Справа № 201/4167/12
Провадження №11/772/472/2013 Категорія:ч.3ст.185ККУкраїни
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хлопецький А.С.
Доповідач Ковальська І. А.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді Ковальської І.А.,
суддів Зайцева В.А., Слободяна К.Б.,
з участю прокурора Миколайчука Д.Г.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула 15 травня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у справі в суді першої інстанції, Слабого О.В. на вирок Барського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Поті Грузія, проживає: АДРЕСА_1 громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, не працюючий, в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язаний повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення ним наступного.
9 серпня 2012 року в ранковий час в АДРЕСА_2, ОСОБА_2, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння потерпілого ОСОБА_4, якому допомагав виконувати ремонтні роботи у будинку, з метою крадіжки чужого майна, скориставшись відсутністю господаря, через незачинені двері проник в приміщення погреба, звідки викрав два автомобільних колеса, що складались із металевих дисків загальною вартістю 192 грн. та автогум загальною вартістю 666 грн. Викрадене ОСОБА_2 відніс додому, де згодом колеса були у нього вилучені працівниками міліції. Вартість викраденого майна склала 858 грн.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, просить скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 у виді трьох років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, виступ в дебатах прокурора на підтримку апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
Посилання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання та необґрунтованість застосування щодо нього ст. 75 КК України є непереконливим.
Суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання та навів їх у своєму вироку, обравши покарання у межах санкції закону.
Суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, визнав вину, розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдані збитки в повному обсязі, має на утриманні неповнолітню дитину.
За таких обставин, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі та, дійшовши висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, застосував ст. 75 КК України. Таке рішення відповідає вимогам закону, а призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінального та кримінально-процесуального закону, які б потягли зміну чи скасування постановленого по справі судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Барського районного суду від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді:(підписи)
Згідн оригіналу: