Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "29" квітня 2013 р. Справа № 906/237/13-г
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Плоткін О.Ю. - представник за довіреністю від 14.02.2012р.,
від відповідача: Болейко Д.О. - представник за довіреністю № 1/04 від 15.04.2013р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (м.Бориспіль, Київська область)
до Приватного підприємства "Елітбуд-1" (м.Житомир)
про стягнення 17642,19 грн.
Строк розгляду спору продовжувався за клопотанням представника відповідача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Елітбуд-1" про стягнення 17642,19грн., з яких: 16088,37грн. основного боргу, 347,20грн. 3% річних та 1206,62грн. пені.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.02.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/237/13-г та призначено розгляд справи на 12.03.2013р.
Зважаючи на невиконання сторонами вимог ухвали суду, неявку представника відповідача, господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 12.03.2013р. розгляд справи відклав на 02.04.2013р.
Ухвалою суду від 02.04.2013р. у зв'язку із неявкою представників сторін, заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 15.04.2013р.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2013р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.04.2013р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав письмові пояснення №68/12-П/З від 12.03.2013р., згідно яких ТОВ "Промислові мастила" зазначає, що всі видаткові накладні, які вказуються у позовній заяві завірені підписом і печаткою відповідача, а докази невідповідності та/або фальсифікації фіктивності підпису чи печатки відповідачем не надано (а.с.69).
Представник відповідача в судовому засіданні заборгованість за товар отриманий за видатковими накладними №3530000397 від 13.04.2012р. на суму 455,22грн. та №3530000461 від 07.05.2012р. на суму 2055,00грн. визнав. Щодо отримання товару за видатковою накладною №3530000474 від 11.05.2012р. на суму 14000,04грн. заперечив, посилаючись на те, що оливу М10Г2К в кількості 1т. відповідач не отримував, а видаткова накладна підписана помилково.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Елітбуд-1" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №394/33 (далі - договір, а.с.11), пунктом п.2.1 якого передбачено, що у відповідності та до умов даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі оплатити цей товар.
Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поставка товару здійснюється партіями на підставі належним чином оформлених заявок на поставку товару покупця. Заявка на поставку товару передається постачальнику засобами електронного зв'язку (по факсу). Підтвердженням про прийняття заявки зі сторони постачальника являється виставлений рахунок на оплату (п.3.2 договору).
Згідно п.3.3 договору, покупець набуває права власності на товар і несе пов'язані з цим ризики (випадкова втрата, псування) з моменту отримання товару та підпису сторонами товарно-супровідних документів.
Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що ціна на товар визначається постачальником, на день підписання заявки на поставку товару. Ціна товару включає ПДВ (для платників ПДВ), порядок нарахування якого регулюється чинним законодавством України.
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у рахунках, видаткових накладних, належним чином оформлених на підставі специфікації або заявки на поставку. Загальна вартість договору складається із вартості всіх партій товару, які підлягають поставці у відповідності до умов даного договору (п.4.2, п.4.3 договору).
У пункті 4.5 договору сторони встановили, що оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.
Згідно п.4.8 договору, розрахунок між сторонами проводиться в національній валюті України - гривні, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріпленням печатками сторін (п.10.1 договору).
Відповідно до п.10.2 договору, строк дії договору: з моменту визначеного п.10.1. договору до 31.12.2013р. включно.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного 20.04.2011р. між сторонами договору поставки №394/33, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16510,26грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №3530000397 від 13.04.2012р. на суму 455,22грн. (податкова накладна №2018 від 13.04.2012р), №3530000461 від 07.05.2012р. на суму 2055,00грн. (податкова накладна №624 від 07.05.2012р.), №3530000474 від 11.05.2012р. на суму 14000,04грн. (податкова накладна №1207 від 11.05.2012р.) (а.с.12-14, 54-56).
Стосовно доводів представника відповідача про неотримання ПП "Елітбуд-1" товару за видатковою накладною №3530000474 від 11.05.2012р. на суму 14000,04грн., господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).
Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.
Судом встановлено, що видаткова накладна №3530000474 від 11.05.2012р. на суму 14000,04грн. містить усі обов'язкові реквізити, у тому числі підписи представників як постачальника, так і покупця, а також печатки підприємств. При цьому, як пояснив представник позивача в судовому засіданні 15.04.2013р. печатка ПП "Елітбуд-1" не викрадалась, не зникала, до правоохоронних органів з цього приводу відповідач не звертався.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2013р. зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Житомирі надати довідку щодо відображення покупцем - Приватним підприємством "Елітбуд-1" у податковому обліку накладної №3530000474 від 11.05.2012р. про отримання від продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" товару вартістю 14000,04грн.
На виконання вимог суду, Державна податкова інспекція у м.Житомирі супровідним листом від 24.04.2013р. за №15549/9/10 надала копію реєстру отриманих та виданих накладних та дод. 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в якому відображено включення податкового кредиту накладної №1207 від 11.05.2012р. на суму 14000,04грн. (а.с.65-66).
З огляду вищевикладені встановлені судом обставини, видаткова накладна №3530000474 від 11.05.2012р. є належними доказом, відповідно, вона підтверджує факт здійснення господарської операції на суму 14000,04грн. Доводи представника відповідача щодо неотримання ПП "Елітбуд-1" товару за видатковою накладною №3530000474 від 11.05.2012р. (податкова накладна №1207 від 11.05.2012р.) на суму 14000,04грн. спростовуються вищевикладеним та не заслуговують на увагу.
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до узгоджених сторонами в п.4.5 договору поставки №394/33 від 20.04.2011р. строків оплати товару - не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:
- за отриманий товар відповідно до накладної №3530000397 від 13.04.2012р. у строк до 27.04.2012р.,
- за отриманий товар відповідно до накладної №3530000461 від 07.05.2012р. у строк до 21.05.2012р.,
- за отриманий товар відповідно до накладної №№3530000474 від 11.05.2012р. у строк до 25.05.2012р.
Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів. Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти 13.04.2012р. в сумі 4000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 27.07.2012р. (а.с.15-16). При цьому, судом враховуються пояснення позивача, наведені у позовній заяві та письмових поясненнях позивача (а.с. 7, 52), відповідно до яких зарахування вищезазначеної суми проводилось ТОВ "Промислові мастила" наступним чином: 132,61грн. за товар поставлений за видатковою накладною №3530000146 від 06.02.2012р., 145,80грн. за товар поставлений за видатковою накладною №3530000148 від 08.02.2012р., 3299,70грн. за товар поставлений за видатковою накладною №3530000396 від 13.04.2012р. - вимоги по яких позивачем у даній справі не заявлялися, решта суми - 421,89грн. зарахована за товар поставлений за видатковою накладною №3530000397 від 13.04.2012р. Залишок боргу за вказаною видатковою накладною склав 33,33грн.
Отже, з урахуванням здійснених відповідачем проплат та проведених позивачем зарахувань, неоплаченим відповідачем залишився товар на суму 16088,37грн., з яких:
- 33,33грн. за видатковою накладною №3530000397 від 13.04.2012р. (455,22-421,89),
- 2055,00грн. за видатковою накладною №353000461 від 07.05.2012р.,
- 14000,04грн. за видаткового накладною №3530000474 від 11.05.2012р.
10.10.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 02.10.2012р. №68/12 про погашення заборгованості в сумі 16088,37грн. за договором поставки №394/33 від 20.04.2011р. (а.с.17, докази отримання відповідачем - а.с.18). Проте, зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. допускається,
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.04.2013р. становить 16088,37грн. (довідка, а.с.69); доказів сплати вказаної суми боргу на день розгляду справи суду не надано.
Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16088,37грн. підлягає задоволенню господарським судом.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1206,62грн. пені та 347,20грн. 3% річних.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Пунктом 7.2 договору поставки №394/33 від 20.04.2011р. сторони передбачили, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п.4.5 договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період прострочення оплати) від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.10), господарський суд встановив, що правомірним, в межах періоду нарахування пені по кожній окремій партії товару, є нарахування пені в сумі 1213,21грн. Проте, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені, ніж правомірно нарахована, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1206,62грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано до стягнення з відповідача 347,20грн. 3% річних.
Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних за визначений позивачем період (а.с.10), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 346,41грн. У задоволенні позову в частині стягнення 0,79грн. 3% річних суд відмовляє.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 16088,37грн. основного боргу, 1206,62грн. пені та 346,41грн. 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 0,79грн. 3% річних суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Елітбуд-1" (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.31/10, кв.3, ідентифікаційний код 33555092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (08300, Київська область, м.Бориспіль, вул.Запорізька, буд.16, ідентифікаційний код 20601546)
- 16088,37грн. основного боргу,
- 1206,62грн. пені,
- 346,41грн. 3% річних,
-1720,42грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.05.13
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу