Справа: № 2а-12684/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
27 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Федорової Г.Г.
Федотова І.В.
За участю секретаря: Каленюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень №0003282280 та №0003292280 від 13.06.2012року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Києва, згідно з пп. 78.1.11. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Казміренко В.В. від 06.02.2012 року, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" по взаємовідносинах з ТОВ «РІЛЕЙТ СІСТЕМ» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2011 р.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 24.05.2012 р. № 474/22-80/23500426, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 65 406,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 р. в розмірі 19 246,00 грн., за 2 квартал 2009 р. в розмірі 46 160,00 грн.; пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 52324,00 грн., в тому числі за березень 2009р. в сумі 15396,00 грн., за квітень 2009р. в сумі 20267,00 грн., за травень 2009р. в сумі 16661,00 грн.
На підставі Акту перевірки від 24.05.2012 року № 474/22-80/23500426, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 13.06.2012 р. №0003292280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16661,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 165,00 грн.; від 13.06.2012 р. № 0003282280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 46 160,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 540,00 грн.
Обговорюючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до наступного.
Перевіркою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «РІЛЕЙТ СІСТЕМ» (далі - контрагент) здійснювались на підставі рахунків - фактур на загальну суму 313 946,28 грн. (в.т.ч. ПДВ - 52 32438 грн.), а саме: №№ РС -0000112 від 04.03.2009 р. на загальну суму 64 350,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 725,00 грн.); РС -0000114 від 05.03.2009 р. на загальну суму 28 028,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 4671,48 грн.); РС -0000119 від 03.04.2009 р. на загальну суму 45 520,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 586,80 грн.); РС -0000120 від 07.04.2009 р. на загальну суму 35 328,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 888,09 грн.); РС -0000125 від 15.04.2009 р. на загальну суму 13 438,44 грн. (в т.ч. ПДВ - 2239,74 грн.); РС -0000157 від 18.05.2009 р. на загальну суму 36 572,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 095,39 грн.); РС -0000155 від 14.05.2009 р. на загальну суму 63 394,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 565,80 грн.); РС -0000121 від 08.05.2009 р. на загальну суму 27 312,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 552,08 грн.).
Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. Згідно банківських виписок заборгованість відсутня.
На виконання вищезазначених рахунків - фактур, підтвердження сплати позивачем ПДВ у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), а також включення позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, контрагентом були виписані позивачу первинні документи - видаткові та податкові накладні.
На думку позивача, зазначені первинні документи, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на придбання товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, в ході перевірки було встановлено, що у провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6188, порушена за фактом придбання та використання офіційних документів ТОВ "РІЛЕЙТ CICTEM" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. за даними податкового обліку, директором та бухгалтером ТОВ "РІЛЕЙТ CICTEM" є ОСОБА_4, хоча, згідно слідчої версії, він керівником підприємства не являвся, оскільки фінансово-господарської діяльності товариства не здійснював, установчі документи передав у 2007 році ОСОБА_5, фінансово-господарських документів товариства, податкових документів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт тощо, не підписував. В подальшому невстановлені особи шляхом відображення у податковому обліку товариства фіктивних господарських безтоварних операцій по придбанню та відчуженню товарів та послуг протягом 2008-2009 років сформували податковий кредит та від'ємне значення з податку на додану вартість, і надали до ДПІ у Печерському районі декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток за 2008-2010 роки, із завідомо неправдивою інформацією, маючи на меті незаконно сформувати податковий кредит іншим платникам на суму 4 413 435 грн.
На думку відповідача, вищезазначене свідчить про відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у контрагента створення правових наслідків, тобто така угоді є нікчемною.
Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесені суми, що не підтверджені відповідними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", оскільки виписані на виконання нікчемного правочину.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ч.1 ст.205, ст.206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Згідно ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтвердив те, що правочин, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідає дійсним намірам щодо набуття цивільних прав та обов'язків, проте на момент вчинення правочину, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ, контрагент був зареєстрований в податкових органах як платник ПДВ.
Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-1, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Приймаючи до уваги, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне керуватися нормами податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.
Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
У відповідності до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.
Як зазначено у пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Крім того, Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно ст.9 вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно п.6.2. Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
З Акту перевірки від 24.05.2012 р. № 474/22-80/23500426 вбачається, що позивачем надавались відповідачу первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за правочином з контрагентом.
Разом з тим, відповідач не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, ґрунтувалися на правочині, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Федорова Г.Г.
Федотов І.В.
Повний текст ухвали складений 02.04. 2013 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Федорова Г. Г.
Федотов І.В.
Федотов І.В.