Справа № 224/966/13-ц
Номер провадження 2/224/453/13
8 травня 2013 року Дебальцевський міський суд Донецької області
в складі: головуючої - судді: Кардашенко О.А.,
при секретарі:Сухоставець Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, вказавши, що 20 листопада 2003 року вони зареєстрували шлюб в Дебальцевському відділі реєстрації актів цивільного стану Дебальцевського міського управління юстиції.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Між ними не досягнуто згоди про поділ майна та про утримання їхньої дитини, ці спори будуть вирішені ними в судовому порядку окремо.
Спільне життя з відповідачем не склалося із-за різниці в характерах та відсутності взаєморозуміння, неоднакових поглядів на життя. В подальшому спільне життя неможливе з причини небажання цього обома сторонами.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про місце, час та день розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з*явився, про місце, час та день розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 20 листопада 2003 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дебальцівського міського управління юстиції Донецької області, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 200. (а.с. 4).
Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дебальцівського міського управління юстиції Донецької області сторони від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
Спір про утримання дитини та розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя буде вирішуватися сторонами окремо.
Між сторонами часто виникали сварки на ґрунті особистих стосунків, мають різні погляди на сім'ю та взаємовідносини між подружжям, шлюбні відносини припинені з грудня 2012 року та спільне господарство не ведеться.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім*ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повинні повно та всебічно з*ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, врахувати наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Причина припинення шлюбних відносин, а саме: різність характерів, поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння, неоднакових поглядів на життя є поважною.
Відповідно до ст. 113 СК України після розірвання шлюбу позивачка просить залишити собі прізвище - ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, сім'я фактично розпалася та її відновлення неможливе, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне шлюб розірвати, позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Так, в силу ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 114,70 грн.
На підставі ст.ст.105,110,112 СК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ,217, 218, 235 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 20 листопада 2003 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дебальцівського міського управління юстиції Донецької області, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 200, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дебальцевського
міського суду О.А. Кардашенко