Справа № 544/558/13-ц
Провадження №2/544/255/2013
про забезпечення позову
05 квітня 2013 року суддя Пирятинського районного суду Полтавської області Марфіна Н.В. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
05.04.2013 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2012 року про передачу вказаної справи до Пирятинського районного суду Полтавської області за підсудністю з підстав передбачених ст.ст. 109, 116 ЦК України.
Ухвалою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 05.04.2013 року вказана цивільна справа прийнята до провадження і призначена до судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою позивач подав також заяву про забезпечення позову, яка відповідно до матеріалів справи не була розглянута Октябрським районним судом м. Полтави до часу передачі зазначеної цивільної справи до Пирятинського районного суду Полтавської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши заяву про забезпечення позову вважаю, що вона не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також обмежити вказаних відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Тобто, якщо заявник просить застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, то в заяві необхідно вказувати конкретне найменування майна, його місцезнаходження, зазначати належні докази того, що це майно належить боржникам, а для вимог про накладення арешту на грошові кошти слід вказати найменування відповідних банківських або інших фінансових установ, в яких відкриті рахунки на ім'я відповідачів, а також номери цих рахунків.
Зазначеним вимогам заява про забезпечення позову не відповідає.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, полягає у тому щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.
Ціна позову визначена позивачем у розмірі 84717,32 грн. При цьому, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається якою є вартість майна та сума грошових коштів, що належать відповідачам, тому суд обґрунтовано допускає, що вартість належного відповідачам рухомого та нерухомого майна і розмір грошових коштів можуть бути значно більшими за розмір позовних вимог.
Стосовно прохання позивача обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України, слід зазначити наступне.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі від 01.06.2011 року, тимчасове обмеження у виїзді за кордон у зв'язку з порушенням цивільної справи не може застосовуватися як спосіб забезпечення позову.
Згідно положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи все вище наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 360-7 ЦПК України, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя -