Справа № 0308/16852/12 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.
Провадження № 22-ц/773/605/13 Категорія:57 Доповідач: Здрилюк О. І.
15 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Здрилюк О І
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі Шереметі Т.Г.,
з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,
пр-ка відповідача: Другого ВДВС - Онуфрійчука Ю.В.,
пр-ка відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» в особі Волинської філії, про визнання прилюдних торгів недійсними за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6, поданою від її імені представником - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 21 лютого 2013 року,
В жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася в суд із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з 20.11.2009 року на виконанні у державного виконавця перебував виконавчий документ про стягнення із неї на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 601229,22 грн. та судових витрат, при виконанні якого 22.03.2012 року було складено акт опису та арешту належного їй нерухомого майна - квартири, розташованої на АДРЕСА_1
Вказана квартира зареєстрована як чотирикімнатна квартира загальною площею 84,9 кв.м, в т.ч. житлова площа - 45,0 кв.м, а державний виконавець описав трикімнатну квартиру загальною площею 81,9 кв.м, житлова площа - 43,3 кв.м і відповідно реалізовувалась трикімнатна квартира.
Реалізація спірного майна на прилюдних торгах 24.09.2012 року відбулась в порушення вимог Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 27.10.1999 року № 86/5 (далі - Тимчасове положення).
Порушення полягають у тому, що про прилюдні торги її ніхто не повідомляв, звіт про оцінку майна вона від державного виконавця не одержувала, в матеріалах виконавчого провадження відсутні дані про публікацію інформації щодо проведення прилюдних торгів, їй не дозволили бути присутній на прилюдних торгах, а їх двома учасниками були особи, які перебувають між собою у родинних стосунках.
Враховуючи наведене, просила визнати недійсним протокол № 03-0084/12 проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, які відбулись 24.09.2012 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 лютого 2013 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 від імені останньої, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.2 ст.16, ч.1 ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними, оформлених відповідним протоколом, позивачем зазначено недодержання державним виконавцем та ТзОВ «Укрспецторг Групп» норм Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мін'юсту від 15.12.1999 року № 74/5 та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі Інструкція № 74/5).
Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 11, 12, 82 Закону).
Разом із тим аналіз положень цього Закону та Інструкції № 74/5 свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст.650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст.62 Закону та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5).
Відповідно до положень зазначених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п.5.11 Інструкції № 74/5).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.
Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п.2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст.ст.650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року №152/361, Закону України "Про нотаріат").
Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1-3 та 6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 цього Кодексу).
Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому ст.82 цього Закону та розділу VII Цивільного процесуального кодексу України.
В апеляційному суді представник позивача, а також державний виконавець ствердили, що до призначення прилюдних торгів жодної скарги при виконанні виконавчого провадження, відкритого постановою від 20.11.2009 року на дії або бездіяльність державного виконавця від боржника не надходило.
Відсутність заперечень як стягувача, так і боржника щодо накладення арешту на іпотечне майно при виконанні судового рішення про стягнення коштів стверджує про їх згоду на такі дії державного виконавця.
Крім того, акт опису та арешту майна 22.03.2012 року складався у присутності представника боржника ОСОБА_1, якому було вручено копію цього акта та передано описане майно на зберігання, відносно чого останній нічого не заперечував і ніяких зауважень в акті не вказав, в тому числі і щодо зазначення квартири, як трикімнатна та іншої її загальної і житлової площі (а.с.27-30).
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ Укрспецторг Групп», здійснюючи дії щодо підготовки та проведення прилюдних торгів відповідно до вимог Тимчасового положення, підставно враховувало вимоги Закону України «Про іпотеку», оскільки спірне майно є іпотечним на підставі укладеного між позивачем та банком договору іпотеки від 26.12.2007 року, який було надано цьому підприємству спільно із пакетом інших документів (а.с.110-115).
Інформаційне повідомлення про проведення торгів доведене належним способом в належних друкованих засобах масової інформації та в належні строки (а.с.32, 143, 147-148, 153), про що повідомлена в тому числі і боржник (а.с.139-140).
Допущено до участі в торгах двох учасників, які виконали умови допуску до торгів (подали заяви про участь у торгах, сплатили реєстраційний та гарантійний внески та подали документи, що підтверджують сплату - п. 3.12 Тимчасового положення).
Згідно ч.3 ст.45 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.
Торгуюча організація провела прилюдні торги з врахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» та Тимчасового положення.
Покликання позивача та її представника, що ОСОБА_6 належить на праві власності не трикімнатна, а чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 про що зазначено у відповідному Державному реєстрі - не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Як ствердили в суді всі учасники судового процесу квартира на АДРЕСА_1 фактично не чотирикімнатна і такою ніколи не була, а трикімнатна. Технічний паспорт, а саме план квартири стверджує про фактичну наявність саме трьох кімнат (а.с.116-117).
У реєстрі прав власності на нерухоме майно не зазначається кількість кімнат квартири, а лише її загальна та житлова площа (а.с.95-96, 118).
В інформаційних повідомленнях про проведення торгів та на самих прилюдних торгах проводилась реалізація квартири позивача, де зазначалась загальна площа квартири - 84,9 кв.м, а житлова площа - 45,0 кв.м, тобто квартира, зареєстрована на ім'я позивача у реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Після проведення прилюдних торгів 24.09.2012 року складено відповідний протокол № 03-0084/12, для визнання недійсності якого будь-які правові підстави відсутні.
Враховуючи встановлені обставини, а саме те, що ОСОБА_6 своїх обов'язків по добровільному виконанню судового рішення не виконала, в процесі примусового виконання виконавчого провадження жодних дій або постанов державного виконавця у передбаченому законом порядку не оскаржувала, торги здійснені у відповідності до вимог Тимчасового положення та інших правових норм, права та інтереси боржника не порушені, а тому колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6, подану від її імені представником - ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 21 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді