25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів - Капелюхи В.М., Кузьменко В.М.
за участю прокурора Харів Н.А.
засудженої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1, на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Жовті Води, Дніпропетровської області, громадянку України, раніше судиму:
15.11.2002 р. за ч.1ст. 309 з застосуванням ст. 69 КК України до 240 годин громадських робіт;
22.03.2004 р. за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; звільнена з місць позбавлення волі 07.02.2006 р. на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 9 місяців 1 день
засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до 6 р оків позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна; за ч.2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 313 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 317 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів до 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві власності майна, з відбуванням покарання в установах кримінально-виконавчої системи.
Доля речових доказів вирішена відповідно до закону.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за вчинення злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_1 у невстановлений досудовим слідством і судом час та місці незаконно придбала з метою збуту 02,0 мл. психотропної речовини «метамфетамін» із цією метою зберігала його за місцем свого проживання у АДРЕСА_1.
25.12.2011 р. приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись в АДРЕСА_1 на прохання ОСОБА_2 незаконно збула йому за 160 грн. ці 02,0 мл. масою 0,0392 гр. психотропної речовини «метамфетаміна».
25.01.2012 р. ОСОБА_1, надала ОСОБА_3 АДРЕСА_1 останній для вживання шляхом ін'єкції психотропної речовини «метамфетамін», після чого ОСОБА_3, знаходячись в цій квартирі зробила собі внутрівенну ін'єкцію вказаної психотропної речовини і після цього вони залишила цю квартиру.
ОСОБА_1 у невстановлені органом досудового слідства та судом час та місці, незаконно придбала з метою збуту 1,8 мл. психотропної речовини «метамфетамін» і з цією метою, стала незаконно зберігати її за місцем свого проживання за вищевказаною адресою.
18.02.2012 р. приблизно о 12 год. 50 хв. ОСОБА_1, знаходячись в АДРЕСА_1, на прохання ОСОБА_2 незаконно збула йому за 160 грн. 1,8 мл., масою 0,0380 гр. психотропної речовини «метамфетамін».
ОСОБА_1 у невстановлені органом досудового слідства час та джерела, незаконно придбала для власного вживання без мети збуту психотропну речовину «метамфетамін», наркотичний засіб «опій ацетильований» і з цією метою зберігала його за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_1.
18.02.2012 р. в період часу з 14.00 год. до 15 год. 15 хв. під час проведення санкціонованого обшуку в АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 було вилучено: опій ацетильований об'ємом 5,2 мл., 5,0 мл., 0,5 мл., масою 0,187 гр., 0,160 гр., 0,025 гр.; психотропна речовина об'ємом 5,5 мл., 4,0 мл., 0,8 мл., масою 0,0515 гр., 0,1024 гр., 0,0129 гр., які вона незаконно придбала та зберігала без мети збуту, для власного вживання.
В апеляції та доповненні до неї засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати в зв'язку з однобічністю досудового і судового слідства та направити справу на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що докази по даній справі зібрані з порушенням кримінально-процесуального закону, крім того, докази не досліджувались в судовому засіданні. Вказує на порушення її права на захист на досудовому слідстві і в суді, які проявились в тому, що оперативна закупівля наркотичних засобів була проведена з порушенням кримінально-процесуального законодавства, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт покупки ОСОБА_2 в засудженої наркотичного засобу, не був проведений огляд місця вчинення злочину, не проводилась експертиза на знаходження відбитків пальців засудженої на шприцах, які добровільно видала ОСОБА_2, крім того, суд відхилив не мотивувавши належним чином всі подані нею клопотання.
Вважає, що висновки суду про її винність за ч. 2 ст. 307 КК України не відповідають фактичним обставинам справи і при призначенні покарання судом не прийнята до уваги її тяжка хвороба, і що в неї на утриманні знаходяться дитина та бабуся.
В доповненнях до апеляції засуджена не заперечуючи своєї винуватості у вчиненні злочину за ч.2 ст. 309 КК вказує, що факт вчинення нею злочину за ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується доказами, які добуті з порушенням порядку встановленого кримінально-процесуальним законом, а саме з порушенням порядку проведення контрольної закупівлі.
На думку засудженої докази, на які посилається суд першої інстанції є неприпустимими та суперечливими та визивають сумнів в їх достовірності.
Вважає, що в частині звинувачення за ст. 313 КК справа сфабрикована, оскільки розслідування проводилось з порушеннями кримінально-процесуального закону, а саме: обшук у її квартирі проводився за її відсутності, не проведена експертиза на виявлення відбитків її пальців на виявленому при даному обшуку лабораторному обладнанні, а свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 давали свідчення під тиском слідчого, про що ці свідки повідомили в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість , а апеляцію засудженої - без змін, пояснення засудженої ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляції і доповнення до неї, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У відповідності до ч.1 ст.323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Як вбачається р роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29,06.1990 року №5, з послідуючими змінами, внесеними постановами Пленуму від 4.06.1993 р.№3; №.12.1997 р. №12; 30.05.2008 р.№6 « Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321-339 КПК України.
Наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості.
Дані вимоги закону судом не виконані.
Як вбачається із вироку суду від 8 листопада 2012 року, його текст написаний неохайно і містить багато численні виправлення , що ставить під сумнів його законність.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що з ціллю виготовлення психотропної речовини, незаконно придбала елементи хімічного лабораторного обладнання, яке стала зберігати по місцю свого проживання та в подальшому використовувала його при незаконному виготовленні психотропної речовини.
Разом з тим даний епізод обвинувачення не знайшов свого відображення в мотивувальній частині вироку, як того вимагають положення ч.1 ст.334 КПК України 1960 року, з зазначенням формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В той же час, суд прийшов до висновку про винність засудженої ОСОБА_1 в незаконному придбанні, зберіганні обладнання призначеного для виготовлення, з метою виготовлення психотропних речовин, допустивши при цьому невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.317 КК України, суд послався як на докази, дані, що містяться в показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5. При цьому зазначив, що дані свідки показали, що неодноразово придбавали у засудженої по місцю проживання психотропні речовини і там же їх вживали шляхом внутрівенних ін'єкцій . Такі висновки суду не відповідають протоколу судового засідання. Так, як вбачається з протоколу, в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що з ОСОБА_1 познайомилась коли знаходилась під вартою, заперечувала придбання у останньої психотропної речовини. Після дослідження показань свідка на досудовому засіданні, пояснила, що підписувала документи які надавали працівники міліції, не читаючи їх, таких показань слідчому ОСОБА_7 не давала.
Свідок ОСОБА_5 заперечував придбання у засудженої наркотичного засобу та пояснив, що свої показання на досудовому слідстві давав під тиском працівників міліції.
Незважаючи на наявність суттєвих протиріч в показаннях указаних свідків на досудовому слідстві і в судовому засіданні, суд, в порушення вимог ст.334 КПК України їхні показання не проаналізував, не прийняв мір до усунення наявних протиріч, доводи свідка ОСОБА_6 щодо застосування до нього недозволених методів розслідування не перевірив, та не дав їм належної оцінки у вироку, не указав, чому він взяв до уваги показання свідків на досудовому слідстві та відклонив показання цих же свідків у судовому засіданні.
Отже, доводи засудженої в апеляції про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та суттєве порушення вимог кримінально-процесуального закону є правомірними, в зв'язку з чим постановлений по справі вирок не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому він відповідно до вимог ст. 369, 370 України 1960 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно усунути указані недоліки, ужити всіх заходів для повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи та доказів, дачі їм належної оцінки. При цьому мають бути перевірені у повному обсязі доводи, викладені в апеляції ОСОБА_1
З огляду на обставини справи, згідно з якими ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в неодноразовому збуті психотропної речовини та вчиненні інших злочинів, зв'язаних з незаконним оборотом наркотичних та психотропних речовин та враховуючи дані про особу засудженої, колегія суддів вважає, що підстави до зміни раніше їй обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відсутні, а тому вважає за необхідне даний запобіжний захід їй продовжити, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.148 КПК 1960 року.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), п.п. 11,15 розділу ХI Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Апеляцію апеляцією засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі.
Міру запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1 продовжити до 1 липня 2013 року.
Судді
Справа №11/774/687/13 Суддя у 1 інстанції - Мринський М.М.
Категорія ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Доповідач Стуковенкова Т.Г
ст. 317, ч.3 ст. 313 КК України