16 травня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого судді Бондаренка Ю.О.,
суддів - Павліченко С.В., Куцин М.М.
при секретарі - Калинич С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2013 року, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Мукачівське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання за нею право спільної часткової власності на неподільне майно - підсобні приміщення житлового будинку під літерою «А», а саме: вхід на горище - 2,7 кв.м. під №1-5, що є єдиним входом до спільного горища над будинком; підвальні приміщення розміром 10,20 кв.м. під №1, 11, в яких знаходиться сантехнічне обладнання будинку АДРЕСА_1; визнати недійсним п.б договору від 19.01.1996 року; зобов'язати Комунальне підприємство Мукачівське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» Мукачівської міської ради внести зміни до реєстрації пункту б договору від 19.01.1996 року та зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі від підсобних приміщень житлового будинку під літерою «А» і не чинити перешкоди у доступі до них.
В подальшому змінила позовні вимоги та просила визнати за нею та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на неподільне майно у житловому будинку під літерою «А» по АДРЕСА_1, а саме: опорні конструкції будинку, приміщення горища над будинком, електричне, сантехнічне, водогінне обладнання за межами квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2, яке обслуговує співвласників будинку та зобов'язати співвласника житлового будинку під літерою «А» по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відновити функціонування: входу на горище розміром 2,7 кв.м. під №1-5, підвальні приміщення розміром 10,20 кв.м. під №1, 11 і надати їй вільний доступ до них.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2013 року в задоволені зміненого позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права, рішення суду від 26.02.2013 року просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її уточнені позовні вимоги. Апелянт вказує, що суд не врахував та не взяв до уваги, що підписанням оскаржуваної угоди були порушені її права спадкодавця, щодо користування та володіння ? частиною належного майна, а також право власності на електричне, сантехнічне, водогінне обладнання та приміщення горища у житловому будинку під літерою «А» по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити з підстав зазначених в ній.
Відповідач та її представник у справі у судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що був укладений договір про користування , між попередніми власниками а тому відповідно до ч.4 ст. 358 ЦК України він є обов'язковим, для наступних власників. Крім того відповідач не чинить ніяких перешкод в користуванні як горищем, від якого у позивача є ключ так і підвалом.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2011 року ОСОБА_1 успадкувала за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.04.2011 року. Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 17.11.2000 року отримала від ОСОБА_5 2/6 частини вищезазначеного будинку та 08.02.2006 року успадкувала від ОСОБА_5 1/6 частину будинку АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, сторонам належать на праві спільної часткової власності по ? частині спірного будинковолодіння.
19.01.1996 року попередні власники будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали договір про порядок користування будинковолодінням, за яким ОСОБА_5 відійшло, крім іншого, підвал площею 10,20 кв.м. та клодова площею 2,7 кв.м., яку сторони називають проходом на горище. Вказаний договір зберігає силу і для теперішніх власників.
Відповідно до ч.4 ст.358 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відмовляючи в задоволені вказаної заяви, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що право власності на будинок визначено, а тому визнати право власності на його окремі складові не допустимо. Крім того, ОСОБА_2 не чинить перешкод в доступі на горище ОСОБА_1, електричне обладнання встановлено в квартирі позивача.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією із сторін, яка полягає у заподіянні шкоди іншій стороні та позбавлення потерпілої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Ні апеляційна скарга ні позовна заява не містить фактів істотного порушення договору і в порушення вимог ст.60 ЦК України апелянт не довела, що її права булим порушені а ОСОБА_2 чинить перешкоди.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2013 року ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 лютого 2013 року, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: