донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.05.2013 р. справа №905/2715/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Черноти Л.Ф.
при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
за участю представників сторін
від позивача:Логвіненко О.С. за довіреністю б/н від 23.10.2012р.
від відповідача:Маленький О.В. за довіреністю б/н від 02.01.2013р
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія АлТранс», м. Донецьк
на ухвалу господарського суду Донецької області
від15.04.2013р.
по справі№905/2715/13 (суддя Говорун О.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельна компанія», м. Донецьк
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія АлТранс», м. Донецьк
провизнання договору №21/07п від 20.07.2011р. недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" про визнання договору №21/07-п від 20.07.2011 недійсним.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/21/102/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" про стягнення 2 275 879,32грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.04.2013р. у справі №905/2715/13 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Зупинено стягнення за ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/21/102/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс", м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" про затвердження мирової угоди (виконавче провадження № ВП 37154892).
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2013р. та прийняти нове рішення, яким заборонити вживати заходи щодо забезпечення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України фактично зупинив виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 13.02.2013р., на підставі якої була затверджена мирова угода в іншій господарській справі №5006/21/102/2012.
Також, скаржник зазначає, що всупереч вимогам процесуального права господарським судом було забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на невизначений строк, заяву розглянуто без виклику повноважних представників сторін, чим позбавлено відповідача реальної можливості скористатися правами, закріпленими статтями 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу України. На думку апелянта, господарський суд, зупинив виконання ухвали, без урахування того, що позивач на час звернення до суду фактично не довів наявність підстав для забезпечення позову. Як на порушення норм процесуального права заявник посилається на ігнорування принципу автоматичного розподілу справ, визначеного статтями 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Позивач звернувся до відповідача із зазначеним позовом водночас із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. по справі №5006/21/102/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" про стягнення 2275879,32грн.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що у зв'язку з проведенням держаним виконавцем виконавчих дій з накладання арешту на усі наявні банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" неминуче заблокує будь-які розрахунки з усіма бізнес-партнерами, унеможливить сплату податків до бюджетів і призведе до великих прямих та непрямих збитків у вигляді не отримання прибутку та сплати значних штрафних санкцій, а тим самим суттєво порушить права та інтереси учасників товариства ще до розгляду позовної заяви про визнання договору №21/07-п від 20.07.2011 недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. частково затверджено мирову угоду, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" у справі №5006/21/102/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька будівельна компанія" про стягнення 2 275 879,32грн., провадження по справі припинено.
Внаслідок невиконання умов затвердженої мирової угоди постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку від 21.03.2013р. було відкрите виконавче провадження в порядку примусового виконання вищезазначеної ухвали.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до приписів пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом без проведення окремого судового засідання.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не містить норми, які зобов'язують суд розглядати клопотання про забезпечення позову лише за участі сторін на відміну від заяв про вжиття запобіжних заходів.
Таким чином, ствердження апелянта про обов'язкову участь сторін у розгляді заявленого клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим, оскільки у даному випадку забезпечення позову було здійснено разом із прийняттям позову, що не протирічить вимогам Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, із змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розглядуваного позову є вимоги про визнання договору №21/07п від 20.07.2011р. недійсним. В свою чергу, ймовірний висновок суду про недійсність зазначеного договору з визначених позивачем підстав та необхідність задоволення заявлених вимог у світлі правової природи спірного договору матиме обов'язковий наслідок припинення відповідної процедури звернення стягнення на майно за цим договором. Отже, сутність розглядуваного спору не виключає ймовірності виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу дає підстави для застосування положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що звернення стягнення на майно, доказом започаткування якого є надана разом із позовною заявою постанова про відкриття виконавчого провадження за спірним договором, у повній мірі реалізує права відповідача як стягувача за підставою, законність укладання якого наразі є предметом спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, оскільки це (нівелювання) є неприпустимим з огляду на приписи положень статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. шляхом вжиття забезпечувальних заходів.
Колегія суддів зазначає, що у разі якщо на момент прийняття ймовірного рішення про задоволення позовних вимог, звернення стягнення за цим договором буде завершене, вказане рішення безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що всупереч вимогам процесуального права господарським судом було забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на невизначений строк з підстав того, що законом не передбачений такий строк, оскільки забезпечення позову може бути знято на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, твердження апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам та доказам позивача та неправильність застосування статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття судом заходів до забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Невірним є також посилання заявника на порушення автоматичного розподілу господарських справ, оскільки стаття 2-1 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпаний перелік випадків заборони для судді брати участь в ухваленні судового рішення.
За таких обставин, той факт, що суддя господарського суду Донецької області Говорун О.В. прийняв до свого провадження позовну заяву відповідача, якою останній ставить питання про визнання недійсним договору №21/07-п від 20.07.2011р., що був предметом розгляду у справі №5006/21/102/2012 є необґрунтованим.
Таким чином, твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оспорюваної ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду від 15.04.2013р. у справі №905/2715/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до суду покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія АлТранс», м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2013р. у справі №905/2715/13 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 15.04.2013р. у справі №905/2715/13 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 примір.:
1. Позивачу;
2. Відповідачу;
3. У справу;
4. ГСДО;
5. ДАГС