16 квітня 2013 року Справа № 120911/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області на постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -
06 липня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06 січня 2011 року по припинення права на підвищення до пенсії.
Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 липня 2011 року задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 06 січня 2011 року до часу втрати права на цю надбавку; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 06 січня 2011 року до часу втрати права на цю надбавку відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та вже проведених виплат.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позову. Апелянт вказує, що пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.7 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджу Кабінет Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів та Державним казначейством не здійснювалося асигнувань грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду, управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області не вважає свої дії протиправними.
Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону № 2195.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 06 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Встановлено, що у період з 23.07.2011 року управління Пенсійного фонду діяло відповідно до постанови від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», його дії є правомірними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 99, 195, 197 ч. 1 п. 3, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Старосамбірського районного суду Львівської області від 27 липня 2011 року у справі № 341/11- скасувати та прийняти нову постанову.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06 січня 2011 року по 22 липня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Cвятецький