 4363/3 направлено запит до Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації для з'ясування перебування на обліку в цьому органі гр.ОСОБА_1 та про отримання ним будь-яких соціальних виплат, та у разі їх виплати, зазначалося про необхідність повідомлення на який рахунок і в якій установі банку вони перераховуються (а.с.101).
Управлінням праці та соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації 29 вересня 2011 року на вищевказаний запит № 4363/3 від 22 вересня 2011 року надано відповідь про призначення з 31 січня 2006 року ОСОБА_1 згідно з вимогами Закону України «Про соціальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 «Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» до виплати компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги громадянці похилого віку, інваліду ІІ групи ОСОБА_5, 1937 року народження, в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виплата якої проводиться щомісячно через установу Ощадбанку в с.Синівка (а.с.102).
З листа-відповіді Липоводолинської виробничої дільниці КП «Сумське міське БТІ» № 236/314/03-27/3 від 21 вересня 2011 року, надісланого на запит від 15 вересня 2011 року, вбачається відсутність станом на 21 вересня 2011 року нерухомого майна, зареєстрованого в Липоводолинському районі Сумської області, за ОСОБА_1 (а.с.103).
З листа-відповіді інспекції Держтехнагляду по Липоводолинському району Сумської області від 27 вересня 2011 року за № 68, надісланого на запит начальника ВДВС Липоводолинського РУЮ, вбачається належність на праві власності ОСОБА_1 трактору Сінтай, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.104). У досліджених матеріалах виконавчого провадження наявні письмові повідомлення від місцевих відділень ПАТ КБ «ПриватБанк», ЗАТ «Брокбізнесбанк», АТ «Ощадбанк» про відсутність в цих установах рахунків з грошовими коштами, належних ОСОБА_1
Постановою державного виконавця ВДВС Липоводолинського РУЮ Берези О.І. від 11 листопада 2011 року звернуто стягнення на інші доходи ОСОБА_1 з проведенням щомісячних утримань з усіх видів його доходів, що належать до виплати після відрахування податків, в розмірі 20 % від нарахованої боржнику компенсації. При прийнятті даного рішення в порядку примусового виконання постанови працівника ДАЇ державний виконавець керувалася ст.ст. 68-70 вищевказаного Закону та виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Липоводолинської РДА та отримує компенсацію за надання соціальних послуг (а.с.167).
З досліджених матеріалів виконавчого провадження № 24152765 вбачається, що з 22 листопада 2011 року розпочалося стягнення коштів з соціальної виплати ОСОБА_1, отримувану ним від Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинської РДА, в рахунок сплати штрафу по вищевказаному виконавчому документу, яке продовжувалось на момент дослідження зазначених матеріалів в суді; виконавче провадження від часу його відкриття згідно з вимогами закону не зупинялося.
При вирішенні даного адміністративного спору, який підсудний Липоводолинському районному суду Сумської області як місцевому адміністративному суду (ч.5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст.181 КАС України), суд виходить з наступних висновків та вимог законодавства, чинних на момент постановлення оскаржуваного рішення державного виконавця та продовження відповідних правовідносин.
З урахуванням встановлених вище обставин, довід позивача про незаконність прийняття до виконання постанови співробітника органу ДАЇ, в тому числі і через порушення строку пред'явлення постанови до виконання, суд розглядає як непереконливий.
За змістом норм Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158, постановам державних виконавців про звернення стягнення на доходи боржників у виконавчих провадженнях, як окремим процесуальним документам виконавчого провадження, не передбачалось проставлення певних номерів, на відміну від постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, бланків актів арешту та опису майна. До цього, оскаржувана постанова за своєю суттю є процесуальним документом виконавчого провадження, яким лише спрямовується подальший хід примусового виконання постанови про накладення штрафу. Разом з цим, виконавчому провадженню щодо боржника ОСОБА_1 при відкритті самого виконавчого провадження присвоєно загальний номер провадження 24152765, прописаний в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, як це передбачено ст.4 вищевказаного закону. Виконавче провадження № 24152765 внесено до Єдиного реєстру виконавчих проваджень (інтернет адреса:https://trade.informjust.ua/vpdoc/getdoc.aspx, ідентифікатор доступу 07600Д960Е39), згідно з яким 24 листопада 2011 року розпочато вперше примусове стягнення з позивача грошових коштів по виконанні вищевказаного виконавчого документа. Тому довід позивача про неправомірність оскаржуваної постанови через відсутність в її тексті окремого номеру і сумнівність у її прийнятті як такої, також є непереконливим.
З досліджених в ході судового розгляду матеріалів виконавчого провадження вбачаються ті обставини, що державним виконавцем Березою О.І. вживалися заходи до виявлення грошових коштів боржника в банківських установах, проте за їх результатами такого майна не виявлено; у наступному державним виконавцем вживалися заходи до виявлення заробітної плати, інших доходів боржника, за результатами яких встановлено факт отримання боржником компенсаційної виплати від держави, на яку звернуто стягнення в порядку ст.ст.32, 68-70 Закону України «Про виконавче провадження». З оголошених і досліджених матеріалів виконавчого провадження № 24152765 вбачається дотримання вимог ст.ст.50,52, 53, 55, 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо черговості виявлення і звернення стягнення на майно позивача, як боржника у вказаному виконавчому провадженні, оскільки державним виконавцем перевірялась наявність грошових коштів в іноземній та національній валюті в банківських установах, з'ясовувалась належність на праві власності позивачу рухомого та нерухомого майна (зокрема, авто-мото транспорту, домоволодінь та іншої нерухомості тощо). Після встановлення державним виконавцем наявності іншого доходу у позивача у виді компенсації за надання соціальних послуг громадянці похилого віку, відсутності у нього інших доходів у виді зарплати, пенсії тощо, ним правомірно з дотриманням вимог ст.ст.68-70 Закону України «Про виконавче провадження» звернуто стягнення на вказаний вище дохід і направлено дану постанову для виконання до Управління праці та соціального захисту населення Липоводолинського РДА, що призвело до початку відрахування коштів на користь держави і виплату іншої частини цієї компенсації через філію АТ «Ощадбанку» в с.Синівка (ст.3 ч.1, ст.69 ч.1 вищевказаного закону). Вищевказана компенсація, яку отримував позивач, не віднесено ст.73 Закону до коштів, на які не може бути звернено стягнення, і у разі відсутності такої виплати стягнення державним виконавцем було б спрямовано на рухоме та нерухоме майно боржника згідно з вимогами ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». Тому довід позивача про те, що державний виконавець зобов'язаний сам звертатися безпосередньо до Синівського відділення АТ «Ощадбанк» для проведення стягнення коштів і саме це є порушенням порядку проведення виконавчих дій не ґрунтується на законі й також не приймається судом до уваги.
Отже, судом встановлено ті обставини, що при прийнятті оскаржуваної постанови (рішення державного виконавця) державний виконавець, як посадова особа місцевого органу ДВС, діяв у межах та у спосіб і в порядку визначеному законом.
Довід позивача про пропущення державним виконавцем трьох та шестимісячного термінів для проведення всього комплексу виконавчих дій в межах виконавчого провадження також, на думку суду, є непереконливим з огляду на таке.
Статтею 30 вищевказаного закону визначено 6-місячний термін для проведення всіх виконавчих дій по виконанню виконавчого документа, перебіг якого починається з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Даний термін є загальним для здійснення всіх видів виконавчих проваджень майнового характеру. При цьому, ні дана норма закону, ні інші норми спеціального закону України «Про виконавче провадження» не містять положень про те, що у разі винесення державним виконавцем постанов про звернення стягнення на доходи боржника після спливу цього терміну, то такі рішення цієї посадової особи є недійсними в силу закону або підлягають скасування в судовому порядку. Тому правомірно і обґрунтовано винесену 11 листопада 2011 року оскаржувану постанову по відкритому 03 лютого 2011 року виконавчому провадженню відносно позивача, судом не може бути скасовано виключно з цієї підстави, оскільки закон не пов'язує проведення повного виконання виконавчого документу виключно у межах 6-місячного строку і цей строк не є імперативним (пресікальним) з відповідними юридичними наслідками.
Довід позивача про те, що ненадіслання на його адресу копії оскаржуваної постанови, призвело до порушення його прав як стягувача у виконавчому провадженні, також не заслуговує на увагу, оскільки за змістом ст.ст. 31, 63 ч.3 вищевказаного закону надсилання копії оскаржуваної постанови ні простою, ні рекомендованою кореспонденцією не передбачено, і також це не може бути самостійною підставою по скасуванню оскаржуваної постанови.
Окрім цього, доводи позивача про порушення судом розумного строку розгляду даного адміністративного позову, підлягають окремому дослідженню як складова права позивача на доступ до правосуддя (судовий захист).
Так, у даній справі критеріями оцінки розумності строку її розгляду слід вважати наступні аспекти:
1. складність справи (на думку суду, дана справа з однією немайновою вимогою та з урахуванням доводів і позиції сторін по справі не є складною, її можна було розглянути в межах місячного терміну);
2. поведінку позивача (на думку суду, поведінка позивача ОСОБА_1 в ході розгляду даної справи не була конструктивною, пов'язувалася із недобросовісним користуванням правом на явку до суду і заявлення відводів головуючому по справі, і не спрямовувалася на оперативне вирішення даного спору, про що свідчить, зокрема:
- неявка позивача у відкладене попереднє судове засідання 05 листопада 2012 року без повідомлення суду про причини цього (а.с.39,43);
- неявка позивача у відкрите судове засідання 22 листопада 2012 року без повідомлення суду про причини цього (а.с.50,52);
- у судовому засіданні 12 грудня 2012 року позивач подав суду чотири заяви про відвід головуючому по справі, які були відхилені як невмотивовані і залишені без розгляду (судовий розгляд справи по суті у вказаний день згідно з вимогами процесуального закону не розпочато) (а.с.57-63);
- неявка позивача у відкрите судове засідання 27 грудня 2012 року без повідомлення суду про причини цього (а.с.64,69-70);
- у судовому засіданні 22 січня 2013 року позивач подав вісім заяв про відвід головуючому по справі, які були відхилені як невмотивовані та залишені без розгляду (судовий розгляд справи по суті у вказаний день згідно з вимогами процесуального закону розпочато вперше) (а.с.105-129);
- у судовому засіданні 29 січня 2013 року продовжився розгляд справи по суті із заслуховуванням пояснень сторін, дослідженням матеріалів справи та виконавчого провадження, вирішення клопотань про доповнення судового розгляду, позивач подав одну заяву про відвід головуючому по справі, яка була відхилена як невмотивована) (а.с.139-149);
- у судовому засіданні 25 лютого 2013 року продовжився розгляд справи по суті, позивач подав суду дві заяви про відвід головуючому по справі, які були відхилені як невмотивовані, заявив клопотання про надання часу для залучення на його боці для представництва його інтересів в суді представника (адвоката чи іншого фахівця у галузі права) і в судовому засіданні з метою сприяння в забезпеченні права на правовому допомогу цій стороні оголошена перерва в межах розумного строку до 05 березня 2013 року до 15 год. 20 хв. (а.с.170-175);
- у судове засідання 05 березня 2013 року позивач явку його представника не забезпечив, подав одну заяву про відвід головуючому, яка судом відхилена, і судом задоволено його повторне клопотання про оголошення вдруге перерви в засіданні також для сприяння в забезпеченні права на правовому допомогу позивачу до 19 березня 2013 року до 15 год. 00 хв. (а.с.181-189);
- у судове засідання 19 березня 2013 року позивач явку представника з його боку вдруге не забезпечив, подав суду шість заяв про відвід головуючому по справі, які були відхилені як невмотивовані, розгляд справи по суті в цей день не продовжився (а.с.192-211);
- неявка позивача у відкрите судове засідання 12 квітня 2013 року без повідомлення суду про причини цього і до початку судового засідання 17 травня 2013 року позивач подав заяву про розгляд даної справи у його відсутність, а тому її розгляд згідно з вимогами п. 2 ч.1 ст.128 КАС України продовжено судом у відсутність ОСОБА_1 лише за участі представника відповідача (а.с.213,215,220).
3. поведінка представника відповідача у ході розгляду даної справи була належною, з послідовним доведенням своєї позиції по справі, хоча головуючим по справі висловлювалися на адресу Берези О.І. зауваження з приводу порушення порядку в судовому засіданні, проте ці дії представника сторони не мали системного характеру).
4. дії суду по розгляду даної справи, які полягали у проведенні підготовчого (попереднього) судового засідання, регулярному призначенні даної справи до розгляду в межах завантаженості головуючого в інших судових справах і для належного сповіщення сторін по даній справі про час та місце судового засідання у ній без значного інтервалу в судових засіданнях, надання розумного строку для підготовки до захисту в судовому засіданні, вирішення усіх заявлених сторонами клопотань безпосередньо в судовому засіданні із з'ясуванням позиції сторін по них. У ході розгляду даної справи головуючим вживалися заходи для оперативного, об'єктивного та повного з'ясування обставин справи у ній, а також головуючий не виявляв жодних ознак упередженості чи необ'єктивності по відношенню до сторін, що зафіксовано у звукозаписах судових засідань.
До цього, слід зауважити, що адміністративний позов ОСОБА_1 подав до Липоводолинського районного суду Сумської області 23 грудня 2011 року, ухвалою від 27 грудня 2011 року позов залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків по ньому до 10 січня 2012 року (ухвалу отримано позивачем 30 грудня 2011 року), ухвалою суду від 16 січня 2012 року позовні матеріали ОСОБА_1 повернуті йому судом через неусунення недоліків по позову (її копію він отримав 25 січня 2012 року), судовий збір по справі позивачем сплачено 10 січня 2012 року, а матеріали по усуненню недоліків позову для відправки до суду на поштове відділення здані позивачем вже 11 січня 2012 року (у середу) і в матеріалах справи відсутні письмові докази неналежної роботи поштового відділення саме 10 січня 2012, як останнього дня строку для усунення ОСОБА_1 недоліків по позову. 01 березня 2012 року позивач надіслав апеляційну скаргу на ухвалу суду про повернення позову безпосередньо до суду апеляційної інстанції і 27 березня 2012 року матеріали справи направлені місцевим судом до суду апеляційної інстанції, які отримано останнім 28 травня 2012 року. 11 жовтня 2012 року від суду апеляційної інстанції до місцевого суду надійшли матеріали адмінсправи і 12 жовтня 2012 року провадження у даній справі відкрито, призначено попереднє судове засідання (а.с.1,2,6,7,9,10,12, 16,22,34). Отже, після відкриття провадження судовий розгляд справи місцевим судом як такий тривав з 12 жовтня 2012 року і по день постановлення рішення по даній, а не період часу більше року, як зазначав позивач. Тому порушення розумного строку розгляду даної справи пов'язувалося переважно з недобросовісною позицією позивача по справі щодо участі в судових засіданнях і користування ним процесуальними правами, наданими законом.
При вирішенні питання щодо судових витрат, суд виходить з положень ст.94 КАС України і того, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, визнавши дії суб'єкта владних повноважень, такими, що відповідають вимогам закону, а тому розподіл судових витрат як такий судом не проводиться, а сплачений позивачем судовий збір слід віднести на користь держави.
Керуючись ст.ст.2,11, 90,94, 162,163,167 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області про скасування постанови про звернення стягнення на інші доходи боржника у виконавчому провадженні від 11 листопада 2011 року.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д. В. Бутенко