Справа № 0305/1886/2012 Провадження №11/773/227/13 Головуючий у 1 інстанції:Пономарьова О.М.
Категорія:ч.ч.2,3, ст. 296 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.
14 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого-судді Бешти Г.Б.,
суддів Силки Г.І., Польового М.І.,
прокурора Гарбуза В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого:
- 05.09.1997 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ст. 141 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі із відстрочкою виконання вироку (ст.46-1 КК України) на 2 роки, штраф 680 грн.;
- 28.12.1998 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ст.ст.81 ч.3, 89 ч.1, 42, 43 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 16.07.2003 року Рівненським районним судом Рівненської області за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 11.04.2006 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст. 186 ч.2, 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 10.02.2011 року по відбуттю строку покарання,
засуджений за ч. 2 ст.296 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ст.3 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено 4 роки позбавлення волі;
ОСОБА_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого:
- 28.12.1998 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ст.ст.81 ч.3, 89 ч.1, 42, 42 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 09.08.2004 року Фастівським районним судом Київської області за ст.ст. 115 ч.1, 187 ч.2, 70 КК України на 8 років позбавлення волі, звільнений 13.02.2012 року по відбуттю покарання,
засуджений за ч. 2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі;
ОСОБА_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, відповідно до п.8 ч.1 ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі.
Запобіжний захід засудженим залишено попередній: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - тримання під вартою, ОСОБА_3 - підписку про невиїзду.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рахувати з моменту їх затримання, відповідно - 14.05.2012 року та 15.05.2012 року, а ОСОБА_3 з моменту приведення вироку до виконання.
Вироком вирішено долю речових доказів у справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнанні винними у тому, що 13 травня 2012 року, близько 16 години в смт. Цумань Ківерцівського району в приміщенні магазину ПП "ОСОБА_4", розташованого по АДРЕСА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в групі осіб, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та загальновизнаних норм моралі і поведінки у ньому, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_4. Ці дії виразились в тому, що ОСОБА_1, зайшовши в магазин приватного підприємця ОСОБА_4 з метою придбати пива, в чому йому було відмовлено, нецензурно висловлюючись, виходячи з магазину, вдарив ногою по вхідних дверях даного приміщення. Отримавши зауваження від господаря ОСОБА_4, розвернувся та, підійшовши до нього, умисно, безпричинно наніс йому удар кулаком в обличчя, після чого, тримаючи однією рукою за одяг, іншою наніс ще кілька ударів по голові потерпілого. Після цього в магазин зайшов ОСОБА_2 і почав тягти потерпілого ОСОБА_4 за одяг на вулицю. В цей час, намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_2, в бійку втрутилась дружина ОСОБА_4 -ОСОБА_5, за що отримала від ОСОБА_2 удар кулаком по обличчю. Коли ОСОБА_2 витягнув потерпілого на вулицю, ОСОБА_3, підійшовши до потерпілого, схопив його за верхній одяг, почав трясти, натягнув йому куртку на голову та тримав в такому положенні, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хаотично нанесли кілька ударів кулаками по голові та шиї потерпілого, в результаті яких останній впав на землю, де йому нанесли ще кілька ударів ногами по різних частина тіла.
В результаті вчинених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказаних хуліганських дій потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Хуліганські дії ОСОБА_2 намагалась припинити дружина потерпілого ОСОБА_5, однак на законні вимоги останньої припинити протиправні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відреагували, а навпаки, чинячи супротив і, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_5 і наніс їй удар долонею руки по обличчю, схопив за волосся та тягнув аж до поки їй не вдалося вирватися самостійно, а ОСОБА_2 умисно наніс удар кулаком в обличчя потерпілої, заподіявши останній фізичний біль.
В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують на те, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги показання свідків, дані в стадії досудового слідства, а не в судовому засіданні. Крім того, не взято до уваги, той факт, що ОСОБА_4 спровокував конфлікт. ОСОБА_1 просить його дії перекваліфікувати на ст. 125 КК України, справу по епізоду з потерпілою ОСОБА_5 закрити, зазначає, що не взято до уваги, той факт, що останньою йому було спричинено тілесні ушкодження. Вважають, що до показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід критично віднестись, оскільки останні працюють в магазині потерпілого. Просять вирок суду скасувати. Крім того, ОСОБА_1 просить призначити більш м'яке покарання, а ОСОБА_2 - виправдати його.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_2, який апеляцію підтримав, просив вирок скасувати та виправдати його, міркування прокурора, який заперечив апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягає.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку.
Дії підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. Крім того, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще й кваліфікував за ч. 3 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Така кваліфікація їх дій є правильною.
Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинених злочинах повністю стверджується зібраними і перевіреними в суді доказами.
Так, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказали на засуджених як на учасників хуліганських дій, під час яких їх було побито. При цьому ОСОБА_5 намагалась припинити конфлікт.
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 також показали, що бачили, як ОСОБА_2 зайшов до магазину з дівчиною. В їх присутності ОСОБА_2 відкрив ногою двері, а ОСОБА_4. зробив йому зауваження, за що ОСОБА_1 вдарив кулаком потерпілого. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виштовхали потерпілого на вулицю, де сутичка між потерпілим та підсудними продовжилась далі. Дані свідки також бачили, як ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_5 долонею в обличчя та шарпав за волосся, коли остання намагалась припинити конфлікт.
Свідок ОСОБА_9 показав, що 13 травня 2012 року він разом зі своїми братами святкував у лісі день народження ОСОБА_1 з 13 до 19 години, після чого всі поїхали до магазину взяти пива. Бачив, як брата ОСОБА_1 хтось пхнув у спину і він випав з магазину та вдарився в цементовані сходи головою. Самого конфлікту між підсудними та потерпілими не бачив, оскільки відводив кінну підводу додому.
Свідок ОСОБА_10 показала, що вона була запрошена на день народження до ОСОБА_1. Коли після святкування у лісі, вони вирішили поїхали в магазин, то власник магазину - ОСОБА_4. почав виганяти її та ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_4. вдарив ОСОБА_10, а продавщиця магазину взяла ніж і поранила ОСОБА_1. ОСОБА_4 виштовхнув ОСОБА_1 з магазину, після чого останній впав на спину. На вулиці до них підбіг ОСОБА_2 та почав їх розбороняти. ОСОБА_3 у цей час був за магазином у нетверезому стані.
Бійку між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтвердила і свідок ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_8 тримав вхідні двері у магазин. ОСОБА_5 в цей час була з ножем, який ОСОБА_1 хотів вихопити і при цьому порізав ножем руку. Показала, що ОСОБА_2 ОСОБА_5 не бив. Також не бачила, щоб ОСОБА_4 бив ОСОБА_1. ОСОБА_3 у цей час спав. Крім неї, у магазині ще були ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які все бачили.
Твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 нанесла ножем удар у лоб ОСОБА_3 спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_4. та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які показали, що ОСОБА_4. та ОСОБА_3 одночасно схопили руками ніж за різні частини. Свідок ОСОБА_10 на досудовому слідстві показала, що ОСОБА_1 відпустив лезо ножа після того, як вона забрала ніж з його рук.
Показання потерпілих та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 об'єктивно узгоджуються між собою і суд правильно поклав їх в основу вироку, відкинувши суперечливі покази засуджених та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обставин конфлікту, які останні неодноразово змінювали.
Свідок ОСОБА_12 показав, що бачив як ОСОБА_4 лежав на землі, у нього було синє обличчя. Але хто його бив та душив - не пам'ятає, хоча на досудовому слідстві показав, що саме засуджені побили потерпілого.
Твердження ОСОБА_2 про те, що він лише частково ознайомився з матеріалами даної кримінальної справи є безпідставним. Як показав свідок ОСОБА_13 - слідчий Ківерцівського РВ УМВС ОСОБА_2 два дні знайомився з матеріалами справи, однак ставити свій підпис відмовлявся. А тому слідчим були запрошені двоє понятих та черговий спецчастини, які своїми підписами підтвердили, що ОСОБА_1 відмовляється від підпису.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 показав, що ознайомився з матеріалами справи у повному об'ємі.
Не заслуговують на увагу і посилання засудженого ОСОБА_1 в своїй апеляції про те, що судом першої інстанції не взято до уваги показання свідка ОСОБА_12 Судом першої інстанції при постановлені вироку було винесено окрему постанову щодо завідомо неправдивих показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, та ОСОБА_10, які були спрямовані на уникнення підсудними кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.
Колегія суддів судової палати не приймає до уваги і доводи апеляційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що судом безпідставно було взято до уваги показання свідків на стадії досудового слідства, а не в суді, те, що ініціатором виникнення конфлікту був потерпілий ОСОБА_4, а ОСОБА_2 лише розбороняв учасників події, оскільки вони повністю спростовуються наведеними вище доказами.
Досудове слідство по справі проведено відповідно до вимог ст. 22 КПК України. Суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до ст. 323 КПК України.
Згідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом враховано особи засуджених, які посередньо характеризуються за місцем проживання, ніде не працюють, неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, судимості не зняті і не погашені у відповідності до закону. ОСОБА_2 вчинив злочин через три, а ОСОБА_1 через рік і три місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили злочин при обтяжуючій обставині - в стані алкогольного сп'яніння. Пом'якшуючих покарання обставин щодо всіх засуджених по справі немає.
За таких обставин суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Підстав для зміни чи скасування вироку та пом'якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене і керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2012 року щодо них - без зміни.
Головуючий
Судді