Справа № 2-4770/12
Провадження №2/369/565/13
іменем України
10.04.2013 року Києво-Святошинський районний суд в складі:
головуючої судді Медвідь Н.О.,
при секретарі Ковтонюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агроінвест» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 12.12.2011 він працював на Державному підприємстві «Агроінвест» на посаді головного юрисконсульту. Наказом №144-к від 15.06.2012 р. позивача було переведено на посаду заступника начальника юридичного відділу. Наказом №163-к від 17.07.2012 р. позивача було переведено на посаду начальника юридичного відділу.
З 15.10.2012 позивач написав заяву на відпустку у зв'язку із складанням іспитів на вступ до аспірантури Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. До поданої заяви він додав розклад вступних іспитів. Згідно цього розкладу останній іспит мав відбутися 26.10.2012 р. Однак розклад іспитів змінився.
Після складання іспитів, позивач, вийшов з відпустки на роботу 12.11.2012 . 13.11.2012 прийшовши на роботу він не зміг попасти до свого кабінету, так як, без повідомлення його був замінений замок. Ніхто йому не пояснив чого так сталося, ключ йому не дали. Після того як він зміг потрапити до свого кабінету він помітив, що на його робочому столі зникли оригінали документів, про що позивач невідкладно доповів ОСОБА_3 На протязі двох днів 15 та 16 листопада 2012року на позивача постійно здійснювався психологічний тиск. Зазначені дії зі сторони керівництва морально давили та принижували його, і невдовзі 16 листопада він змушений був написати службову записку на ім'я в. о. генерального директора з повним викладенням обставин та заяву на звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 16.11.2012 р.
ОСОБА_3 дала згоду на це та повідомила, що йому буде здійснена компенсація за невикористану щорічну відпуску у повному обсязі. В усній розмові вони домовились, що він забере трудову книжку та компенсацію у вівторок 20 листопада.
Однак, коли позивач прийшов 21 листопада за компенсацією та трудовою книжкою, йому головний бухгалтер повідомила, що йому не будуть виплачувати заробітну плату та компенсацію».
Станом на 05 грудня з ним не було зроблено розрахунок по заробітній платі і по компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Починаючи з 12.12.2011 по день його звільнення з роботи він не брав щорічної оплачуваної відпустки. 23 листопада позивач отримав листа з ДП «Агроінвест» з якого вбачається із повідомлень від 21.11.2012 №№637/54-16, 642/54-16, позивача оповіщають про необхідність забрати трудову книжку та про оплату компенсації за відпускні за 6 календарних днів. В цей же день 23 листопада позивач пішов до роботи, щоб вирішити виниклі непорозуміння та забрати трудову книжку. Але на контроль-пропускному пункті позивача не пропустили.
Крім того, позивач неодноразово звертався до керівництва ДП «Агроінвест» з проханням про видачу йому довідки із розшифровкою про стан його заробітної плати та довідки про середньомісячну заробітну плату. Але зазначених документів він так і не отримав.
Тому просив стягнути з Державного підприємства «Агроінвест» грошову компенсацію за невикористану відпустку за 21 календарних дні; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 21.11.2012 по день фактичного розрахунку; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В ході судових засідань позивач позовні вимоги уточнив та просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку за період з 12.12.2011 по 16.11.2012 за 21 календарний день у розмірі 4774,14 грн.середній заробіток за час затримки розрахунку з 21.11.2012 по 14.12.2012 у розмірі 6139,44 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав.
Представник відповідача проти позову заперечувала в повному обсязі, оскільки відповідно до пункту 16 Постановления Совета народних Комисаров УССР от 04.06.1933 «О совмещении должностей и о службе родственников в учреждениях, предприятиях и организациях обобществленного сектора»: «Запрещается совместная служба на одном и том же предприятии, в учреждении, организации лиц, состоящих между собой в близком родстве или свойстве (родители, супруги , братья, сестри, синовья, дочери, а также братья, сестри, родители и дети супругов) вели их служба связана с непосредстеенной подчиненностью или подконтрольностью одного из нюс другому».
Відповідно до Розділу 1 ст.99 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 42. Затвердженого наказом Міністерства промислової политики України від 22.03.2007р. № 120 визначені кваліфікаційні вимоги до начальника юридичного відділу «Повна вища освіта відповідного напряму підготовки . Строк роботи за фахом - не менше 2 років».
Всупереч вищезазначеним вимогам Генеральний директор ДП «Агроінвест» Литвинов П.М. призначив свого сина ОСОБА_1 на посаду начальника юридичного відділу, без погодження з Департаментом правової та законопроектної роботи Мінагрополітики України, що не відповідає вимогам п.п.21 п.10 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040, яким передбачено, що юридична служба органу виконавчої влади погоджує кандидатуру претендента на посаду керівника юридичної служби підприємств, що належать до сфери управління органу виконавчої влади.
Крім того всупереч пункту 84 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників згідно якого встановлено кваліфікаційні вимоги до начальника юридичного відділу, зокрема стаж роботи за фахом не менше двох років, призначено ОСОБА_1 на посаду начальник юридичного відділу, який мав на час призначення стаж роботи за фахом 7 місяців і 5 днів. Фахівцями Міністерства аграрної політики України на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про проведення фінансового аудиту та аудиту відповідності окремих питань діяльності державного підприємства «Агроінвест» від 18.10.2012 № 629 та наказом Мінагрополітики України від 01.11.2012 № 670 «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 18.10.2012 № 629» була проведена перевірка з питань дотримання трудового законодавства.
Відповідно до аудиторського звіту від 14.11.2012 № 24/374 встановлено, що начальник юридичного відділу державного підприємства „Агроінвест" ОСОБА_1 перебував у додатковій відпустці згідно з наказом ДП «Агроінвест» «Про додаткову відпустку ОСОБА_1» від 11.10.2012 № 157-в: тривалістю 30 календарних днів з 15.10.2012 по 13.11.2012 включно відповідно до статті 216 Кодексу законів про працю України, п. 15 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до довідки Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, юридичний факультет, від 11.10.2012 ОСОБА_1 включено до списку осіб, які складають вступні екзамени до аспірантури АПЄВ відповідно до графіку екзамени відбудуться: з спеціальністю 25.10.2012; філософії 26.10.2012; з іноземної мови 24.10.2012.
Враховуючи зазначене, право отримати для підготовки та складання іспитів додаткову, оплачувану відпустку з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит ОСОБА_1 мав право з дня отримання довідки 11.10.2012 по останній день здачі екзамену 26.10.2012.
В табелі обліку робочого часу юридичного відділу ДП «Агроінвест», затвердженого Генеральним директором Литвиновим П.М. за жовтень 2012 року в графі відпрацьованих годин з 15.10.2012 - 31.10.2012 за ОСОБА_1 відзначено відпустка (додаткова).
Останній день додаткової відпустки ОСОБА_1 має бути 26.10.2012, день здачі останнього екзамену. Однак, Литвинов П.М. видав наказ Генерального директора ДП «Агроінвест» від 11.10.2012 № 157-в «Про додаткову відпустку ОСОБА_1», в частині надання відпустки з 27.10.2012 по 13.11.2012, виданий в супереч статті 15 Закону України «Про відпустки», відповідно ОСОБА_1 безпідставно отримав кошти в сумі 4190,76 грн. (18 днів *232,82).
Фактично останній вступний іспит, згідно довідки Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України від 11.10.12 року ОСОБА_1 склав 26.10.12 року. Тобто, з огляду на те, що на кожний вступний іспит за законодавством дається 10 днів, ОСОБА_1 повинен був 29.10.2012 вийти з додаткової відпустки та приступити до роботи. Однак, ОСОБА_1 фактично був відсутній на роботі до 13 листопада 2012 року включно, про що складені відповідні акти.
Тимчасова комісія дослідивши та врахувавши висновки та рекомендації викладені у аудиторському звіті, керуючись нормами Кодексу законів про працю України та нормами Закону України «Про відпустки» приходить до висновку щодо необхідності усунення даних порушень шляхом перерахунку виплачених коштів на суму 4 190,76 грн.
ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України від 16 листопада 2012 року.
Крім того ОСОБА_1 відмовився забрати свою трудову книжку в день звільнення 16.11.2012 року, а також 23.11.2012 року, коли він знаходився біля охоронного посту ДП «Агроінвст» № 2, про що також складено відповідний акт.
На підставі висновків тимчасової комісії, КЗпП України, Закону України «Про відпустки» та положень Колективного договору, що діє на підприємстві, при звільненні ОСОБА_1 було проведено перерахунок коштів за висновками аудиту, в розмірі 4 190,76 грн. Окрім того, ДП «Агроінвест» виплатитило ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 12.12.2011 по 16.11.2012 загальною кількістю 25 календарних днів.
21.11.2012 року частково розрахувалися з позивачем шляхом перерахунку коштів на його особовий рахунок, а 13.12.2012 на особовий рахунок Позивача був перерахований залишок суми що належить ньому при звільненні отже, ДП «Агроінвест» провело повний розрахунок зі звільненим працівником. .
Суд вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, в позові відмовляє з наступних підстав підстав:
Судом встановлено, що з 12.12.2011 року позивач ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві «Агроінвест» на посаді головного юрисконсульту. Наказом №144-к від 15.06.2012 р. позивача було переведено на посаду заступника начальника юридичного відділу. Наказом №163-к від 17.07.2012 р. позивача було переведено на посаду начальника юридичного відділу.
З 15.10.2012 р. позивач ОСОБА_1 написав заяву на відпустку у зв'язку із складанням іспитів на вступ до аспірантури Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. До поданої заяви він додав розклад вступних іспитів. Згідно цього розкладу останній іспит мав відбутися 26.10.2012 р.
На підставі ч. 3 ст. 15 Закону України «Про відпустки», працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.
Відповідно до аудиторського звіту від 14.11.2012 № 24/374 начальник юридичного відділу державного підприємства „Агроінвест" ОСОБА_1 перебував у додатковій відпустці згідно з наказом ДП «Агроінвест» «Про додаткову відпустку ОСОБА_1» від 11.10.2012 № 157-в: згідно якому ОСОБА_1, начальнику юридичного відділу ДП «Агроінвест», надано додаткову оплачувану відпустку для складання іспитів до вступу в аспірантуру без відриву від виробництва тривалістю 30 календарних днів з 15.10.2012 по 13.11.2012 включно.
Відповідно до довідки Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, юридичний факультет, від 11.10.2012 року ОСОБА_1 включено до списку осіб, які складають вступні екзамени до аспірантури АПЄВ відповідно до графіку наданого позивачем відповідачу його екзамени мали відбудутися: за спеціальністю 25.10.2012; філософії 26.10.2012; з іноземної мови 24.10.2012.
Враховуючи зазначене, право отримати для підготовки та складання іспитів додаткову, оплачувану відпустку з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит ОСОБА_1 мав право з дня отримання довідки 11.10.2012 по останній день здачі екзамену 26.10.2012.
В табелі обліку робочого часу юридичного відділу ДП «Агроінвест», затвердженого Генеральним директором Литвиновим П.М. за жовтень 2012 року в графі відпрацьованих годин з 15.10.2012 - 31.10.2012 за ОСОБА_1 відзначено відпустка (додаткова).
Останній день додаткової відпустки ОСОБА_1 має бути 26.10.2012, день здачі останнього екзамену. Однак, Литвинов П.М. видав наказ Генерального директора ДП «Агроінвест» від 11.10.2012 № 157-в «Про додаткову відпустку ОСОБА_1», в частині надання відпустки з 27.10.2012 по 13.11.2012, виданий в супереч статті 15 Закону України «Про відпустки», відповідно ОСОБА_1 безпідставно отримав кошти в сумі 4190,76 грн. (18 днів * 232,82).
Як встановлено судом 14 грудня 2012 року Тимчасова комісія, створена на підставі наказу в.о. Генерального директора ДП «Агроінвест», опрацювавши висновки та рекомендації за Аудиторським звітом проведення фінансового аудиту діяльності державного підприємства «Агроінвест» від 14.11.2012 року за № 24/374 Відділу внутрішнього аудиту Міністерства аграрної політики та продовольства України встановила, що начальнику юридичного відділу - ОСОБА_1 було зайво виплачено кошти за додаткову відпустку для вступу в аспірантуру, у розмірі 4190,76 грн.0
Фактично останній вступний іспит, згідно довідки Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України від 11.10.12 року ОСОБА_1 склав 26.10.12 року. Тобто, з огляду на те, що на кожний вступний іспит за законодавством дається 10 днів, ОСОБА_1 повинен був 29.10.2012 року вийти з додаткової відпустки та приступити до роботи. Однак, ОСОБА_1 фактично був відсутній на роботі до 13 листопада 2012 року включно, що підтверджується актами № 19 від 30.10.2012 , актом № 20 від 31.10.2012 актом № 21 від 01.11.2012, актом № 22 від 02.11.2012, актом № 23 від 05.11.2012, актом № 24 від 06.11.2012, актом № 25 від 07.11.2012, актом № 27 від 18.11.2012, актом № 28 від 09.11.2012, актом № 29 від 12.11.2012, актом № 30 від 13.11.2012 складеними за участю головного спеціаліста Лучко Н.І., провідним спеціалістом Єремеєвою. І.В. та юристами Максимчук Т.В., та Киченок А.С.
Позивач стверджує, що 16 листопада він змушений був написати службову записку на ім'я в. о. генерального директора та заяву на звільнення за ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 16.11.2012 р.
Але як встановлено судом ОСОБА_1 був звільнений за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України від 16 листопада 2012 року.
Позивач наголошує, що 23 листопада він отримав листи з ДП «Агроінвест» якими позивача оповіщають про необхідність забрати трудову книжку та про оплату компенсації за відпускні за 6 календарних днів.
Крім того, позивач наголошує, що неодноразово звертався до керівництва ДП «Агроінвест» з проханням про видачу йому довідки із розшифровкою про стан його заробітної плати та довідки про середньомісячну заробітну плату. Але зазначених документів він так і не отримав.
Але дані твердження позивача спростовуються поясненнями представника відповідача, яка стверджувала що, ОСОБА_1 відмовився забрати свою трудову книжку в день звільнення 16.11.2012 року, а також 23.11.2012 року, коли він знаходився біля охоронного посту ДП «Агроінвст» № 2, що також підтверджується відповідними актами за № 34 від 16.11.2012 та актом № 36 від 23.11.2012 .
Як встановлено судом відповідач ДП «Агроінвест» виплатитило ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в період з 12.12.2011 по 16.11.2012 року, загальною кількістю 25 календарних днів.
21.11.2012 частково розрахувалися з позивачем шляхом перерахунку коштів на його особовий рахунок, а 13.12.2012 на особовий рахунок позивача був перерахований залишок суми що належить йому при звільненні, про що свідчать копія виписок по особовому рахунку за 21.11.2012 р. та 13.12.2012 р. отже, відповідач провів повний розрахунок зі звільненим працівником.
Стаття 21 Кодексу законів про працю України визначає поняття трудового договору. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно ст. 74 КЗпП України визначає поняття щорічної відпустки - громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно 75 КЗпП України - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
З 2011 року на Державному підприємстві «Агроінвест» діє колективний договір. Згідно умов даного колективного договору - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю 29 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про колективні договори і угоди», колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Також стаття 5 цього ж Закону визначає наступне: умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.
Згідно ч. З ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди» та ч. 2 ст. 17 КЗпП України, після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.
Згідно ст. 80 КЗпП України щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п'ята статті 79 цього Кодексу); несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115 цього Кодексу).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; 2) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; 3) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки».
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Наполягаючи на своїх позовних вимогах, позивач як на доказ посилається на довідку учбового закладу за № 01/18-580 від 04.12.2012 , з якої вбачається, що сесія запланована з 22 до 26 жовтня 2012 перенесена на період з 5 листопада до 9 листопада 2012, проте позивач не оспорював, що відповідачу про цю довідку стало відомо тільки в судовому засіданні, що при оформленні відпустки ним не було надано її відповідачу.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування цих вимог не спростував тих обставин на які посилалася представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, що є його обов»язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз»яснював позивачу його права та обов»язки.
Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 57-59 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 21, 36, 73-75, 80 КЗпП України, ЗУ «Про колективні договори і угоди» ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агроінвест» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: