0508/10004/2012
№ 2/255/199/2013
Іменем України
13 травня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Цукурова В.П.,
при секретарі - Кривошей Г.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «ДВЕК» про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступне.
З 03.09.1976 року по 04.06.2008 року позивач працював на підприємствах вугільної промисловості України, у тому числі на шахті ім. Челюскінців робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Багато років він працював на шкідливих роботах, його праця відбувалась під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. Дана обставина підтверджується записами в його трудовій книжці, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці, актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта, інформаційною довідкою про умови праці.
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці позивач отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, за яким 14 травня 2008 року роботодавцем вперше було проведено розслідування та складений акт по формі П-4 - розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Факт ушкодження здоров'я позивача при виконанні ним своїх трудових обов'язків підтверджується виписками і висновками з медичних установ, а саме: повідомленням про професійне захворювання; висновком центральної лікарської комісії Київської клініки профзахворювань №17/678 та випискою з амбулаторної карти №493; довідкою діагностики функції зовнішнього дихання з ДОКТМО; довідкою МСЕК серії ДОН-04 №058647 від 04.06.2008 року; довідкою МСЕК серії ДОН-04 №197792 від 04.06.2008 року.
Первинним висновком МСЕК позивачу було встановлено безстроково стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 30%. Даним висновком були визначені потреби у додаткових видах допомоги, а іншим він був визнаний інвалідом 3 групи та були рекомендовані заходи по відновленню працездатності і зроблений висновок про умови та характер праці.
Таким чином, виконуючи трудові обов'язки, позивач зазнав ушкодження здоров'я у розмірі 30% та інвалідність 3 групи.
У зв'язку з втратою професійної працездатності позивач не мав та не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати відповідний заробіток, не має змоги здійснювати, реалізовувати свої право на працю. Протягом тривалого часу у позивача частково порушені відносини з оточуючими, він не має змоги вести активний відпочинок. При цьому він переносить значні моральні ї психічні страждання
Позивач вважає, що за таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, яку він оцінює в 30 000,00 гривень.
Крім того, позивач зазначає, що йому було завдану моральну шкоду умовами виробництва внаслідок наступних обставин.
Багато років позивач працював на шкідливих роботах, його праця була тяжка, відбувалась у шкідливих умовах. Вказані обставини вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя: відповідне харчування, лікування, гігієнічні процедури. При цьому позивач вважає, що відповідачем було порушено законодавство про охорону праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання. Розмір моральної шкоди, завданої умовами виробництва, позивач оцінює в 20 000,00 гривень.
Просив стягнути з ДП «ДВЕК» на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у сумі 30 000,00 гривень, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва у сумі 20 000,00 гривень.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні фактичних обставин справи не оспорювала. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, визнала частково у розмірі 9 000,00 гривень. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, просила відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
З 03.09.1976 року по 04.06.2008 року ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості України, у тому числі на шахті ім. Челюскінців та в Шахтоуправлінні «Південнодонбаське» ДП «ДВЕК», робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці (а.с. 8-10)
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці позивач отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, за яким 14 травня 2008 року роботодавцем вперше було проведено розслідування та складений акт по формі П-4 - розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом ( а.с. 19).
Факт ушкодження здоров'я позивача при виконанні ним своїх трудових обов'язків підтверджується виписками і висновками з медичних установ, а саме: повідомленням про професійне захворювання (а.с. 20); висновком центральної лікарської комісії Київської клініки профзахворювань №17/678 та випискою з амбулаторної карти №493 (а.с. 21); довідкою діагностики функції зовнішнього дихання з ДОКТМО (а.с. 22, 23); довідкою МСЕК серії ДОН-04 №058647 від 04.06.2008 року (а.с. 24); довідкою МСЕК серії ДОН-04 №197792 від 04.06.2008 року (а.с. 25).
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ДОН-04 №058647 від 04.06.2008 року, виданої обласною медико-санітарною експертною комісією №2, ступінь втрати працездатності позивача складає 30% (а.с. 24).
Втрата професійної працездатності призвела до моральних страждань позивача, оскільки у нього порушився нормальний життєвий ритм, він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлений можливості займатися фізичною працею, змушений постійно проходити відповідний курс лікування у медичному закладі.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно Рішення Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.
Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодовувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Оскільки стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, то суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, заподіяну ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті, обставини по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди необхідно частково задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 9 000 гривень.
Крім того, позивач зазначив, що умовами виробництва йому було заподіяно моральні страждання, змушено суттєво змінити звичайний уклад життя. Розмір моральної шкоди, завданої умовами виробництва, позивач оцінив в 20 000 гривень.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зазначені позивачем підстави стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва.
Проте позивачем не доведено вини відповідача в заподіянні йому моральних страждань будь-якого роду, а також не доведено будь-якого причинно-наслідкового зв'язку із заподіянням шкоди.
Такі вимоги позивача не ґрунтуються на нормах матеріального права України. Правових підстав для їх задоволення у суду немає.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, задоволенню не підлягають, оскільки вони не засновані на законі.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ДП «ДВЕК» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Враховуючи викладене та керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1168 ЦК України та ст. ст. 5, 6, 58-60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в дохід держави судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька В.П. Цукуров