Справа № 432/2045/13-ц
Провадження №2/432/1024/2013
Стахановський міський Суд
08 травня 2013 р.
Суд у складі: Судді Євітфієв В.М.;
Секретарі Божко Т.О.;
За участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2;
розглянув у відкритому судовому засіданні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики,
Позивачка в мотивуванні позовних вимог вказала, 18.10.2010 року позивачка позичила відповідачки 8000 (вісім тисячі) грн.
Відповідачка в підтвердженні договору позики написала розписку позивачки в якої вказала про її обов'язок повернення боргу в березні 2011 року.
Борг до теперішнього часу позивачки не повернуто.
Тому позивачка вимагає:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів за договором позики в розмірі 8000 грн.
Відповідачка заперечень суду не надала.
Позивачка на позові наполягала. В пояснені вказала обставини викладені в позові.
Відповідачка позовні вимоги не визнала. В пояснені вказала, що борг позивачки повернула. Розписку не отримала.
Дослідивши інші докази по справі, оцінивши в сукупності докази, суд вважає позовні вимоги підлягають повному задоволенню. Суд дійшов такого висновку з наступних підстав:
Між сторонами склались договірні правовідносини яки врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Предметом спору є невиконання відповідачами вимог ст.ст.625, 626, 1046, 1049 ЦК України.
Судом встановлені наступні факти: 18.10.2010 року, позивач позичив відповідачу вісім тисяч гривень, на підтвердження чого відповідачка написала позивачки розписку якою зобов'язалася повернути вказану суму до березня 2011 року.
Статтею 59 ч.2 ЦПК України визначено: Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з положень вказаної статті, єдиним та допустимим доказом підтвердження укладення договору позики є зміст зафіксовано в письмової формі.
Згідно ст. 207 ч. І ЦК України правочин вважається укладений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку. Тобто розписка написана відповідачем є документом, що стверджує про вчинення правочину між сторонами.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитор) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути кредитору таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з часу передачі грошей.
Відповідно до ст. 1047 ч.2 ЦК України на підтвердження договору позики і його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передачу йому кредитором певної грошової суми.
Таким чином між сторонами має місце договір позики.
Але, відповідачка у встановлений строк та до теперішнього часу свої зобов'язання за договором позики не виконала. Твердження відповідачки про повернення суми позики, суд вважає безпідставними, т.я. суперечать вимогам 59 ч.2 ЦПК України: єдиним та допустимим доказом підтвердження повернення суми позики є зміст зафіксовано в письмової формі.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору позику у тій же сумі в строк встановлений договором..
Статтею 1050 ЦК України передбачено: Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Ст. 612 ч.І ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк встановлений угодою або законом.
Керуючись ст. 6, 7, 10, 11, 14, 88, 169, 213-215, ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, суму боргу за договором позики 8000 грн., судові витрати у сумі 200 грн., а всього стягнути 8200 (вісім тисяч двісті) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.
Суддя: В.М.Євтіфієв