Справа № 0308/13643/12 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.
Провадження № 22-ц/773/690/13 Категорія:45 Доповідач: Осіпук В. В.
29 квітня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,
при секретарі Лимар Р. С.,
з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2013 року, -
В серпні 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись в суд із зазначеним позовом. Покликались на те, що на підставі договору дарування від 28 жовтня 2008 року є співвласниками в рівних частках земельної ділянки площею 0,0637 га по АДРЕСА_1, без виділення часток в натурі. 10 лютого 2009 року на дану земельну ділянку ними було отримано державний акт на право приватної власності на землю № 010907700165 серія ЯД № 352267. Межі земельної ділянки погоджувались з суміжними землекористувачами, винесені в натурі та закріплені на місцевості межовими знаками.
Крім того позивачі зазначали, що відповідач ОСОБА_5 перенесла межові знаки та використовує частину їх земельної ділянки для власних потреб. Просили суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_5 відновити межові знаки.
25 березня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм як матеріального так і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом відновлення межових знаків суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели в судовому засіданні тих обставин, що знищення межових знаків відбулося внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_5 і що саме вона перешкоджає відновленню межових знаків між їх суміжними земельними ділянками.
Такі висновки суду є правильними.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_5 є власниками двох земельних ділянок, що по АДРЕСА_1, які мають спільну погоджену між ними зовнішню межу (а. с. 5 - 35, 73 - 87, 93). Межі належної позивачам земельної ділянки закріплювались на місцевості металевими знаками, які згідно акту від 12.06.2012 року передавались їм на збереження (а. с. 38).
Крім того з повідомлення Державної інспекції сільського господарства у Волинській області від 27.11.2012 року та висновку № 82898290 судової земельно-технічної експертизи від 22.02.2013 року встановлено часткову відсутність (крім кутів повороту огорожі) межових знаків земельної ділянки позивачів і факт використання її частини невідомою особою (а. с. 88, 104 - 106).
Під час розгляду справи в апеляційному суді позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не заперечували тієї обставини, що відповідач ОСОБА_5 до відповідальності за порушення чи знищення межових знаків їх земельної ділянки, передбаченої чинним законодавством, не притягувались.
Отже судом першої інстанції не було здобуто доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_5 пошкодила межові знаки земельної ділянки позивачів та чинить їм перешкоди у їх відновлені. За таких обставин висновок суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 є вірним.
Згідно ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідської земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникла, перемітились або стали невиразними.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 цього Кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що власник земельної ділянки, з якої зникли межові знаки, вправі вимагати від власника сусідньої земельної ділянки лише сприяння у відновленні даних межових знаків, а сам спосіб, обраний позивачами для захисту їх права на земельну ділянку, як усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків земельним законодавством не передбачений.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому вона підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді