Справа № 509/697/13-а
08 травня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарях Рябоконь Н.В., Сідих С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь, адміністративний позов ОСОБА_1 до Таїровського селищного голови Шепеля Сергія Вікторовича про визнання неправомірними дій посадової особи та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 лютого 2013 року, ОСОБА_1, звернувся до суду з названим позовом, позовні вимоги якого в частині зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування не чинити йому перешкод у здійсненні ним повноважень з приводу володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження в оформленні права власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 - на підставі його письмової заяви та ст.ст. 49,51,155 КАСУ, ухвалою суду від 08.05.2013 р. були залишені без розгляду, в якому просив суд, визнати дії відповідача щодо відмови у видачі йому довідки про підтвердження адреси місцезнаходження новозбудованого нерухомого майна - житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 неправомірними та зобов'язати відповідача видати йому вказану довідку про підтвердження адреси вищевказаного житлового будинку, мотивуючи це законністю новозбудованого ним нерухомого майна у вигляді вказаного вище житлового будинку на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 0,100 га за вищевказаною адресою з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) і відповідно, перешкоджання йому, відмовою у видачі вищевказаної довідки з боку відповідача, у здійсненні права власності та розпоряджання своїм майном.
В судовому засіданні, позивач підтримав свої зменшені позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав повністю, мотивуючи це його безпідставністю та необґрунтованістю, надавши при цьому суду письмові заперечення проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування (Страсбург, 15.10.1985 р.), ратифіковану Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997 р. - головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності, сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла, подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті, сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань.
Статтею 114 Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування та зазначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законом України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Статтями 189, 212 ЗК України передбачено - самоврядний контроль за використанням та охороною земель - здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. Самовільно зайняті земельні ділянки - підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 69 КАСУ - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду - надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно із ст. 70 КАСУ, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як встановив суд, позивачу на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,100 га на території Таїровської с/р, АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 551399 від 29.08.2005 р. (а.с. 12).
Як стверджує позивач, вказана ділянка, була огороджена ним кам'яною стіною по периметру межі земельної ділянки і після замірів землевпорядником а Акті встановлення в натурі меж ділянки від 05.04.2005 р., закріплені розміри ділянки площею 0,10 га (а.с. 10-11).
Довідкою Таїровської с/р від 21.03.2011 р. було погоджено прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію і рішенням Виконкому Таїровської с/р № 353 від 21.03.2011 р., було погоджено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом приватного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, спорудженого без дозволу на виконання будівельних робіт, а саме : житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що належить ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
30.08.2011 р., позивачем була отримана Декларація про готовність об'єкту до експлуатації (а.с. 7-9).
Однак, рішенням Виконкому Таїровської селищної ради № 1271 від 30.09.2011 р., на підставі заяви ОСОБА_1 про оформлення права власності на вищевказане новозбудоване нерухоме майно, на підставі ст. 212 ЗК України, ст.ст. 275,276 ЦК України, враховуючи, що ОСОБА_1 вийшов за межі належної йому земельної ділянки і самовільно зайняв земельну ділянку загального користування, на якій побудував капітальний паркан і частину свого житлового будинку, внаслідок чого частина побудованого ним будинку розташована на земельній ділянці державної власності, що відповідно до вимог законодавства виключає можливість оформлення його права власності з видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами до звільнення самовільно зайнятої ним земельної ділянки та знесення самочинно збудованого на ній нерухомого майна - було відмовлено ОСОБА_1 в оформленні права власності з видачею свідоцтва про право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна (а.с. 28).
Вищевказане рішення Виконкому Таїровської с/р № 1271 від 30.09.2011 р. - набрало законної сили і як підтвердив в судовому засіданні сам позивач ОСОБА_1 знав про нього і воно не було ним оскаржене.
Листом Таїровської с/р за підписом Таїровського селищного голови Шепеля С.В. Вих. № Ж-11/оп від 18.02.2013 р., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.02.2013 р. про видачу йому довідки про підтвердження адреси місцезнаходження новозбудованого нерухомого майна у вигляді вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, необхідну для надання реєстраційній службі Овідіопольського РУЮ для отримання свідоцтва про право власності на вказаний будинок - було відмовлено у видачі зазначеної довідки з посиланням на проведене постійною комісією Таїровської с/р з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища за участю самого ОСОБА_1, інженера-землевпорядника селищної ради, обстеження вказаної вище земельної ділянки за заявою самого позивача ОСОБА_1 для визначення на підставі геодезичних вимірювань відповідності меж і розміру забудованої заявником земельної ділянки державному акту на право власності на земельну ділянку, під час проведення якої та кадастрової зйомки ділянки, на якій побудований житловий будинок ОСОБА_1, було вставлено, що позивач - вийшов за межі належної йому земельної ділянки і самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0096 га, що перебуває у державній (комунальній) власності і є частиною ділянки загального користування, а саме проїжджою частиною АДРЕСА_2, загородивши її кам'яним парканом і побудувавши на ній частину свого житлового будинку, що підтверджується відповідними замірюванням, експлікацію будинків на місцевості і зведеним планом земельних ділянок (а.с. 5-6,29-30,33).
Належність вказаної частини земельної ділянки площею 0,0096 га до земель комунальної власності (дорога загального користування), на якій позивач побудував частину свого житлового будинку - підтверджується рішенням Одеської обласної ради «Про зміни меж с. Мізікевича, Таїровської селищної ради Овідіопольського району» № 470-ІУ від 12.08.2004 р., в якому мається детальний опис меж ж/м «Червоний Хутір» та «Чорноморка-2», згідно з яким - дійшовши краю забудови ж/м «Черноморка-2», межа повертає вздовж вулиці на південь, йде 677,8 м., межуючи з землями приватної власності сільськогосподарського призначення громадян (поле № 15), потім повертає на схід - 625,81 м., межуючи с землями СТОВ Агрофірма «Ніва», вздовж огорожі господарських дворів даного господарства, доходячи до Люстдорфської дороги, де змикається з початковою точкою опису.
В судовому засіданні, позивач на зміг відповісти на запитання відповідача : чи співпадають межі його земельної ділянки площею 0,100 га, які позначені у державному акті на право власності на земельну ділянку - фактичному розташуванню житлового будинку, частина якого побудована на земельній ділянці площею 0,0096 га (96 кв.м) на проїжджій частині загального користування АДРЕСА_2 та не визнав факт захоплення ним частини земельної ділянки загального користування державної власності.
Отже, жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих законність побудови житлового будинку в межах земельної ділянки, площею 0,100 га, а саме на частині самовільно захопленої позивачем ділянки площею 0,0096 га - позивачем суду не надано і відповідно у суду вони відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку в безпідставності та необґрунтованості позовних вимог позивача і відповідно правомірною відмовою відповідача у видачі позивачу довідки про підтвердження адреси місцезнаходження новозбудованого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою : АДРЕСА_1, необхідної йому для оформлення свідоцтва про право власності на вказаний будинок - враховуючи самовільне захоплення позивачем частини земельної ділянки площею 0,0096 га (проїжджа частина АДРЕСА_2), на якій позивачем була побудована частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка відповідно до норм Закону, підлягає звільненню і приведенню у первісний стан, шляхом знесення розташованої на ній частини житлового будинку в порядку, встановленому законодавством України.
Керуючись ст.ст. 7,8,69-71,128,158,159,160,161,162,163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Європейською Хартією місцевого самоврядування (Страсбург, 15.10.1985 р.), ратифіковану Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997 р., ст.ст. 189,212 ЗК України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Таїровського селищного голови Шепеля Сергія Вікторовича про визнання неправомірними дій посадової особи та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Гандзій Д.М.