Провадження №2/485/265/13
20 березня 2013 року Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Кішковської З.А.,
при секретарі - Забаровській С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Снігурівського районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та зняття з нього арешту,
05 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та зняття арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди у розмірі 34015грн. державним виконавцем ВДВС Снігурівського РУЮ 12 лютого 2013 року накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 Право власності на вказане житло відповідач набув 18 червня 1991 року на підставі договору купівлі-продажу, перебуваючи у шлюбі з позивачкою, тому, на думку позивачки, зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, зазначила, що арешт на помешкання накладено у порушення вимог ч.1 ст.73 СК України, постільки частка боржника у спільній сумісній власності подружжя не виділена в натурі.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив, що житловий будинок придбаний ним у шлюбі з позивачкою у радгоспі «Красне Знамя» у 1991 році укладанням угоди купівлі-продажу, що посвідчена у Центральній сільській раді Снігурівського району без державної реєстрації.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, вказавши на неприйняття боржником мір до виплати їй коштів за рішенням суду на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Представник Відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції у Миколаївській області згідно поданої заяви просив справу розглянути у його відсутність.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, суд приходить до наступного.
14 травня 2012 року постановою заступника начальника ВДВС Снігурівського РУЮ у Миколаївській області на підставі виконавчого листа, виданого 07 травня 2012 року відкрито виконавче провадження про примусове стягнення моральної та матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 34015грн.
12 лютого 2012 року державним виконавцем ВДВС Снігурівського РУЮ у Миколаївській області накладено арешт на житловий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 70кв.м.
Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житла, що належить на праві власності її чоловіку, відповідачу по справі, вказуючи на те, що право власності на вказану частку набуто на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у період перебування позивачки з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Так, дійсно, відповідно до свідоцтва про одруження, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,25 квітня 1970 року міським бюро РАЦС м.Херсон зареєстровано шлюб, про що у книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний актовий запис за №545 (а.с.5).
Згідно договору купівлі-продажу, датованого 18 червня 1991 року ОСОБА_2 купив у радгоспі «Красне Знамя» житловий будинок садибного типу з господарчими спорудами за адресою АДРЕСА_1. Договір посвідчено у Центральній сільській раді Снігурівського району (а.с.6,7).
За п.п.5 Постанови ПВСУ №6 від 27 серпня 1976 року з наступними змінами, судам необхідно мати на увазі, що при вирішенні питання про належність описаного майна слід керуватись нормами цивільного законодавства, що регулюють право власності і його захист.
При цьому, ч.4 ст.334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як ствердив відповідач ОСОБА_2 та підтверджується реєстраційними даними бюро технічної інвентаризації, державна реєстрація нерухомого майна не провадилася і за відповідачем право власності на спірне житло не зареєстровано. Позивачка документів про право власності на будинок не представила так само і підтвердження його вартості.
На підставі викладеного, суд визнає безпідставними позовні вимоги та ухвалює про залишення їх без задоволення.
Керуючись ст.ст.10,58,88,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та зняття з нього арешту залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя