Справа № 2-2963/11
23 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Астоян К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомоковського міськрайоного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, -
16.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, що був укладений 28.04.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 2-1801.
В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що з 1987 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, з якою 22.12.2006 року за спільні кошти придбали житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1
В 2009 році йому стало відомо, що ОСОБА_2 28.04.2007 року продала зазначений будинок відповідачу по справі - ОСОБА_3, договір купівлі-продажу був посвідчений Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1801, а також зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 2062054.
Позивач зазначає, що обов'язковою умовою відчуження майна, що являється спільною сумісною власністю подружжя, є письмова згода чоловіка (дружини), якої він, в даному випадку, не надавав, тому посилаючись на вимоги ч.2,3 ст. 65 СК України та загальні вимоги ЦК України щодо недійсності правочинів, просить визнати недійсним зазначений вище договір.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав та пояснив, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, вони 22.12.2006 року за спільні кошти придбали домоволодіння за АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу був оформлений на ім'я ОСОБА_2 На початку 2007 року їх стосунки в сім'ї погіршилися, вони деякий час однією сім'єю не проживали, однак шлюб не розривали. Коли остаточно в 2011 році вони налагодили сімейно-шлюбні відносини від дружини йому стало відомо, що 28.04.2007 року ОСОБА_2 продала зазначений будинок ОСОБА_3, договір купівлі-продажу будинку був посвідчений в Новомосковській нотаріальній конторі. Між тим позивач наполягав на тому, що 28.04.2007 року він взагалі перебував за межами Дніпропетровської області, жодної заяви про надання згоди на відчуження житлового будинку ним не надавалося, тому просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 також наголосила на ту обставину, що відчужене ОСОБА_2 нерухоме майно являлося спільною сумісною власністю подружжя, яке на момент укладення договору купівлі-продажу будинку мало неповнолітню дитину, тому посвідчений нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори 28.04.2007 року договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1, на її думку, також повинен був укладатися і з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, для чого необхідна згода органу опіки та піклування.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнала та пояснила, що в 2007 році між нею та її чоловіком погіршилися стосунки, вона мала намір надолужити чоловікові, тому прийняла рішення про продаж будинку по АДРЕСА_1 без його згоди. Їй було достовірно відомо, що для відчуження нерухомого майна обов'язково необхідна письмова згода чоловіка, яка посвідчується нотаріусом. Маючи при собі копі паспорта чоловіка, вона 28.04.2007 року вранці разом зі своєю знайомою - ОСОБА_5 прибула в м.Новомосковськ, в нотаріальну контору, що розташована по вул.Сучкова. Нотаріус дійсно роз'яснював необхідність підписання заяви чоловіком, однак отримавши бланк письмової заяви, вона разом з ОСОБА_5 вийшли з приміщення нотаріальної контори і попросили невідомого їм чоловіка підписати від імені ОСОБА_1 надану заяву. Таким чином, відповідач фактично визнала обставини укладення договору купівлі-продажу, на які відповідач посилається, як на підставу недійсності укладеного правочину.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна були витримані всі норми діючого законодавства щодо форми договору, його посвідчення та намірів сторін. На його думку, подружжя ОСОБА_1 в будь-який спосіб намагається незаконно заволодіти майном ОСОБА_3, який особисто був присутнім при укладенні договору купівлі-продажу. В свою чергу, і ОСОБА_2, і ОСОБА_1 були присутніми під час підписання договору купівлі-продажу домоволодіння за АДРЕСА_1, ОСОБА_1 особисто підписува письмову заяву, якою надавав згоду ОСОБА_2 відчужувати майно, що являлося спільною сумісною власністю подружжя, здійснював всі необхідні платежі щодо державного мита та послуг нотаріуса. Підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна відбувалося в першій половині дня, що надавало можливість ОСОБА_1 підписати заяву, справжність підпису якого підтверджена проведеною судовою почеркознавчою експертизою, а в подальшому виїхати в Херсонську область. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки позов подано 16.05.2011 року, в позові позивач зазначає, що дізнався про укладення договору в 2009 році і не надає жодного доказу про настання такої події тільки в 2009 році, в судовому засіданні позивач, на його думку не обґрунтував причини пропущеного ним строку звернення до суду.
Судом в якості третьої особи до участі у справі була залучена Новомосковська державна нотаріальна контора, представник якої надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 95).
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30.05.1987 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 9 )
В період шлюбу за спільні кошти ними 22.12.2006 року був придбаний житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідченим Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрованим в реєстрі за № 2-5182 (а.с. 8). Зазначене нерухоме майно, в силу ст. 60 СК України, являється спільною сумісною власністю подружжя.
28.04.2007 року ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований в АДРЕСА_1, що підтверджується наданими до суду фотокопіями матеріалів договору купівлі-продажу, посвідченого Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2801 (а.с. 81).
Статтею 203 ЦПК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦПК України.
Аналогічне роз'яснення надане й Пленумом Верховного Суду України в п.7 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» від 06.11.2009 року № 9.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Аналогічне положення щодо отримання згоди всіх співвласників на розпорядження спільною сумісною власністю передбачено у ч. 2 ст. 369 ЦК України.
За відсутності такої згоди, як вказано в ч.4 ст. 369 ЦК України, інші співвласники можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
У відповідності до ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Суду наданий оригінал письмової заяви ОСОБА_1 від 28.04.2007, відповідно до якої останній надав згоду ОСОБА_2 на продаж будинку АДРЕСА_1, за ціну і на умовах на її розсуд. Зазначена заява нотаріально засвідчена державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с. 128).
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_5, яка надала суду свідчення про те, що 28.04.2007 року вона разом з ОСОБА_2 була присутня в Новомосковській державній нотаріальній конторі під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на той час погіршилися подружні стосунки, і ОСОБА_1 не надав своєї згоди на продаж будинку, тому вона, як і ОСОБА_2 попросили біля нотаріальної контори невідомого чоловіка поставити підпис в заяві, схожий на підпис ОСОБА_1, який дуже легко підробити. Невідомий їй чоловік за певну грошову суму погодився підробити підпис на вже виготовленій заяві від імені ОСОБА_1 і вказану заяву ОСОБА_2 передала нотаріусу.
Крім того, в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_9, яка надала суду свідчення про те, що 27.04.2008 року ОСОБА_1 на своєму автомобілі забрав її в м.Дніпропетровську, і разом вони поїхали в м.Генічеськ Херсонської області, де відпочивали в готелі до 01.05.2007 року. При цьому на слідуючий день, тобто 28.04.2007 року ОСОБА_1 виявив, що ним втрачене було водійське посвідчення, тому одразу по приїзду в Херсонську область, він звернувся з відповідним повідомленням до Генічеського РО УМВД України в Херсонській області, де йому роз'яснили, що з заявою про втрату водійського посвідчення він також може звернутися за своїм місцем проживання.
В якості письмового підтвердження відсутності ОСОБА_1 в м.Новомосковську при укладенні договору купівлі-продажу зі сторони позивача надані розрахункова квитанція про проживання ОСОБА_1 в готелі з 207.04.2007 року по 01.05.2007 року (а.с. 164), а також повідомлення Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області про те, що 28.04.2007 року ОСОБА_1 звертався в зазначену установу з приводу втрати водійського посвідчення (а.с. 165).
При цьому по справі була проведена судово-почеркознавча експертиза, за висновками якої підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис» на заяві про надання згоди на продаж ОСОБА_2 жилої квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 2100, був виконаний самим ОСОБА_1 (а.с. 135-143).
При цьому експертом для дослідження використані: вільні зразки підпису ОСОБА_1 (а.с. 115-120), умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 (а.с. 3, 102, 104, 111), експериментальні зразки підпису ОСОБА_1, відібрані судом (а.с. 123-127).
Після отримання судом письмових доказів про те, що ОСОБА_1 28.04.2007 року був відсутнім в м.Новомосковську, суд дійшов до висновку про те, що проведена експертиза суперечить іншим матеріалам цивільної справи, тому по справі була призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручено іншій експертній установі.
Зважаючи на клопотання заступника начальника науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ УМВС України в Дніпропетровській області про те, що для проведення повторної судової почеркознавчої експертизи необхідно надати не менше 15 документів вільних зразків підпису ОСОБА_1 за період з 2006-20013 роки, а також зважаючи на необхідність надання експериментальних зразків почерку ОСОБА_1 (а.с. 188), суд з об'єктивних причин не задовольнив клопотання експерта, через неможливість витребування таких у відповідних установах.
Однак, у відповідності до п.1.8 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.
Слід звернути увагу, що судом для дослідження не надавалися зразки почерку ОСОБА_1, належним чином відібрані в умовах, що максимально наближені до тих, в яких виконувався рукописний текст, як того вимагає п. 1.6 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.
Таким чином, висновок № 3550-12 почеркознавчої експертизи, складений 16.11.2012 року судовим експертом лабораторії криміналістичних досліджень Дніпропетровського інституту судових експертиз ОСОБА_11, суперечить іншим матеріалам цивільної справи, не може бути визнаний допустимим доказом по справі, з підстав зазначених вище, і відхиляється судом.
У відповідності до ч.2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що договір купівлі-продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 Дніпропетровської області укладений ОСОБА_2 без згоди її чоловіка - ОСОБА_1, а тому підлягає визнанню судом недійсним, з підстав, визначених ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України.
Оцінюючи свідчення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, дані в судовому засіданні про те, що вони також були присутні в Новомосковській державній нотаріальній конторі під час укладення договору купівлі-продажу будинку, і бачили, як ОСОБА_1 надавав письмову заяву про надання згоди своїй дружині на відчуження спірного домоволодіння, слід звернути увагу на наступне.
В провадження Новомосковського міськрайонного суду 17.09.2009 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування дійсним, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 28.09.2009 року його позов було задоволено, однак за заявою ОСОБА_3, який дізнався про існування справи за позовом ОСОБА_2 (поданої 15.06.2009 року), рішення було переглянуте за нововиявленими обставинами, а в подальшому залишена без розгляду через неявку позивача. Встановлені обставини дають суду підстави вважати, що ОСОБА_13, як і ОСОБА_12, яка являється дочкою ОСОБА_3, є заінтересованими особами в результатах розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд бере до уваги посилання позивача на те, що про укладений договір йому стало відомо лише в 2009 році, оскільки як пояснила відповідач ОСОБА_2 саме в 2009 році вона намагалася оскаржити укладений нею договір, з підстав його фіктивності, і про ці обставини змушена була повідомити чоловіка.
Крім того, відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Заяви про застосування позовної давності стороною у спорі не подавалося, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203 ч.1, 215 ЦК України, ч.2,3 ст. 65 СК України, ст. ст. 10, 60, 88, 2012, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (одинадцять), укладений 28.04.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений Новомосковською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 2-1801.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/
Копія вірна:
Суддя О.В. Сорока