18 квітня 2013 р.Справа № 2-а-8775/10/1570
Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Косцової І.П.
суддів - Стас Л.В.
- Турецької І.О.
за участю секретаря - Заболотної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Одеської міської ради до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, СТОВ агрофірма «Нива» та відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
Одеська міська рада звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №671 від 26.09.2003 року «Про продаж земельних ділянок у власність СТОВА«НИВА» шляхом викупу».
В обгрунтування позову зазначено, що відповідач прийняв оскаржуване розпорядження з перевищенням наданих йому повноважень, адже земельні ділянки, якими розпорядився відповідач, належать до земель Одеської міської ради відповідно до рішення Одеської обласної ради від 07.08.2001 року № 347-ХХІІІ «Про межі м. Одеси» та постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року № 3064-ІІІ.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Одеська міська рада ставить питання про скасування судового рішення з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2003 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 671 «Про продаж земельних ділянок у власність СТОВА «Нива» шляхом викупу», яким продано у власність СТОВ агрофірмі «Нива» земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1127 га, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Тельмана, 51 (за межами населених пунктів), для експлуатації та обслуговування адміністративних та складських приміщень; земельну ділянку сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) загальною площею 0,4123 га (забудовані землі), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Академіка Вільямса, 43 (за межами населених пунктів), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) загальною площею 0,1671 га (забудовані землі), що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, проспект Свободи 36 (за межами населених пунктів), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
До моменту викупу зазначені земельні ділянки перебували в постійному користуванні СТОВ агрофірми «Нива» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 23.07.2001 року.
На виконання вищевказаного розпорядження між Овідіопольською районною державною адміністрацією та СТОВ агрофірмою «Нива» 30.09.2003 року були укладені договори купівлі - продажу вищезазначених земельних ділянок, які нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі за № 5255, № 5256 та № 5254, а СТОВ агрофірмі «Нива» видані державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент прийняття оскаржуваного розпорядження спірні земельні ділянки знаходились на території Овідіопольської районної державної адміністрації, відповідач мав всі права на розпорядження ними, отже підстав для скасування цього розпорядження не вбачається.
Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, при цьому зазначає наступне.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У свою чергу, ст. ст. 142 - 145 Конституції України визначають, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Пункт 12 Перехідних положень ЗК України визначає, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» передбачено, що у разі, якщо межі сіл, селищ та міст не встановлені відповідно до вимог ст. ст. 174, 175 та 176 ЗК України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.
Ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
В свою чергу, згідно ч.29 ст.85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Статтею 173 Земельного кодексу України встановлено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської обласної ради від 07.08.2001року № 347-ХХІІІ «Про межі міста Одеси» затверджено зовнішні межі міста Одеси, з включенням у межі міста 2 340 га земель області, у тому числі, з земель Біляєвського, Комінтернівського та Овідіопольського району.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 №3064-111 «Про зміну меж міста Одеси Одеської області» включено у межі міста Одеси Одеської області 46 гектарів земель Усатівської сільради Біляївського району, 526 гектарів земель Красносільської сільради, 361гектарів земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329 гектарів земель Авангардівської селищної ради, 1078 гектарів Таїровської селищної ради Овідіопольського району, передано до відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43 гектара земель міста Одеси і затверджено межі міста загальною площею 16 242 гектарів.
Межі міста Одеси встановлено в натурі, про що свідчить акт встановлення в натурі меж міста Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків, складений 31 серпня 2002 року на виконання Постанови Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року N 3064-III "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" і затверджений Головою Одеської обласної ради, Головою Одеської облдержадміністрації, підписаний Директором Одеського філіалу інституту землеустрою УААН, Одеським міським головою, Начальником Одеського міського управління земельних ресурсів, Головою Овідіопольської райдержадміністрації, Головою Овідіопольської районної ради, Начальником Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, Таїровським селищним головою, Авангардівським селищним головою, Прилиманським сільським головою, акт встановлення межового знака на межі міста Одеси і Овідіопольського району Одеської області від 27 березня 2002 року, затверджений Головою Одеської обласної державної адміністрації та підписаний Одеським міським головою, головою Овідіопольської районної державної адміністрації, начальником управління земельних ресурсів Одеського міськвиконкому та начальником Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів, а також надана суду технічна документація із землеустрою щодо встановлення в натурі меж міста Одеси, складеними Державним Підприємством «Одеський інститут землеустрою».
При цьому п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Крім цього колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 176 Земельного кодексу України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України, проте на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження Верховною Радою України форма акта та порядок його видачі не були встановлені, а відтак, законною підставою для використання земель є акт про встановлення в натурі межі міста Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області.
При цьому вказаний акт був відсутній як у Одеської міської ради так і у Овідіопольської сільської ради, тому вказівка на відсутність у Одеської міської ради такого акту не може братися до уваги.
Та обставина, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження земельні ділянки перебували на обліку у відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області та за формою 6-зем обліковувались як земельні ділянки, розташовані на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району, на думку колегії суддів, не давала права відповідачу розпоряджатися ними, адже, як зазначалося вище, ці землі згідно акту від 31 серпня 2002 року вже знаходились в межах міста Одеси.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо не реалізації постанови Верховної Ради України від 07.02.2001 року, оскільки невідповідність фактичної площі земель м. Одеси площі, зазначеній у даній постанові, стосувалася проходження межі міста по суміжності з Чорним морем і ніякого відношення до земель Овідіопольського району не мала.
До того ж, як вірно наголосив апелянт, постанову ВРУ від 07.02.2001 року прийнято без будь-яких умов та застережень, вона не вимагає від зацікавлених осіб виконання певних дій. Дана постанова набула чинності, ніким не оскаржена та не скасована і висновок суду першої інстанції про те, що ця постанова не була реалізована, виходить за межі предмету спору.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на положення Законів України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» та «Про державну експертизу землевпорядної документації» та застосував в якості доказу висновок державної землевпорядної експертизи від 10.12.2004 року, оскільки як зазначені закони, так і висновок були прийняті та складені у 2004 році, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Одеської міської ради до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, сільськогосподарського підприємства ТОВ агрофірма «Нива» та відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою позов Одеської міської ради - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 671 від 26.09.2003 року «Про продаж земельних ділянок у власність СТОВА «НИВА» шляхом викупу».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Суддя - доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В. Стас.