Справа № 123/3644/13-ц Номер провадження 4-с/123/60/2013
07.05.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:
головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,
при секретарі - Селезньовій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Іванова В.А.,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеною скаргою. В обґрунтування якої вказують, що 14.01.2010 року Київськими районним судом м. Сімферополя виданий виконавчий лист № 2-4100/10 на підставі заочного рішення від 14.07.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» боргу. Відкрите виконавче провадження.
22.03.2013 р. головним державним виконавцем Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Івановим В.А. у відсутність боржників, без сповіщення останніх про місце і час проведення виконавчих дій були здійснені такі виконавчі дії, як: примусове проникнення в житло боржників у квартиру АДРЕСА_1, що супроводжувалося зломом замка вхідних дверей, заміною замка вхідних дверей, що зробило неможливим вільний доступ в квартиру осіб, що в ній проживають: складання опису й арешту майна - квартири АДРЕСА_1, і майна, що знаходиться в квартирі, яке було вилучено та передано іншій особі на зберігання; а також опечатування квартири АДРЕСА_1.
Заявники вважають зазначені дії державного виконавця незаконними, оскільки Іванов В.А. не повідомив сторонам провадження - боржникам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про час і місце проведення виконавчих дій, щоб вони могли використовувати своє право бути присутніми при проведенні виконавчих дій 22.03.2013 р. Провів виконавчі дії без відповідного дозволу, зламавши замок вхідних дверей, оглянувши житло і вилучивши майно з квартири, замінивши замок вхідних дверей, опечатавши квартиру, чим перевищив свої повноваження і порушив недоторканність житла, створив перешкоди до користування житлом.
Іванов В.А. відразу 22.03.2013 р. вилучив з квартири майно, на яке 22.03.2013 р. їм накладено арешт, не дивлячись на те, що, відповідно до закону вилучення арештованого майна виконавець має право проводити не раніше, ніж через 5 днів після накладення арешту.
На підставі викладеного заявники просять визнати неправомірними дії головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Іванова В.А., вчинені ним 22.03.2013 р., і які виразилися в наступних діях: примусове проникнення в житло боржників у квартиру АДРЕСА_1, що супроводжувалося зломом замка вхідних дверей, заміною замка вхідних дверей, що зробило неможливим вільний доступ в квартиру осіб, що в ній проживають: складання опису й арешту майна - квартири АДРЕСА_1, і майна, що знаходиться в квартирі, яке було вилучено та передано іншій особі на зберігання; а також опечатування квартири АДРЕСА_1. Визнати незаконним акт опису та арешту майна, складеного 22.03.2013 р. головним державним виконавцем Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Івановим В.А. щодо квартири АДРЕСА_1, і майна, що знаходиться в квартирі, а також зобов'язати останнього повернути боржникові ОСОБА_2 майно, вилучене 22.03.2013 р. з квартири АДРЕСА_1.
Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі.
Головний державний виконавець Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ Іванов В.А., який також представляє інтереси Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ в судовому засіданні проти скарги заперечував, наполягав на тому, що його дії цілком відповідали положенням ЗУ «Про виконавче провадження», вчинені в межах наданих йому повноважень, права чи свободи заявників порушені не були, а скарга є надуманою та безпідставною.
Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа - АТ «Дельта Банк» в судове засідання не явилися, про дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд зі згоди осіб, що явилися в судове засідання, вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності останніх.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Іванова В.А., дослідивши матеріали цивільної справи, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Сімферополя перебувала цивільна справа № 2-4100/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та інше майно. Заочним рішенням від 14 липня 2010 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» були задоволені частково, з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно була стягнута заборгованість, яка станом на 01 березня 2010 року за договором про надання споживчого кредиту № 11374112000 від 21 липня 2008 року склала 829052 (вісімсот двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят дві) грн. 23 коп., що еквівалентно 103761,23 доларам США. Також вирішено, що при неможливості стягнення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки від 21 липня 2008 року зареєстрований за реєстром № 888 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_5) нерухоме майно: квартиру, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмету застави для його реалізації згідно експертної оцінки. В решті вимог відмовлено. З боржників стягнуто судовий збір в доход держави.
На підставі заяви представника ПАТ «УкрСиббанк» були видані виконавчі листи на примусове виконання зазначеного рішення.
Постановою державного виконавця Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ Комащенко М.В. було відкрите виконавче провадження № 21142572 на підставі виконавчого листа виданого 19.08.2010 року Київським районним судом м. Сімферополя по цивільній справі № 2-4100/2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості на загальну суму 829052,23 грн., яким наклав арешт на все майно, що належить боржникові ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заборонивши його відчуження ( ас.151).
Також Постановою державного виконавця Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ Комащенко М.В. було відкрите виконавче провадження № 21142559 на підставі виконавчого листа виданого 19.08.2010 року Київським районним судом м. Сімферополя по цивільній справі № 2-4100/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості на загальну суму 829052,23 грн., яким наклав арешт на все майно, що належить боржникові ОСОБА_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заборонивши його відчуження ( ас.169).
13.09.2010 року на адресу суду звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення суду від 14 липня 2010 року, яку ухвалою суду від 16.12.2010 року було залишено без задоволення.
Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим від 19.04.2011 року заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 14 липня 2010 року було залишене в силі.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 01.02.2013 року, на підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» та відповідного пакету документів, у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-4100/2010 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 829052,23 грн. заборгованості за кредитним договором, що виданий 19.08.2010 р. Київським районним судом м. Сімферополя, було проведено заміну вибувшого стягувача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" на правонаступника Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" ( ас.162).
На підставні подання державного виконавця Київського відділу ДВС Сімферопольського МУЮ Іванова В.А. про примусове проникнення до житла, ухвалою Київського районного судв м. Сімферополя від 28.02.2013 року державним виконавцям Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ було дозволено примусове проникнення у квартиру АДРЕСА_1 для виконання необхідних виконавчих дій ( ас.185).
З метою проведення відповідних процесуальних дій на підставі ухвали суду від 28.02.2013 року головним державним виконавцем Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Івановим В.А., 22.03.2013 р. були вчинені наступні дії: примусове проникнення в житло боржників у квартиру АДРЕСА_1, що супроводжувалося зломом замка вхідних дверей, заміною замка вхідних дверей: складання опису й арешту майна - квартири АДРЕСА_1, і майна, що знаходиться в квартирі, яке було вилучено та передано на зберігання Костелову Ю,В.; а також було опечатано квартиру АДРЕСА_1.
Заявники будучі не згодними з такими діями держвиконавця звернулися до суду із цією скаргою, посилаючись на те, що останнім було порушено вимоги ст.. ст.. 6, 11, 22, 57 ЗУ «Про виконавче провадження». Між тим, суд не поділяє такої думки заявників, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності до ст. 3 цього Закону виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону).
Згідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
У відповідності до ст.6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ст.. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Цією ж статтею Закону встановлено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, та має право: у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
При цьому, стаття 15 Закону встановлює, що під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна обов'язкова присутність понятих.
Дана вимога Закону була виконана, при проведенні оскаржуваних заявниками виконавчих дій були присутні два понятих - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про що є відповідні дані в акті опису та арешту.
У відповідності до ст. 29 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.
Спірні виконавчі дії були проведені в період часу з 11-00 до 12-30 годин 22 березня 2013 року робочий день та у встановлений Законом час.
Що стосується тверджень заявників про те, що державний виконавець повинен був поставити їх до відома про час та місце проведення виконавчих дій, то в даному випадку слід зауважити на тому, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В ухвалі суду від 28.02.2013 року Київський ВДВС Сімферопольського МУЮ був зобов'язаний вручити копію ухвали про надання дозволу на проникнення до житла боржникові, проте цей обов'язок не був покладений на державного виконавця. Більш того, судом було направлено на адресу боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копію зазначеної ухвали, замовною із повідомленням кореспонденцією, але конверти були повернуті за закінченням терміну зберігання.
Згідно до ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Заявники стверджують, що у відповідності до ч.7 ст. 57 Закону, яка передбачає, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту, державний виконавець незаконно вилучив та передав на відповідальне зберігання належне ОСОБА_2 майно одразу після його арешту та опису. Проте, ця думка є хибною, оскільки арештоване майно передане на відповідальне зберігання, а не для реалізації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а дії державного виконавця цілком відповідали положенням ЗУ «Про виконавче провадження», вчинені в межах наданих йому повноважень, з його боку права чи свободи заявників порушені не були.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну виконавчу службу», керуючись статтями 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Іванова В.А. відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Тонкоголосюк О. В.