25 квітня 2013 року 810/1697/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представника позивача: Лазоренка А.В.,
представника відповідача: Харченка Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»
доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (далі - ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Миронівська МДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000074201.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товару між ним та Приватним підприємством «Цемент Експрес» мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання - передачі, документами складського зберігання товару, видатковими накладними, податковими накладними, документами, що посвідчують переміщення товару тощо.
Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочину, укладеного між ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» з Приватним підприємством «Цемент Експрес», а викладені в акті перевірки висновки щодо його нікчемності є такими, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства. Ним правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, підтвердженням чого є належним чином оформлені податкові накладні та інші фінансово-господарські документи, які позивач надавав відповідачеві під час проведення перевірки. А відтак, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача відсутній за адресою реєстрації та у нього відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, правочин укладений позивачем з Приватним підприємством «Цемент Експрес» є нікчемним.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ПАТ «Кагарлицький цукровий завод», ідентифікаційний код юридичної особи 19409200, зареєстроване як юридична особа Кагарлицькою районною державною адміністрацією 30.08.1996, перебуває на податковому обліку з 28.10.1996. Як платник податку на додану вартість зареєстроване з 27.06.1997, про що видане свідоцтво №194092010128.
Основними видами діяльності ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» є, зокрема, виробництво цукру; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин.
У період з 21.03.2013 по 22.03.2013 на підставі наказу Миронівської МДПІ від 21.03.2013 № 16 посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Цемент Експрес» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складений акт від 22.03.2013 № 125/22-011/19409200 (далі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Цемент Експрес» у грудні 2012 року на загальну суму 4612500,00 грн. , в тому числі ПДВ - 768750,00 грн., встановлено порушення пункту 201.6 статті 201, статей 185, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV; відсутність об'єкту оподаткування, неправомірність формування податкового кредиту у розмірі 768750,00 грн., що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 768750,00 грн.
Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ПП «Цемент Експрес», які ґрунтуються на: копіях первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, договори); податковій декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» за грудень 2012 року; даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України; декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2012 року та 2012 рік; даних акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Цемент Експрес» з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2012 року від 26.02.2013 № 250/22.5/37115868; висновку ВПМ ДПІ у Обухівському районі від 18.03.2013 № 789/7/07-10 щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Цемент Експрес» та відповіді позивача від 19.03.2013 № 13.
В обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов лист від ДПІ у м. Полтаві від 27.02.2013 № 1504 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Цемент Експрес» з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2012 року, оскільки підприємство відсутнє за вказаним ним місцезнаходженням.
У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ПП «Цемент Експрес», посадові особи податкового органу дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним договорів.
Разом з цим, відповідно до даних податкового органу, ПП «Цемент Експрес» є платником податку на додану вартість; основними видами його діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, оптова торгівля; оптова торгівля металами та металевими рудами; неспеціалізована оптова торгівля, тощо.
Крім цього, 21.01.2013 до ДПІ у м. Полтаві ПП «Цемент Експрес» було направлено засобами поштового зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року.
22 січня 2013 року дану податкову звітність ПП «Цемент Експрес» було визнано недійсною у зв'язку з тим, що дана декларація підписана Вовнюк Н.Ю., в той час як згідно бази даних АІС «Реєстр платників податків» керівником ПП «Цемент Експрес» є Череповський М.І.
Оскільки, подана ПП «Цемент Експрес» декларація за грудень 2012 року визнана недійсною, податковим органом зменшено податкові зобов'язання та податковий кредит ПП «Цемент Експрес» до « 0» та внесено дану інформацію до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
У зв'язку з цим, у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за грудень 2012 року у ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» виникла розбіжність з податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Цемент Експрес».
Зважаючи на зазначені обставини, посадові особи Миронівської МДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ПП «Цемент Експрес» включена ним до складу податкового кредиту безпідставно.
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 27.03.2013 № 134, які рішенням Миронівської МДПІ від 02.04.2013 № 649/10/220 залишені без задоволення.
На підставі Акта перевірки, керуючись пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Миронівською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 №0000074201, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1153125, 00 грн., у тому числі, за основним платежем - 768750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 384375,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.
У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що у 2012 році ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» здійснював операції з експорту сільськогосподарської продукції, в тому числі сої, відповідно до експортного контракту з компанією Alfred C.Toepfer International GmbH, м. Гамбург, Німеччина.
З метою забезпечення діяльності з експорту товарів за межі митної території України, 03.12.2012 за № 144 між ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» (покупець) та ПП «Цемент Експерес» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу 1025,00 тонн сої. Відповідно до пункту 4.3 даного договору, відвантаження продукції здійснюється силами продавця за місцезнаходженням продукції, та згідно з пунктом 3.4 договору покупець здійснює оплату продукції в термін до 01.11.2013 шляхом банківського переказу відповідної суми на розрахунковий рахунок продавця.
Договір підписаний головою правління ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» Тупиком Г.П. та директором ПП «Цемент Експрес» - Вовнюк Н.Ю. і скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору, між ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» та ПП «Цемент Експрес» були підписані акти приймання - передачі придбаної сої, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості (том І а.с.85-167).
У грудні 2012 року ПП «Цемент Експрес» на користь ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» видані податкові накладні від 27.12.2012 №№ 91-94, від 28.12.2012 №№ 95-98, від 29.12.2012 № №99 - 101, від 24.12.2012 № 82, від 25.12.2012 №№ 83-86, від 26.12.2012 №№ 87-90, від 20.12.2012 №№ 72-74, від 21.12.2012 №№ 75-78, від 24.12.2012 №№79-81, від 17.12.2012 №62, від 18.12.2012 №№ 63-66, від 19.12.2012 №№ 67-70, від 20.12.2012 № 71, від 13.12.2012 №№51-54, від 14.12.2012 №№ 55-58, від 17.12.2012 № №59-61, від 10.12.2012 №№ 21 - 24, від 11.12.2012 №№43-46, від 12.12.2012 №№47-50, від 06.12.2012 №№ 13-16, від 07.12.2012 №№ 17-20, від 03.12.2012 №№1-4, від 04.12.2012 №№5-8, від 05.12.2012 №№9-12 на загальну суму 4612500,00 грн. в тому числі ПДВ - 768750,00 грн.
Крім цього, відповідно до пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, 03.12.2012, тобто у день укладення договору купівлі - продажу, між ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» (Депонент) та ПП «Цемент Експрес» (Охоронець) був укладений договір відповідального зберігання № 144/1, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками
Згідно з умовами договору відповідального зберігання, Депонент передає, а Охоронець приймає на відповідальне зберігання сою, в кількості, яка зазначена у актах приймання - передачі,.
Відповідно до актів приймання - передачі, придбану ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» у ПП «Цемент Експрес» сою передано на зберігання ПП «Цемент Експрес» (том ІІ а.с.34-54).
За поясненнями позивача, придбана продукція переміщалась продавцем на склад зберігання у період з 03.12.2012 по 29.12.2012 невеликими партіями по 11-12 тонн. Акти приймання - передачі придбаного товару, акти приймання - передачі щодо переміщення товару та накладні на переміщення підписувались одночасно. Переміщена продукція щоденно приймалась продавцем на свій склад для зберігання.
На підтвердження факту переміщення товару позивачем також було надано накладні на переміщення, які містять дату та номер її складання, назву сторін, підставу переміщення, вид транспортного засобу, назву та державний його номер, кількість рейсів, прізвище водія, пункт розвантаження та завантаження; назву продукції, вид пакування, одиницю виміру, ціну та кількість (том ІІ а.с.102-122).
Як зазначив позивач, після завершення переміщення придбаної продукції у повному обсязі на склад, 29.12.2012 вся партія продукції була оглянута уповноваженими особами позивача, завірено дані щодо ваги партії на підставі даних, які зазначені у актах приймання - передачі, актах переміщення, накладних на переміщення, зафіксовано відсутність розбіжностей та підписано акт огляду від 29.12.2012 (том ІІ а.с.123).
Як вбачається із змісту даного акта, продукція за якістю прийнята покупцем згідно сертифікату якості № 47 від 03.12.2012, вона зберігається насипом, вологість та температура в приміщенні складу відповідає вимогам до рівня вологості та температурного режиму зберігання зернових; на складі зберігається 1025,00 тонн сої врожаю 2012 року, яка передана продавцем покупцю згідно договору купівлі-продажу № 144 від 03.12.2012.
Факт укладення відповідних договорів, наявність актів приймання - передачі придбаного у ПП «Цемент Експрес» товару (сої), податкових накладних, актів переміщення товару зафіксовано у Акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судових засіданнях.
Судом встановлено, що розрахунки за придбаний товар, станом на дату проведення перевірки та розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, між сторонами не здійснювались, оскільки договір купівлі - продажу від 03.12.2012 № 144 укладений сторонами з відстрочкою платежу за придбану продукцію до 01.11.2013.
За таких обставин, позивач, як на дату перевірки так і станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, об'єктивно, з незалежних від нього обставин, не надав перевіряючим докази на підтвердження оплати за придбаний товар через відсутність настання строку виконання таких зобов'язань.
Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» у ПП «Цемент Експрес» товару.
У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав, як і не надав відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями.
Крім цього, Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Цемент Експрес» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.
А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.
Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.
Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.
У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.
Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі - продажу позивачем від ПП «Цемент Експрес» після передачі товару отримані належним чином оформлені податкові накладні.
Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.
Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.
Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору, з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб'єктом господарювання, він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «Цемент Експрес» а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податку на додану вартість.
Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.11.2012, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, довідки про взяття на облік платника податків від 14.11.2012 № 115384, керівником ПП «Цемент Експрес» є Вовнюк Наталія Юріївна, юридична особа зареєстрована у встановленому порядку та є платником податку на додану вартість.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки, на момент вчинення правочинів, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Цемент Експрес», наявності дефектів у правовому статусі контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних.
За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено податковим органом позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаного товару.
Оскільки, на думку податкового органу, товар фактично не поставлявся, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, даний правочин є нікчемним, а тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення як змісту позовних вимог, так і меж оскарження актів індивідуальної дії, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Єдиною підставою для висновків про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість є факт незнаходження контрагента позивача за вказаним ним місцезнаходженням та факт зміни керівника ПП «Цемент Експрес» у період виконання умов договору купівлі - продажу та відповідального зберігання, за наявності усіх інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при купівлі товару.
Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Цемент Експрес».
Факт поставки товару на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.
Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.
Водночас, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялось ПП «Цемент Експрес» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.
Висновок про відсутність у вказаного підприємства умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблений лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угоди нікчемною чи безтоварною.
Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ПП «Цемент Експрес» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).
В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між позивачем та ПП «Цемент Експрес» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.
Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.
Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.
Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.
Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.
Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.
Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.
В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.
Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ПП «Цемент Експрес», мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.
Частинами третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо від імені юридичної особи правочин вчинено фізичною особою без повноважень або з перевищенням повноважень, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним за певних умов.
Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.
Так, в силу статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа вчинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.
Як встановлено судом, згідно офіційно оприлюднених даних, станом на дату укладення договорів купівлі-продажу та відповідального зберігання (03.12.2012) та у більшості випадків складання податкових накладних, підписання актів приймання - передачі (до 07.12.2012) керівником ПП «Цемент Експрес» була Вовнюк Н.Ю. Зазначені документи скріплені печаткою ПП «Цемент Експрес».
Жодного доказу того, що підписи на всіх первинних документах бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ПП «Цемент Експрес» виконані не Вовнюк Н.Ю., а іншою особою, суду не надано.
Суду також не надано жодного доказу того, що дії Вовнюк Н.Ю., вчинені після 07.12.2012, як засновника ПП «Цемент Експрес», не схвалені у подальшому Череповським М.І., як керівником ПП «Цемент Експрес».
Суд також звертає увагу, що пояснення Вовнюк Н.Ю. про те, що вона не має відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Цемент Експрес», є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти. А відтак, вони не є належними та достатніми доказами провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.
За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.
Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву продавця та покупця, перелік товарів та послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.
Всі наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку дають змогу визначити, який саме товар був придбаний, за якою ціною та між якими контрагентами.
Це означає, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товару та, як наслідок, порушення позивачем вимог статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість з підстав визнання спірного правочину нікчемним чи/або безтоварним, є безпідставними та необґрунтованими.
Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.
Разом з цим, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товару. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході виконання господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 03.04.2013 № 0000074201.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 квітня 2013 р.