16 квітня 2013 року Справа № 23184/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -
03 лютого 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни підвищення до пенсії з 22 травня 2008 року по день звернення до суду та надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 03.08.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03 серпня 2010 року, зобов'язано відповідача провести нарахування та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 03 серпня 2010 року з урахуванням уже проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову звернено до негайного виконання.
Рішення суду оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позову. Апелянт вказує, що пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.7 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджу Кабінет Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів та Державним казначейством не здійснювалося асигнувань грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду, управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області не вважає свої дії протиправними.
Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 803 «Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України» та Постанови Правління Пенсійного фонду України від 01 серпня 2011 року № 21-2 «Про заходи щодо припинення діяльності деяких управлінь Пенсійного фонду України в районах та містах Львівської області» управління Пенсійного фонду в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області є правонаступником всіх прав та обов'язків управління Пенсійного фонду в Самбірському районі Львівської області Львівської області.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у законодавстві відсутні інші правила визначення такої пенсії.
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 22.05.2008 року по 02.08.2010 року.
Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 03 серпня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм.
Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року у справі № 97/11- змінити,замінивши "управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області" на "управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області" та виклавши пятий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Cвятецький