Справа № 369/2657/13-ц
Провадження №2/369/1701/13
іменем України
15.04.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Медвідь Н.О.
при секретарі Ковтонюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що їй належить на праві власності земельна ділянка кадастровим №3222410300:01:024:0190 площею 0,1000 га на масиві Лисенка в м.Боярка, Києво-Святошинського району Київської області для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Протягом останніх двох років відповідач неправомірно, без жодних на те правових підстав самовільно займає частину земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, та використовує її під город, а саме вирощує на ній сільськогосподарську продукцію, складає сміття. Також відповідач перешкоджає у встановленні паркану.
З приводу перешкод в користуванні земельною ділянкою, які чинить відповідач вона неодноразово зверталася з заявами до міліції.
Тому просила зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки кадастровим №3222410300:01:024:0190 площею 0,1000 га на масиві Лисенка в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області і звільнити її від насаджень сільськогосподарських культур та сміття. Зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровим №3222410300:01:024:0190 площею 0,1000 га на масиві Лисенка в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області.
В судовому засіданні позивач та представник позов підтримали.
Відповідач та представник позов не визнали, але в відповідач не заперечує, що спірною земельною ділянкою він користується протягом тривалого часу, що на даний час він оскаржує рішення Боярської міської ради про надання спірної земельної ділянки у власність позивачки, вважає, що він правомірно користується спірною земельною ділянкою.
Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє з таких підстав:
Судом встановлено, що позивачці належить на праві власності земельна ділянка кадастровим №3222410300:01:024:0190 площею 0, 1000га на масиві Лисенка в м. Боярка. Києво-Святошинського району Київської області для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, право на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 вересня 2010 року, яка передана позивачці у власність рішенням Боярської міської ради №48/2772 від 04.06.2010 року.
Як встановлено судом, протягом останніх двох років відповідач самовільно займає земельну ділянку, яка належить позивачці на праві власності, та використовує її під город, вирощуючи на ній сільськогосподарську продукцію, складаючи сміття, що підтвердили в судовому засіданні сторони, також підтверджується актами депутата від 23.10.2008, 02.03.2011, 28.04.2012, 19.03.2013 .
Крім цього постановами Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 18 квітня 2012 року та 01 травня 2012 року підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 користується частиною земельної ділянки позивачки та перешкоджає їй у встановленні паркану.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, тому вказана земельна ділянка була передана позивачці у власність рішенням Боярської міської ради №48/2772 від 04.06.2010 року.
Під самовільним зайняттям земельної ділянки відповідно до ч. 15 ст. 1 Закону України «Про Державний контроль за використанням та охороною земель» слід розуміти: будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у використання (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки позивачки.
Відповідно до статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Стаття 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом: визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч.2 ст. 95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно вимог ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 95, 152, 212 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно заняту частину земельної ділянки кадастровий №3222410300:01:024:0190 площею 0, 1000 га на масиві Лисенка в м. Боярка, Києво Святошинського району Київської області та звільнити її від насаджень сільськогосподарських культур та сміття.
Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою №3222410300:01:024:0190 площею 0, 1000 га на масиві Лисенка в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: