Справа №295/3286/13-к
Категорія 19
1-кп/295/50/13
17.05.2013 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді: Іоннікова В.М.
З участю секретаря: Кучерявого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №12013060380000224 про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Курськ, Російська Федерація, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, не працюючого, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, -
за ст. 186 ч.1 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора: Науменка І.В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2,
19 січня 2013 року біля 17-10 год. ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту поблизу будинку АДРЕСА_2 помітив невідомого йому чоловіка ОСОБА_2, який тримав в руках спортивну сумку. В той же час, місці та при вказаних обставинах у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна. З цією метою він пішов за ОСОБА_2, наздогнав його в під'їзді будинку АДРЕСА_2 рукою схопив за ручки сумки та вирвав її з рук ОСОБА_2, після чого з місця скоєння злочину з викраденою сумкою втік.
В результаті таких дій ОСОБА_1 відкрито викрав майно, яке належить ОСОБА_2 - спортивну сумку в якій знаходились:
- робочий одяг (шкарпетки, 2 світера, сорочка, футболка);
- кип'ятильник, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє;
- 2 лотки, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють;
- порожня скляна банка, яка матеріальної цінності для потерпілого не
представляє;
- ізолента, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє;
- карти міст Києва та Донецька, які матеріальної цінності для потерпілого
не представляють;
- зарядний пристрій до телефону, який матеріальної цінності для
потерпілого не представляє;
- блокнот, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє;
- проект креслень, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють;
- гаманець вартістю 80 грн.;
- 839 грн. України, які знаходились в гаманці, а всього відкрито викрав майна на загальну суму 919 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.
Скоєне ОСОБА_1 кримінальне правопорушення суд кваліфікує за ст. 186 ч.1 КК України, як умисні дії, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, визнав повністю.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заявив клопотання про затвердження угоди, укладеній між ним та обвинуваченим ОСОБА_1
Згідно даної угоди, укладеної 26 березня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2:
- обвинувачений ОСОБА_1 визнає себе винуватим у вчиненні вказаного злочину та погоджується з кваліфікацією його дій за ст.186 ч.1 КК України;
- потерпілий ОСОБА_2 не має жодних претензій стосовно матеріальної та моральної шкоди в зв'язку з повним погашенням обвинуваченим ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди;
- потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 засвідчують, що вони між собою примирились і це примирення є добровільним;
- потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 домовились, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за ст.186 ч.1 КК України у вигляді 2-х років позбавлення волі, з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України 1 рік 6 місяців, із покладанням на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст. 75 КК України;
- обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 згодні на призначення такого виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_1
Суд вважає, що дана угода відповідає вимогам ст.ст. 468-469, 471 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що обставинами, які пом'якшують його покарання є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують його покарання по справі не встановлено. Суд також враховує, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України, вчинив умисне кримінальне правопорушення, не працює, характеризується за місцем проживання позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, що була укладена угода обвинуваченого з потерпілою про примирення, а тому суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, у відповідності до укладеної угоди.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 371-374, 468-476 КПК України суд, -
Затвердити угоду, укладену 26 березня 2013 року між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2.
ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченому ст. 186 ч.1 КК України.
Призначити ОСОБА_1 узгоджену з потерпілим ОСОБА_2 міру покарання за ст.186 ч.1 КК України - 2 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.76 КК України покласти на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця
проживання, роботи, навчання.
Міру запобіжного заходу для ОСОБА_1 залишити особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу, а після вступу вироку в законну силу - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 196 грн. судових витрат.
Речові докази залишити у потерпілого.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира з підстав, передбачених ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: В. М. Іонніков