Номер провадження № 11/785/622/13
Головуючий у першій інстанції Гарський О. В.
Доповідач Єрьомін А. В.
16.05.2013 року м. Одеса
Колегія| суддів| судової| палати| у|| кримінальних| справах| апеляційного| суду Одеської| області| в складі|:
головуючого|| судді - Єрьоміна А.В.,
суддів - Железнова В.М., Сенатора Л.І.,|
за участю прокурора - Биваліна П.А.,
розглянувши| у відкритому| судовому засіданні| кримінальну| справу| за апеляцією| захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та за апеляцією і доповненням до апеляції ОСОБА_3 на вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 20 лютого 2013 року у відношенні
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вигода, Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) вироком Біляївського районного суду Одеської області від 08.02.2005 року за ч. 2 ст. 121. ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 7 років; 2) вироком того ж суду від 03.07.2007 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; звільнився 28.12.2011 року по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України,
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, маючого середню освіту, є учнем 2-гого курсу Професійного училища залізничного транспорту м. Одеси, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_3, проживаючого в АДРЕСА_4, раніше не судимого,
який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК У країни,-
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України та йому призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, за ч. 1 ст. 304 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст. 70 КК України визначено ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки і 6 шість місяців.
Визнано ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на два роки, поклавши на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно вироку, 23 червня 2012 року, приблизно о 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, діючи повторно, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Мельницькій в м. Одесі, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшли до неповнолітнього ОСОБА_6, де ОСОБА_4 за пропозицією ОСОБА_3 наніс декілька ударів неповнолітньому ОСОБА_6, тобто застосували насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого. Після чого ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_4 відкрито викрали майно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон «Sony Ericsson W580і» з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Life» і грошовими коштами у сумі 40 гривень. Своїми діями обвинувачені спричинили матеріальні збитки потерпілому у загальній сумі 1340 гривень. Після скоєного злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з викраденим майном з місця злочину зникли.
Окрім того, ОСОБА_3 23 червня 2012 року, порушуючи моральні засади суспільства, втягнув неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в злочинну діяльність, а саме 23 червня 2012 року, приблизно в 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, завідомо знаючи, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, за попередньою змовою з останнім, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Мельницькій в м. Одесі, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшли до неповнолітнього ОСОБА_6, де за пропозицією ОСОБА_3, спільно відкрито, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, викрали у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 його майно, а саме: мобільний телефон «Sony Ericsson W580і» з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Life» та грошові кошти у сумі 40 гривень.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 стверджує, що вирок є необґрунтованим, постановлений з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права та вказує на недоведеність пред'явлених звинувачень, в зв'язку з чим просить вирок скасувати та направити справу прокурору для організації додаткового досудового розслідування.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок змінити та призначити йому покарання з застуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статей ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України та відповідно зі ст.75 КК України звільнити його від відбування показання з випробуванням. В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_3 просить провадження у справі закрити на підставах ст.7-1 ч.2 КПК України за примиренням з потерпілим.
Вирок у відношенні ОСОБА_4 не оскаржений.
Заслухавши доповідача, думку захисника, який свою апеляцію підтримував, просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_3, який свою апеляцію та апеляцію захисника підтримував, потерпілій ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_7, проти задоволення апеляцій не заперечували, прокурора, який проти задоволення апеляцій заперечував, вважаючи їх необґрунтованими, заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_3, якій просив вирок змінити та призначити йому покарання з застуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статей ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України та відповідно зі ст.75 КК України звільнити його від відбування показання з випробуванням, колегія суддів
вважає, що апеляція захисника, апеляція засудженого ОСОБА_3 і доповнення до апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про об'єм і доведеність провини засудженого ОСОБА_3, правильно кваліфікував його дії за ст.ст.186 ч.2, 304 ч.1 УК України.
Винність засудженого повністю підтверджується: поясненнями засудженого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 , протоколами добровільної видачі ОСОБА_9 мобільного телефону «Sony Ericsson W580і» ІМЕІ НОМЕР_1 , огляду речових доказів, протоколами очної ставки засуджених та між засудженими та потерпілим ОСОБА_6
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд урахував суспільну небезпеку вчиненого, тяжкість скоєного злочину, обставини справи, особистість ОСОБА_3 і дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі.
Доводи захисника та засудженого ОСОБА_3 про те, що останній не скоював інкримінованих йому злочинів у відношенні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, а також він не знав про неповнолітній вік ОСОБА_4 і не підбурював його на вчинення вказаного злочину, судом 1-ої інстанції перевірялися, та обґрунтовано ним дана критично оцінка та вони визнані як спосіб засудженого ухилитися від кримінальної відповідальності і уникнути покарання.
Підстав для обмови ОСОБА_3 з боку потерпілого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_4 не встановлено.
Доводи засуджений ОСОБА_3 про застосування ст.7-1 ч.2 КПК України є не обґрунтованими.
Колегія судів порушень кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи судом 1-ої інстанції не встановила.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та апеляцію і доповнення до апеляції ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 20 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді апеляційного суду
Одеської області: А.В. Єрьомін
В.М. Железнов
Л.І. Сенатор