26.04.13 Справа № 914/865/13-г
Суддя Фартушок Т.Б.
при секретарі Полюхович Х.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова
до відповідача: ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд»
про: стягнення боргу
ціна позову: 216723,88грн.
за участю представників:
від позивача: Куцак В.Л. - представник за довіреністю;
від відповідача: Куліш О.І. - представник за довіреністю
Суть спору:
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до 20 управління начальника робіт ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про стягнення боргу; ціна позову 139440,40грн.
Позовні вимоги обгрунтовагно нездійсненням Відповідачем належної оплати за укладеним договором.
Ухвалою гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 04.03.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 00хв. 25.03.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 25.03.2013р., 16.04.2013р.
Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 16.04.2013р. замінено неналежного первісного відповідача на ДП МОУ «Західвійськбуд» з причин та підстав, зазначених в ухвалі.
15.04.2013р. Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої розмір позовних вимог збільшено до 216723,88грн. внаслідок збільшенння періоду заборгованості; заява прийнята судом.
Предстаникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду по даній справі, які скеровано (оголошено) Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначено ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явилася; позовні вимоги підтримала повністю.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: доручення на право здійснення представництва; заяви від 25.03.2013р., 15.04.2013р. та від 22.04.2013р. про долучення документів до матеріалів справи з додатками згідно опису; оригінали платіжних доручень про здійснення доплати судового збору; копію витягу від 12.04.2013р. про включення Відповідача в ЄДРПОУ; заяву про заміну Відповідача від 16.04.2013р.
Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, протии позову заперечила, проте, відзиву на озовну заяву не наддала, в тому числі і не наддала заперечень щодо розміру позовних вимог та заперечень щодо отримання послуг за Договором; подала довіреність на право здійснення представництва, якою не передбачено право визнання позову.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів,долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
05.05.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) в особі 20 управління 20 управління начальника робіт ДП МОУ "Західвійськбуд" укладено договір №48-е/08 на користування електроенергії (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник забезпечує постачання електроенергії для виконання робіт по реконструкції казарми №2 по вул.Мечнікова за регульованим тарифом ВАТ «Львівобленерго» у відповідності до умов договору, а Споживач своєчасно проводить оплату використання електричної енергії.
Відповідно до п.п.2.2.3, 3.1 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику за фактично спожиту електроенергію згідно рахунків, наданих Постачальником; оплата платіжних документів здійснюється самостійно Споживачем протягом 5-ти днів після одержання рахунку; підставою для оплати є цей Договір.
Згідно п.5.1 Договору, цей Договір укладається на строк до 31.12.2008р. та набирає чинності з дня підписання, вважається продовженим на той самий термін, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмов від цього Договору або перегляду. Відповідачем 12.03.2013р. подано Позивачу листа №65 від 12.03.2013р. про розірвання Договору.
05.05.2008р. Сторонами підписано Додаток до Договору, яким визначено місце знаходження об'єкту, якому подається електроенергія та покази електролічильника на момент укладання Договору.
Згідно доводів Позивача, які підтверджуються наявними в матеріалах справи рахунками за період заборгованості, розрахунками боргу та розрахунками спожитої електроенергії, актом звірки взаємних розрахунків, Відповідачем не оплачено в порушення умов Договору за період з 01.05.2008р. по 12.03.2013р. 216723,88грн., що є боргом Відповідача.
Позивачем надіслано, а Відповідачем отримано претензію №1236 від 04.04.2013р., №410 від 31.01.2013р., претензію №3641 від 17.10.2012р. з довідкою - розрахунком заборгованості з вимогою сплати борг, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний поштовий чек.
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зазначається в договорі.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Повний текст рішення складено та підписано 30.04.2013р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (79040, м.Львів, Залізничний р.-н, вул.Городоцька, 224, ідентифікаційний код 24308317) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3-А, ідентифікаційний код 07638027) 216723,88грн. боргу, 4334,48грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Фартушок Т.Б.