Справа № 761/2299/13- ц
Провадження №2/761/3190/2013
15 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 червня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів. За вказаним договором позивач надав відповідачу позику в сумі 15 000 доларів 00 центів США, що у гривневому еквіваленті на той момент складало 120 000 грн. 00 коп., терміном до 26 січня 2010 року.
Також, 26 червня 2009 року між позивачем та відповідачем знову був укладений договір позики грошових коштів, згідно якого позивач надав відповідачу позику в сумі 3 000 доларів 00 центів США, що у гривневому еквіваленті складає 2 400 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 10,0 % на місяць, терміном до 26 грудня 2009 року.
Разом з тим, в обумовлену дату повернення позики відповідач суму боргу не повернув та відсотки не сплатив, у зв'язку з чим, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму позики та суму відсотків за три роки прострочення, які загальною сумою в гривневому еквіваленті становлять - 230 400 грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору, які були сплаченні позивачем при поданні позову до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно умов якого 26 червня 2009 року позивач надав відповідачу позику в розмірі 15 000 доларів 00 центів США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути суму позики до 26 січня 2010 року (а.с. 4).
Крім того, 26 червня 2009 року між позивачем та відповідачем також укладено договір позики, згідно якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 3 000 доларів 00 центів США, строком до 26 грудня 2009 року та зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 10,0 % на місяць, що підтверджується розпискою відповідача (а.с. 5).
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, у встановлений сторонами строк та по теперішній час відповідач не виконав зобов'язань та суми позик не повернув.
При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договорами позик від 26 червня 2009 року щодо повернення позивачеві відповідних сум позик, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення на його користь з відповідача сум позик є обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на вимогах закону.
Проте, перевіривши у судовому засіданні правильність розрахунків, наведених позивачем у позовній заяві, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму позики, яка в гривневому еквіваленті становить 143 874 грн. 00 коп., виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На підставі зазначеного, загальна сума позики, яка підлягає стягненню з відповідача становить - 18 000 доларів 00 центів США, що еквівалентно 143 874 грн. 00 коп. за курсом НБУ на день винесення рішення (18000х7,993=143874,00).
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 10,0 % на місяць, а саме - 86 400 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
Як вбачається з розписки від 26 червня 2009 року відповідач зобов'язався за користування грошима позивача сплачувати останньому 10% на місяць, тобто 300 доларів США 00 центів, до 26 грудня 2009 року.
При цьому, як вже зазначалось вище, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі зазначеного, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за період з 26 червня по 26 грудня 2009 року, тобто лише за час дії договору, у загальному розмірі 1 800 доларів 00 центів США, що еквівалентно 14 387 грн. 40 коп. за курсом НБУ на день винесення рішення.
При цьому, слід зазначити, що, незважаючи на посилання позивача у позовній заяві на положення ст. 625 ЦК України, вимог стосовно стягнення з відповідача, зокрема, трьох відсотків річних за невиконання грошових зобов'язань позовна заява не містить.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договорами позики у сумі 158 261 грн. 40 коп. (143874+14387,40=158261,40).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 582 грн. 61 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у розмірі 158 261 грн. 40 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 582 грн. 61 коп., а всього загальною сумою 159 844 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 01 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.