13 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2298/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Горбач Д.О.
за участю: представника позивача - Ялов О.О.
представників відповідача - Чала О.Д., Русєв Р.М., Орлова М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
24 квітня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005461503 від 18.04.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає, що ДПІ у м.Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №2023/15.3/00382208 від 09.04.2013 року. На підставі даного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0005461503 від 18.04.2013 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 448357,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 224178,50 грн., як зазначає позивач податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на суму 448357,00 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентами -ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медиаплан" у іншому податковому періоді та не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, оскільки підприємством у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), із копією первинних документів. Таким чином, ПАТ "Полтавакондитер" було правомірно сформовано податковий кредит у грудні 2012 року та відповідно бюджетне відшкодування за січень 2013 року суму ПДВ у розмірі 448356,99 грн., в зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року.
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на суму 448 357 грн.
За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт №2023/15.3/00382208 від 09.04.2013 року.
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005461503 від 18.04.2013 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 448357,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 224178,50 грн.
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням № 0005461503 від 18.04.2013 року та оскаржив їх до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.
Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.12.1991 року.
Актом перевірки встановлено порушення п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме позивачем подано до податкового органу заяву за грудень 2012 року про відмову постачальників надати податкову накладну в яких зазначено про відсутність реєстрації податкових накладних ТОВ "Ільяс" податкова накладна від 19.10.2012 року № 19 на суму ПДВ 7231,25 грн., ТОВ "Медиаплан" податкова накладна від 30.11.2012 року №12 на суму ПДВ 361260,07 грн. та податкова накладна від 30.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 79865,67 грн., оскільки отримання товарів відбулося у жовтні та листопаді 2012 року, тому відповідач дійшов висновку, що подана заява зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого терміну звітного податкового періоду у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а від так дана заява не може бути підставою для включення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року податкових накладних за жовтень, листопад 2012 року.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.
У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.
Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.
Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.
Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.
За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
В результаті взаємовідносин з ТОВ "Ільяс" та ТОВ "Медиаплан" виписані податкові накладні на загальну суму 2690141,92 грн. в тому числі ПДВ 448356,99 грн.
Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року податкова накладна №19, виписана ТОВ "Ільяс" 19.10.2012 року, позивачем фактично отримана 24.12.2012 року, податкова накладна № 11, 12 виписані ТОВ "Медиаплан" 30.11.2012 року, а отримані позивачем 01.12.2012 року.
Проте, контрагентом позивача дані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим позивач позбавлений права на включення таких податкових накладних до податкового кредиту.
Разом з тим, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року та додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до податкового кредиту за грудень 2012 року включено податкову накладну №19 від 19.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Ільяс" на суму ПДВ 7231,25 грн. та податкову накладну №11 від 30.11.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Медиаплан" на суму ПДВ 79865,67 грн., податкову накладну №12 від 30.11.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Медиаплан" на суму ПДВ 361260,07 грн. та відповідно, бюджетного відшкодування за січень 2013 року суму ПДВ у розмірі 448356,99 грн.
Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за грудень 2012 року.
Також суд зазначає, що оскільки ТОВ "Ільяс", ТОВ "Медиаплан" в порушення вимог ПК України не зареєструвало податкові накладні №11 від 30.11.2012 року, №12 від 30.11.2012 року, №19 від 19.10.2012 року у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за грудень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність включення Публічним акціонерним товариством "Полтавакондитер" до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість з врахуванням поданого додатку №8, податкової накладної, виписаної постачальником в попередньому звітному періоді, проте отриманої позивачем у звітному.
Слід зазначити, що за змістом п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України звернення за скаргами на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами. Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п. 201.10 ст. 20 Податкового кодексу України, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, оскільки факту відсутності первинних документів відповідачем при перевірці не встановлено, будь-яких інших порушень при формуванні податкового кредиту не виявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
Податковим органом не надано доказів на підтвердження встановленого порушення та не доведено суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2711 від 22 квітня 2013 року (а.с.2), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0005461503 від 18 квітня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (код ЄДРПОУ 00382208) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. (сплачені платіжним дорученням № 2711 від 22 квітня 2013 року).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2013 року.
Суддя Г.В. Костенко