Справа № 137/520/13-ц Провадження № 22-ц/772/1333/2013Головуючий в суді першої інстанції:Білик Н.В.
Категорія: 46Доповідач: Медяний В. М.
Апеляційного суду Вінницької області
від 13 травня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : судді Медяного В.М.,
Суддів : Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,
при секретарі : Агеєвій Г.В.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, представника органу опіки та піклування ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю органу опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дітей,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року, -
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей. Посилається на те, що з 25 лютого 2005 року по 11 липня 2008 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відділом РАЦС Літинського районного управління юстиції. Після розірвання шлюбу почали поживати окремо. Від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. та доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після розірвання шлюбу залишилися проживати з відповідачкою. 07.05.2009 року рішенням Літинського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 було визначено дні побачення з дітьми. Вважає, що відповідачка немає достатнього постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання їхніх дітей, мешкає в будинку який необлаштований в повному обсязі всім необхідним для розвитку та навчання доньки із сином. Діти постійно скаржаться на стан здоров'я коли приїжджають до нього в гості, одяг має неприємний запах - цвілі, що вказує на невідповідність санітарно-гігієнічних норм. Зі слів дітей відповідачка більше приділяє уваги молодшим дітям, які народженні від іншого шлюбу відповідача, в сім'ї бракує нормального спілкування.
Згідно акту обстеження житлових умов проживання відповідачки ОСОБА_4 з дітьми від 08.02.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 складеного соціальним працівником та членом виконкому Кулизької селищної ради з метою перевірки виховання та навчання дітей встановлено, що житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з двох кімнат площею приблизно 20 м2. В даному будинку проживає відповідачка ОСОБА_4, їх спільні донька, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ІНФОРМАЦІЯ_4, а також ще троє дітей від іншого шлюбу відповідачки 2009, 2010, 2011 років народження. Відповідно до даного акту їх спільні донька та син до школи не ходять, ходять в брудному одязі. Комісією було прийнято висновок звернутись в УПСЗН з проханням щодо контролю за цільовим використанням коштів. Тому, він вважає, що відповідачка не може дати дітям ні належного виховання, ні розвитку, ні матеріального забезпечення. Перебування дітей в сім'ї відповідача негативно впливає на їх виховання та здоров'я.
Оскільки, з відповідачем вони добровільно не дійшли згоди щодо місця проживання дітей, а також враховуючи бажання дітей, своє матеріальне становище (постійне місце роботи, достатній розмір заробітної плати, позитивні характеристики, як за місцем проживання, так і за місцем роботи) можливість забезпечити належні умови проживання, розвиток та виховання дітей, вважає за необхідне визначити місце проживання сина та доньки з ним, так як це буде відповідати їх інтересам.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_2
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції від 04 квітня 2013 року скасувати та відмовити в задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржник відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник органу опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_6 висновок органу опіки та піклування підтримала та пояснила, що відповідачка ОСОБА_4, не зважаючи на оскаржуване рішення суду першої інстанції, відповідно до акту обстеження умов її проживання з дітьми від 07.05.2013 року комісія вважає, що матір'ю не створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дітей. Крім того, згідно нового Висновку про визначення місця проживання дітей від 08.05.3013 року Служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_2 Зазначене підтверджує те, що відповідачка жодним чином не намагається покращити, створити належні умови для їх повноцінного розвитку та виховання своїх дітей. Вважає, що за даних підстав апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін як таке що законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу сторони перебували в зареєстрованому шлюбі до 11 липня 2008 року. Згідно копій свідоцтв про народження батьками ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Копія рішення Літинського районного суду свідчить, що відповідачка перешкоджала позивачу бачитись із дітьми, тому позивач звернувся в суд із позовом про встановлення днів побачення з дітьми, позов було задоволено та встановлено відповідні дні. Згідно довідки (а.с.12) позивач має постійне місце роботи, його доходи стабільні. Характеристика по місцю роботи позивача свідчить, що ОСОБА_2 за період роботи показав себе добросовісним, спокійним, дисциплінованим, відповідальним працівником. Довідки-характеристики Селищанської сільської ради свідчать, що ОСОБА_2 за час проживання на території сільської ради та за місцем проживання в с. Садове зарекомендував себе із позитивної сторони, доброзичливий, ввічливий, трудолюбивий, громадський порядок не порушував. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов будинок в якому проживає ОСОБА_2 складається із чотирьох кімнат, наявне газове опалення, є окрема кімната для дітей, обладнані місця для сну, виконання домашніх робіт та відпочинку. Тобто в будинку створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дітей. Відповідно до довідки про склад сім'ї, до складу сім'ї позивача входить цивільна дружина ОСОБА_9 та її син.
Також місцевий суд виходив з того, що згідно акту обстеження матеріально-побутових умов відповідачки та акту соціального інспектування ОСОБА_4 проживає із п'ятьма дітьми у будинку, що складається з двох кімнат, загальна площа 20 кв.м., обладнані лише місця для сну, діти ходять в брудній одежі, на момент обстеження дочка ОСОБА_8 (щодо якої виник спір) під час навчання перебувала вдома. Тому комісія прийшла до висновку звернутись до УПСЗН з проханням щодо контролю за цільовим використанням коштів. Відповідно до довідки Літинської ЦРЛ та заяви відповідачки ОСОБА_7 хворів та було запропоновано його госпіталізацію, однак мати ОСОБА_4 від лікування відмовилась.
Висновок служи у справах дітей Літинської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей свідчить, що було проведено обстеження проживання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та встановлено, що батько дітей проживає в АДРЕСА_3 у власному будинку з дружиною та її сином від першого шлюбу. Санітарно-гігієнічні умови в будинку відповідають нормам. ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, утримує підсобне господарство. ОСОБА_2 систематично спілкується зі своїми дітьми, сплачує аліменти, належним чином виконує свої батьківські обов'язки по місцю роботи та проживання характеризується позитивно. Мати дітей ОСОБА_4, жителька АДРЕСА_4 має 5 малолітніх дітей, відносно трьох є матір'ю одиночкою. Проживає з дітьми в аварійному будинку, власником якого не являється. Будинок занедбаний, підсобного господарства не має, живе на кошти, які виплачуються державою на утримання дітей. Неодноразово запрошувалась на засідання районної комісії з питань захисту прав дитини та засідання виконавчого комітету по причині допомоги не на потреби дітей. Тому комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що житлові умови позивача набагато кращі ніж у відповідачки. Відповідно до ст.47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. В даному випадку на відповідачку та п'ятеро її дітей припадає по 3,3 кв.м. відповідачка не має самостійного заробітку. В 2009, 2010, 2011 році народила трьох дітей, як мати одиначка і живе за рахунок державної допомоги на дітей, яку використовує не за призначенням, що змушує державні органи посилити контроль за використанням коштів. Соціальним працівником відповідачку охарактеризовано з негативної сторони, як особу, що вживає алкогольні напої та палить. Представник органу опіки та піклування повідомила, що у разі залишення дітей біля матері, постане питання про вилучення у неї усіх дітей.
Також приймаючи рішення судом першої інстанції було враховано те, що діти однаково ставляться до своїх батьків. Періодично проживають у батька, де також провели усі літні канікули, а мати жодного разу їх не провідала.
Таким чином, суд першої інстанції враховуючи положення ст.161 СК України, роз'яснення п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Декларацію прав дитини 1959 року, ст.ст.3,9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року прийшов до висновку, що в даному випадку є виняткові обставини для визначення місця проживання дітей з батьком, а не з їх матір'ю.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Зі змісту статей 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно частин 4, 5 статі 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування, який також подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином перевірив ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, з'ясував особисту прихильність дітей до кожного з них, врахував вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Також, колегія суддів не може залишити поза увагою докази, які хоч і не досліджувались в суді першої інстанції, однак є підтвердженням правильного вирішення судом даного спору, а саме, акт обстеження умов проживання від 07.05.2013 року складеного комісією в складі начальника ССД РДА, директором РЦ СССДМ, головою Кулизької сільської ради та дільничним інспектором, згідно якого на момент перевірки в будинку в якому проживає ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було не прибрано, наявний брудний посуд, розкидані речі, відсутня постільна білизна на дитячих ліжечках, а наявна пості була в брудному стані. Для виховання та розвитку дітей було створено лише такі умови, як облаштовано місця для спання дітей та наявний один стіл-тумба для виконання домашніх завдань. За зазначеною адресою без реєстрації проживають ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - мати, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 - син, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 - дочка, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9 - дочка. Тому, комісія вважала, що матір'ю не створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дітей.
Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 4, 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:підпис. В.М. Медяний
Судді:підписи. В.В. Жданкін
Л.В. Пащенко
З оригіналом вірно.
Суддя: