вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
30 квітня 2013 р. (15:27) Справа №801/1930/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.03.2013 року,
представника відповідача - Мирошніченко К.С., посвідчення серії КР№124544 від 28.02.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 04.12.2012 року № 0019831702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 30293,75 грн., в тому числі 24235 грн. - за основним платежем, 6058,75 грн. - штрафні санкції;
- скасування податкової вимоги ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 04.01.2013 року, про стягнення суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в сумі 36735,19 грн. в тому числі 24157,33 грн. - за основним платежем, 6058,75 грн. - штрафні санкції, 6519,11 грн. - пеня.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.04.2013 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо скасування податкової вимоги ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 04.01.2013 року.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні 30.04.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представником позивача було вказано на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству. Така позиція позивача заснована на тому, що висновки досудового слідства відносно контрагентів ПП «Кримторг» та ПП «Базис-Торг» не можуть бути покладені в основу акта перевірки, оскільки такі висновки не знайшли свого підтвердження вироком суду, який набрав законної сили. При цьому, угоди, укладені позивачем з ПП «Кримторг» та ПП «Базис-Торг», відповідають усім вимогам діючого законодавства, фактичне постачання товарів за вказаними правочинами підтверджено первинними документами.
Представник відповідача проти позову заперечував. Відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства, що стало наслідком вчинення господарських операцій з контрагентами ПП «Кримторг» та ПП «Базис-Торг», відносно діяльності яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Таким чином, позивач декларував у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, отже є нікчемними.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС у період з 10.10.2012 року по 16.10.2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_2) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) та ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.
Перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.06.2007 року. Узята на податковий облік 16.06.2007 року ДПІ у м. Сімферополі за №29693.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 22.06.2007 року отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3, яке анульовано 26.10.2009 року згідно з актом №168/17-299.
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 03.11.2009 року видане нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100252752.
Проведеною перевіркою господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 24235,00 грн.
Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.
До складу податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року віднесено ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986) та ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) на загальну суму 24235,00 грн. Вказана сума становить розбіжність із даними перевірки щодо задекларованого суб'єктом господарювання податкового кредиту.
Зазначені розбіжності виникли внаслідок отримання даних про неможливість проведення зустрічних звірок з названими вище підприємствами, а також внаслідок отримання постанови слідчого, винесеної в рамках кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва та за фактом ухилення від сплати податків.
Аналізуючи дані податкової звітності встановлено, що ФОП ОСОБА_3 декларувала у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, отже є нікчемними. В зв'язку з тим, що у вищезазначених контр агентів відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій.
Вищезазначені факти свідчать про те, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно сформовано податковий кредит з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.
Висновки перевірки зафіксовані в акті № 8254/17-1/НОМЕР_2 від 23.10.2012 року (т.1 а.с.11-28).
На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 04.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019831702 (т.1 а.с.29), яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 30293,75 грн., у тому числі 24235,00 грн. за основним платежем та 6058,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби в АР Крим (т.2 а.с.21-24).
За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою в АР Крим 14.01.2013 року прийнято рішення №Д/27/102-14 (т.2 а.с.15-20), яким податкове повідомлення-рішення №0019831702 від 04.12.2012 року залишено без змін.
Внаслідок зазначеного вище, податкове повідомлення-рішення №0019831702 від 04.12.2012 року було оскаржено позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.
Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.
Порядок оподаткування податком на додану вартість у період до 01.01.2011 року було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).
Цим Законом передбачалось, зокрема, право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.
Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).
Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з ПП «Кримторг» та ПП «Базис Торг», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів та настання за їх наслідками реальних юридичних наслідків.
Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Так, згідно даних акту перевірки № 8254/17-1/НОМЕР_2 від 23.10.2012 року видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 визначено:
51.47.2 - оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям,
52.47.0 - роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами,
51. - торгово-посередницька діяльність.
В межах господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) 13.11.2009 року укладено договір купівлі-продажу № 39 з ПП «Кримторг» (продавець). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця майно (канцелярські товари, папір, друкарську продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та платити це майно (т.1 а.с.70-71).
На виконання умов вказаного договору ПП «Кримторг» на адресу позивача був поставлений товар на загальну суму 58154,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 856 від 16.11.2009 року, № 1038 від 21.12.2009 року, №1033 від 14.12.2009 року та № 1025 від 08.12.2009 року (т.1 а.с.86, 111, 116, 129).
Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, про що свідчать фіскальні звітні чеки (т.1 а.с.87, 112, 117, 130).
За наслідками проведеної господарської операції ПП «Кримторг» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 58154,40 грн., у тому числі ПДВ - 9692,40 грн.(т.1 а.с.88, 113, 118, 131), а саме:
№856 від 16.11.2009 року на суму 11133,60 грн., з них ПДВ - 1855,60 грн.,
№1038 від 21.12.2009 року на суму 21738,00 грн., з них ПДВ - 3623,00 грн.,
№1033 від 14.12.2009 року на суму 14722,80 грн., з них ПДВ - 2453,80 грн.,
№1025 від 08.12.2009 року на суму 10560,00 грн., з них ПДВ - 1760,00 грн.
Отриманий від контрагента товар було використано позивачем шляхом його подальшої реалізації контрагентам (ТОВ «Тринити», ЖЕО Залізничного району, Євпаторійське МБТІ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, а також актами списання товарно-матеріальних цінностей.
Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товар від контрагента ПП «Кримторг» для цілей господарської діяльності, а також проведено оплату його вартості.
Крім того, 01.06.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та ПП «Базис Торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 54 (т.1 а.с.138-139), відповідно до умов якого продавець зобов'язується надати у власність покупця майно (папір, канцтовари, друкарську продукцію) згідно накладних, а покупець прийняти це майно та оплатити його.
На виконання умов вказаного договору ПП «Базис Торг» на адресу позивача був поставлений товар на загальну суму 87249,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1073 від 01.07.2010 року, № 1189 від 02.08.2010 року та № 1443 від 06.09.2010 року (т.1 а.с.142, 193, 225).
Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, про що свідчать фіскальні звітні чеки (т.1 а.с.143, 194, 226).
За наслідками проведеної господарської операції ПП «Базис Торг» на адресу позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 87249,78 грн., у тому числі ПДВ - 14541,63 грн.(т.1 а.с.144, 195, 227), а саме:
№1073 від 01.07.2010 року на суму 21318,38 грн., з них ПДВ - 3552,23 грн.,
№1189 від 02.08.2010 року на суму 30004,80 грн., з них ПДВ - 5000,80 грн.,
№1443 від 06.09.2010 року на суму 35931,60 грн., з них ПДВ - 5988,60 грн.
Отриманий від контрагента товар було використано позивачем шляхом його подальшої реалізації контрагентам (ТОВ «Тринити», ТОВ «Катран-95, ТОВ ППК «Авалон», КРП «Профілактична дезінфекція Сімферопольського району», Управління кооперативної торгівлі та ринків, Торгово-промислова палата АРК, ТОВ «Сакська водна компанія», КРП «Учбово-курсовий комбінат ЖКГ», КРП «Кримкомунпроект», ЖЕО Залізничного району), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, а також актами списання товарно-матеріальних цінностей.
Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товар від контрагента ПП «Базис Торг» для цілей господарської діяльності, а також проведено оплату його вартості.
Висновки суду зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.
При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.
З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.
З огляду на зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами ПП «Кримторг» та ПП «Базис Торг».
Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ПП «Кримторг» та ПП «Базис Торг» є нікчемними, то суд зазначає наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.
Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Кримторг» та ПП «Базис Торг».
Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0019831702 є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 161 КАС України під час прийняття постави суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання адміністративного позову до адміністративного суду було сплачено судовий у розмірі 367,65 грн., що підтверджується квитанцією № 137 від 21.02.2013 року (т.1 а.с.2).
Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01.01.2013 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати в сумі 1147,00 грн.
З огляду на зазначене вище, керуючись ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру з 01.01.2013 року становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (114,70 грн.) та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (2294,00 грн.); за подання адміністративного позову немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, що в грошовому еквіваленті становить 34,41 грн.
Позивачем в адміністративному позові були заявлені одночасно як майнові вимоги (оскарження податкового повідомлення-рішення), так і немайнові (оскарження податкової вимоги).
З урахуванням зазначеного, судовий збір позивачем було сплачено у відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» одночасно як за немайнові, так і майнові вимоги.
Заявою від 30.04.2013 року позивач відкликав позовні вимоги, які мають немайновий характер, в частині скасування податкової вимоги від 04.01.2013 року.
Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 34,41 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру не підлягає відшкодуванню позивачеві.
Податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2012 року №0019831702, яке є предметом розгляду у справі, суму грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість було збільшено на 30293,75 грн.
Відтак, сума судового збору, що мала бути сплачена позивачем за подання адміністративного позову про оскарження податкового повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0019831702 становить 302,94 грн. (30293,75 грн. х 1%).
Отже, приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 302,94 грн. пропорційно сумі задоволених майнових вимог.
У судовому засіданні, яке відбулось 30.04.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 07.05.2013 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 04.12.2012 року №0019831702.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 302,94 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.