Головуючий у 1 інстанції - Арапіна Н.Є.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
14 травня 2013 року справа №2а-2/12/0549
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М, за участю представника позивача Назаренко Ю.О., представника третьої особи Гукасян А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» на постанову Торезького міського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року у справі № 2а-2/12/0549 за позовом Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» до Виконавчого комітету Торезької міської Ради Донецької області, Торезької міської Ради Донецької області, треті особи: Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська», Відділ Держкомзему у місті Торезі Донецької області, Відділ Держкомзему Шахтарського району в Донецькій області про скасування рішення щодо передачі земельної ділянки, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Виконавчого комітету Торезької міської Ради Донецької області, Торезької міської Ради Донецької області, треті особи: Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська», Відділ Держкомзему у місті Торезі Донецької області, Відділ Держкомзему Шахтарського району в Донецькій області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати рішення Торезької міської ради № 200 від 17 липня 1996 року в частині передачі Державному відкритому акціонерному товариству "Центральна збагачувальна фабрика "Кіселівська" 27,78 га земель, розташованих у районі Максимової балки.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року у задоволені позову Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» до Виконавчого комітету Торезької міської Ради Донецької області, Торезької міської Ради Донецької області, треті особи Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська», Відділ Держкомзему у місті Торезі Донецької області, Відділ Держкомзему Шахтарського району в Донецькій області про скасування рішення щодо передачі земельної ділянки, відмовлено.
Позивач з рішенням суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, не звернув уваги на те, що при прийнятті спірного рішення виконком Торезької міськради діяв поза межами своїх повноважень, оскільки до складу виділеної за його рішенням земельної ділянки увійшли 0,2 га із земель Шахтарського району, що підтверджено листом Відділу Держкомзему у м. Торезі.
Апелянт зазначає що, суд першої інстанції невірно дійшов до висновку про відсутність у позивача документів, які підтверджують його право користування спірною земельною ділянкою, оскільки відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Наданими суду планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування і листом Відділу Держкомзему у м.Торезі доведено, що за спірним рішенням відповідачем надано ДВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська» землі, що знаходяться в користуванні позивача, без його згоди та вилучення. При цьому землі лісового фонду були надані під промислове використання без зміни їх цільового призначення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 року касаційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська» задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, встановила наступне:
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14 жовтня 1992 року рішенням сесії Торезької міської Ради народних депутатів передано повноваження міської Ради народних депутатів щодо передачі, надання або вилучення земельних ділянок виконавчому комітету (а.с. 167 том 1).
17 липня 1996 року рішенням № 200 виконавчий комітет Торезької міської Ради народних депутатів затвердив матеріали інвентаризації земельної ділянки з наступною видачею державного акту на право постійного користування землею без зміни цільового призначення, площею: 27,78 га - пруди-шлаковідстійники Центральної збагачувальної фабрики «Кіселевська», що розташовані в районі Максимової балки; 32,90 га - промплоща; 0,57 га - житловий будинок (а.с. 52 том 1).
Для розгляду цього питання 22 травня 1995 року директор Центральної збагачувальної фабрики «Кіселівська» звернувся до Торезького міського виконавчого комітету з заявою розглянути питання інвентаризації земельної ділянки, що зайнята відстійниками в Максимовій балці загальною площею 27,78 га без згоди з Торезьким лісовим господарством, оскільки відсутня відповідь на звернення за № 1/01-01-13 від 15 лютого 1995 року та № 1/01-01-96 від 22 вересня 1995 року від Торезького лісхозу (а.с.33 том 2).
Згідно технічного паспорту по інвентаризації земель та встановленню зовнішніх меж землекористування земельних ділянок Центральної збагачувальної фабрики «Кисельова» (породні відвали) відстійники, виконано комплекс робіт по інвентаризації земель та встановленню зовнішніх меж землекористування для підготовки технічного паспорту і видачі акту на право користування землею та визначення податкових ставок, зокрема, відстійників по Максимовій балці. Згідно акту встановлення та погодження зовнішніх меж землекористування в натурі не погоджено з суміжним землекористувачем Торезьким «Держлісгосп» встановлення в натурі меж земельної ділянки відстійника. Згідно експлікації земельного відводу відстійники шламових вод складають 27,58 га, відстійники шламових вод території Шахтарського району -0,2 га, загальна площа -27, 78 га (а.с.168-187 т. 1).
На підставі рішення виконкому № 200 від 17 липня 1996 року, Торезькою міською Радою народних депутатів Донецької області Торезькій ЦЗФ «Кіселівська» видано державний акт на право постійного користування землею № 92 від 04 липня 1997 року, за яким надано у постійне користування 61,25 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для промислової діяльності (а.с. 42-46 т. 1).
Згідно оглядового плану проектувальних заходів Торезького лісництва Торезького Держлісгоспу Донецької області лісовпорядкування 1994 року зазначено квартал 14 - водосховище площею 6,5 га ( а.с. 30 т. 2).
Згідно проекту організації і розвитку лісового господарства Торезького держлісгоспу Донецького Державного лісогосподарського об'єднання виділ під номером 14 - водосховище площею 6,5 га, тип ландшафт, 38 кл. ест. оцінки, довгострокове користування (а.с. 31 т. 2).
В листі відділу Держкомзему у м. Торезі Донецької області від 10.04.2012 року № 378 зазначено, що згідно земельно-кадастрової документації та форми 6-зем, постанови РМ УРСР № 869 від 15 липня 1955 року та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування комплекс відстійників наданий ЦЗФ «Кисельова» державним актом № 92 від 04 липня 1997 року частково знаходиться в межах Державного підприємства «Торезьке лісове господарство», що є суміжним землекористувачем території в урочищі Севостьянівка балка Максимова (а.с. 52 т. 2).
Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки на час його прийняття у позивача не було в установленому законом порядку оформлено право постійного користування спірною змеленою ділянкою (відсутність державного акту на земельну ділянку), тому виконком Торезької міської ради не порушив та не міг порушити право позивача, яке у нього не існувало.
Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції вірно з'ясував обставини у справі, але дійшов невірних висновків і невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990 р., який діяв на момент прийняття рішення щодо постійного землекористування позивача), право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
За приписами ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України, право постійного користування посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районним Радами народних депутатів.
В той же час, відповідно до п. 3 постанови Верховної Ради РСР від 18.12.1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР», Земельний кодекс Української РСР застосовується до правовідносин, що виникнуть після введення Кодексу в дію, тобто з 15 березня 1991 року, крім правовідносин, передбачених главою 5 Кодексу, до яких ця глава застосовується з 1 липня 1992 року.
Пункт 5 цієї постанови передбачає, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Відповідно до ст. 97 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.
Пунктом 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 визначено, що Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Згідно п. 7 цього Положення, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподаську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Тобто, до документів, які посвідчують право користування лісовою земельною ділянкою, належить також земельно-кадастрова документація, зокрема планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до Інструкції по проведенню лісовпорядкування в лісовому фонді СРСР від 31.05.1990 році, проекти організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.
До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети.
В матеріалах справи наявні копії документів: «План лесонасаждений Чистяковського лесничества Чистяковского лесзхоззага Донецкой области 1963 года», «Проект организации и развития лесного хазяйства Торезского лесзхоззага Донецкой області 1983 года», «Планшет № 8 лісовпорядкування 2004 року Торезького держлісгоспу, складеного на основі поданих 1976 року і лісовпорядкування 1994 року» (а.с. 154 -159 т. 2).
Згідно листа Відділу Держкомзему у м. Торезі Донецької області від 10.04.2012 року № 378 (а.с. 52 т. 2), який містить у собі посилання на постанови Ради Міністрів УРСР № 869 від 15.07.1955 року, якою до складу Торезського лісхозу передано 3495 га земель м. Тореза.
Судом апеляційної інстанції зроблено запити від 11.04.2013 року до Відділу Держкомзему у м. Торезі Донецької області та від 17.04.2013 року до Кабінету Міністрів України та Державного архіву Донецької області у відповідь на які на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла копія постанови Ради Міністрів УРСР № 869 від 15.07.1955 року, якою постановлено десятирічний план створення та розвитку зелених зон міста і робітничих селищ УРСР на 1955-1964 роки у т. ч. Чистякове.
З досліджених документів, судом встановлено, що спірна земельна ділянка частково знаходиться в межах Державного підприємства «Торезьке лісове господарство», що є суміжним землекористувачем території в урочищі Севостьянівська балка Максимова.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час винесення відповідачем спірного рішення воно частково порушило наявне у Торезького держлісгоспу (правонаступником якого є ДП «Торезьке лісове господарство») право постійного користування лісовими землями, частина з яких в районі Максимової балки увійшла до земельної ділянки площею 27,78 га, що була виділена під пруди-шлаковідстійники Центральній збагачувальній фабриці «Кіселівська».
За таких обставин суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність у позивача права постійного користування спірною земельною, у зв'язку з відсутністю державного акту.
Щодо висновків суду першої інстанції про правомірність, прийнятого відповідачем рішення № 200 від 17 липня 1996 року в частині передачі Державному відкритому акціонерному товариству "Центральна збагачувальна фабрика "Кіселівська" 27,78 га земель, розташованих у районі Максимовой балки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Згідно з приписами частин 7 та 16 статті 19 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Частина 6 наведеної статті передбачає, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами по справі, Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська» не погоджувало проект відведення спірної земельної ділянки з позивачем, який був належним землекористувачем, а жодних належних доказів, яки б доводили, що на час прийняття відповідачем рішення № 200 від 17.07.1996 року позивач припинив право користування тією частиною земельної ділянки, якої стосується спірне рішення, або вона була б в нього вилучена, суду не надано.
Таким чином, відповідач без дотримання процедури, передбаченої вищенаведеними правовими нормами, з перевищенням наданих йому повноважень прийняв рішення № 200 від 17.07.1996 року в частині передачі Центральній збагачувальній фабриці "Кіселівська» 27,78 га земель, розташованих у районі Максимовой балки, яким порушуються права Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» щодо користування вищевказаною земельною ділянкою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» - задовольнити.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року у справі № 2а-2/12/0549 - скасувати.
Адміністративний позов Державного підприємства «Торезьке лісове господарство» до Виконавчого комітету Торезької міської Ради Донецької області, Торезької міської Ради Донецької області, треті особи Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Кіселівська», Відділ Держкомзему у місті Торезі Донецької області, Відділ Держкомзему Шахтарського району в Донецькій області про скасування рішення щодо передачі земельної ділянки - задовольнити.
Скасувати рішення Виконавчого комітету Торезької міської Ради Донецької області № 200 від 17.07.1996 року в частині передачі Центральній збагачувальній фабриці "Кіселівська» 27,78 га земель, розташованих у районі Максимової балки.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
У повному обсязі постанова виготовлена 15 травня 2013 року.
Колегія суддів С.В. Жаботинська
І.В. Сіваченко О.О. Шишов