ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
14 грудня 2012 року м. Київ №2а-12907/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання ПанченкоА.С., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - ГУ ДКСУ у м.Києві) про визнання протиправним і скасування рішення від 31.07.2012 №100230002/2012/010069/1, зобов'язання прийняти рішення і вчинити певні дії, стягнення коштів у сумі 28447,33 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення змісту позовних вимог, просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці від 31.07.2012 №100230002/2012/010069/1 про коригування митної вартості;
- зобов'язати Київську регіональну митницю винести письмове рішення щодо виз-нання заявленої у митній декларації від 31.07.2012 №100230002/2012/826822 митної вартості товару у сумі 457062,58 грн. та вчинити дії, передбачені п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних платежів та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №25/44 від 24.01.2006, для повернення надмірно сплачених коштів у сумі 28447,33 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на свою користь 28447,33 грн. надмірно сплачених коштів, у т.ч.: ПДВ - 19496,15 грн., мита - 8852,96 грн., акцизу - 98,22 грн.
Під час судового розгляду представники позивача підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав. Представник відповідача - Київської регіональної митниці - не визна-ла позов, надала письмові заперечення. Представник відповідач - ГУ ДКСУ у м. Києві - не визнав позов, надав письмові заперечення проти позову.
Позов обґрунтовано відсутністю підстав для коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості, у зв'язку з чим відповідач безпідставно її завищив, що призвело до надмірної сплати позивачем митних платежів, ПДВ та акцизу. Позивач стверджує про правильність визначення ним митної вартості товару, наданням митниці до митного оформ-лення необхідних документів, що підтверджують правильність заявленої позивачем митної вартості за ціною договору.
Відповідач - Київська регіональна митниця - заперечує проти позову посилаючись на наявність у митниці повноважень перевіряти достовірність митної вартості та стверджуючи, що позивач не подав основних документів, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість товару, відмовився від подання додаткових документів, а також заявив неповні відомості про митну вартість товару.
Відповідач - ГУ ДКСУ у м. Києві - заперечує проти позову з тих підстав, що проти-правних дій і порушень щодо позивача не вчиняв.
До судового засідання 29.11.2012 представник відповідача - ГУ ДКСУ у м. Києві - не прибув, у зв'язку з чим та згідно з ч. 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що на підставі оферти (договір купівлі-продажу) від 18.07.2012 №009441420Е між Фірмою "Audi Berlin GmbH" (Продавець) і позивачем (Покупець) останній придбав автомобіль "Audi Q5 2.0ТFSI Quattro", кузов НОМЕР_2, 2012р.в., що був у використанні. Згідно вказаного договору загальна вартість автомобіля склала 55567,20 Євро, у т.ч.: ціна - 46695,13 Євро, податок з обігу 19% - 8872,07 Євро. Додатком до договору про купівлю-продаж - екземпляр кінцевого покупця визначено, що застава у розмірі 19% податку утримуватиметься та буде негайно відшкодована після отримання підтвердження реєстрації автомобіля в країні - не члені ЄС.
Позивачем сплачено ціну автомобіля в розмірі 46695,13 Євро згідно рахунку від 18.07.2012 №21130005711/0, з яких 40000 Євро сплачено авансом 08.02.2012, а решта 6695,13 Євро - 18.07.2012. Також позивачем перераховано на депозитний рахунок в якості грошової застави сплати податку у розмірі 19% кошти в сумі 8872,07 Євро згідно рахунку від 18.07.2012 №21140003193.
Придбаний позивачем товар і товаросупровідні документи подано до митного оформ-лення згідно митної декларації №100230002/2012/826822 від 31.07.2012 та згідно декларації митної вартості від 31.07.2012 задекларовано його митну вартість за першим методом (за ціною договору) у розмірі 457062,58 грн. (46695,13 дол. США).
Судом встановлено, що Київською регіональною митницею додатково витребовувано висновок про вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованої експертними організаціями, про що зроблено відповідний запис на звороті першого аркушу ДМВ від 31.07.2012. Представник ОСОБА_1 вчинив запис про ознайомлення та про неможливість надання в 10-денний термін додаткових документів без виїзду автомобіля.
Судом встановлено, що Київською регіональною митницею скориговано митну вартість товарів та визначено її на рівні 55567,20 Євро (545592,17 грн.), про що прийнято рішення від 31.07.2012 №100230002/2012/010069/1 про коригування митної вартості товарів.
Як зазначено в графі 33 цього рішення, згідно з ч. 6 ст. 54 МК заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а саме: заявлено неповні відомості про митну вартість товару. При визначенні митної вартості декларантом не було враховано суму вказану в ра-хунку 18.07.2012 №21140003193, яка має бути сплачена при прийнятті транспортного засобу. Також в графі 33 зазначено про проведення консультацій.
Судом встановлено, що виходячи з визначеної відповідачем митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову МД №100230002/2012/826827 від 01.08.2012, згідно з якою проведено митне оформлення товару і сплачено 212692,58 грн., у т.ч.: ПДВ - 126380,79 грн., мито - 54559,22 грн., акцизний податок - 31752,57 грн. Порівняно із заявленим позивачем рівнем митної вартості оцінюваного товару, позивач сплатив відповідно більше на 19496,15 грн., 8852,96 грн., 98,22 грн.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визна-чення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача про щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
І) Статтею 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).
Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які вво-зяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну терито-рію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відпо-відно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну терито-рію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як встановлено судом, позивач сплатив на користь Продавця ціну автомобіля в роз-мірі 46695,13 Євро, а також перерахував на депозитний рахунок в якості грошової застави сплати ПДВ у розмірі 19% кошти в сумі 8872,07 Євро. При цьому згідно з додатком до договору про купівлю-продаж - екземпляр кінцевого покупця (про метод сплати, якщо новий або уживаний автомобіль купується приватною особою з країни - не члена ЄС) (додаток 2) застава у розмірі 19% податку утримуватиметься та буде негайно відшкодована після отри-мання підтвердження реєстрації автомобіля в країні - не члені ЄС. У справі наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.08.2012, згідно з яким за позивачем зареєстровано транспортний засіб Audi Q5, кузов НОМЕР_2, 2012р.в., державний номер НОМЕР_1.
Таким чином, в даному випадку застава у розмірі 8872,07 Євро не може вражатися складовою ціни оцінюваного товару у розумінні ч. 5 ст. 58 МК, оскільки вказані кошти фактично не привласнюються Продавцем, а підлягають поверненню Продавцю.
Отже, суд вважає вірними доводи позивача про те, що застава в розмірі 8872,07 Євро не є складовою ціни оцінюваного товару, а відтак згідно з ч. 4 ст. 58 МК не є його митною вартістю. Натомість висновок відповідача про необхідність врахування 8872,07 Євро і вказану в графі 33 оскаржуваного рішення підставу коригування митної вартості суд вважає необґрунтованими.
ІІ) Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевір-ки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).
Як визначено у ч. 3 ст. 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з перелі-ком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення та як стверджує відповідач у своїх запереченнях, підставою коригування митної вартості стало те, що декларант заявив неповні відомості щодо складових митної вартості, не надав банківських платіжних документів щодо сплати рахунків та не надав додаткових документів. Як вбачається, зазначені відповідачем обставини відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вар-тістю, визначені у п. 2 ч. 6 ст. 54 МК.
Однак суд вважає зазначені відповідачем підстави необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транс-портування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізова-ними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач на підтвер-дження заявленої митної вартості товарів подав до митного оформлення серед іншого такі документи: декларація митної вартості від 31.07.2012, оферта (договір купівлі-продажу) від 18.07.2012 №009441420Е з додатком до неї, рахунки від 18.07.2012 №21130005711/0 на суму 46695,13 Євро та від 18.07.2012 №21140003193 на суму 8872,07 Євро.
Подані декларантом до митного оформлення документи передбачені ч. 2 ст. 53 МК чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддава-лися обчисленню і підтверджували відповідні числові показники: ціну товару - 46695,13 Євро, що сплачена позивачем на користь продавця, 19% податку - 8872,07 Євро, що сплаче-но на депозитний рахунок. Інших витрат позивач не ніс.
Відповідач не надав до суду доказів того, що вказані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тим самим відповідач не довів існування підстав, визначених в абз. 1 ч. 3 ст. 53 МК, для витребування додаткових доказів.
Хоча, відповідач вірно зазначає, що декларант не надав до митного оформлення бан-ківських платіжних документів, що стосуються сплати рахунків, проте дана обставина не підтверджує існування обставин, визначених в абз. 1 ч. 3 ст. 53 МК, у тих документах, що були подані. Само по собі ненадання декларантом банківських платіжних документів щодо сплати рахунків не може вважатися достатньою підставою для покладання на нього зобов'я-зання з надання додаткових документів, оскільки дійсність цих рахунків і їх оплата не стави-лась під сумнів митним органом ні в ході митного оформлення, ні під час судового розгляду справи, а відповідачем визнана сума в розмірі 8872,07 Євро згідно рахунку від 18.07.2012 №21140003193 як така, що підлягає сплаті на користь Продавця, і врахована відповідачем при самостійному коригуванні митної вартості.
За цих обставин суд вважає вимогу відповідача про надання декларантом додаткових документів (висновку спеціалізованої установи) формальною і непропорційною, яка не вик-лючала можливість визначення митної вартості товарів за ціною договору.
Крім цього, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет доку-ментів на підтвердження числових і вартісних показників імпортованого товару, водночас зазначені відповідачем підстави відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю є необґрунтовані.
Окрім необґрунтованої відмови в митному оформленні товару за заявленою декларан-том митною вартістю, відповідач не провів обов'язкових в цьому випадку згідно з ч. 4 ст. 57 МК попередніх консультацій з декларантом. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив про проведення таких консультацій, однак жодного належного і допустимого доказу на підтвердження даного факту відповідач не надав, при цьому на звороті ДМВ відсутній відповідний запис представника декларанта про проведення консультацій, також.
Отже, враховуючи помилковість висновку відповідача про необхідність включення до складу митної вартості товару суми в розмірі 8872,07 Євро та необґрунтованість зазначених відповідачем підстав витребування додаткових документів і відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, а також зважаючи на те, що відпові-дачем не проведено обов'язкових консультацій, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, тому вимога про визнання оскаржуваного рішення протиправним і його скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню з вказаних підстав.
Як встановлено судом, прийняття відповідачем неправомірного рішення призвело до безпідставного збільшення митної вартості товару і відповідно до надмірної сплати пози-вачем при митному оформленні товару ПДВ - на 19496,15 грн., мита - на 8852,96 грн., акцизного податку - на 98,22 грн.
Статтею 27 МК встановлено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або без-діяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх вип-лата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Враховуючи неправомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товару та обґрунтованість заявленої позивачем митної вартості товарів, то вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню на його користь з Державного бюджету через ГУ ДКСУ у м. Києві, а відтак вимога позивача про стягнення коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Водночас не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання Київської регіональної митниці винести письмове рішення щодо визнання заявленої у митній декларації від 31.07.2012 №100230002/2012/826822 митної вартості товару у сумі 457062,58 грн. та вчинити дії, передбачені п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Держав-ного казначейства України митних платежів та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №25/44 від 24.01.2006, з огляду на нормативну необґрунтованість даної вимоги.
Так, МК не передбачено прийняття у письмовій формі рішення про визнання митної вартості товарів - ч. 3 ст. 54 МК передбачено прийняття письмового рішення про коригу-вання митної вартості товарів. Щодо вчинення дій, передбачених п. 3.4 вказаного Порядку, то дана норма визначає дії, які має вчинити відповідний орган Державної казначейської служби України, а не митниця.
З урахуванням встановлених судом обставин і наведених мотивів та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 128, 138, 158-163, 167 КАС, суд
1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці від 31.07.2012 №100230002/2012/010069/1 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 19496,15 грн., мита у розмірі 8852,96 грн., акцизного податку у розмірі 98,22 грн., а разом 28447,33 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста сорок сім гривень 33 копійок), з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
4. Відмовити в задоволенні іншої частини адміністративного позову.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 300,57 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова мо-же бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Суддя Д.А. Костенко