Іменем України
30 квітня 2013 рокуСправа №827/938/13-а
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Веселовій О.Ф.,
за участю: представника позивача Клишка О.М. (посвідчення водія НОМЕР_1, видано ДАЇ МВС-УВС в м. Севастополя 10.08.1999 року); представника відповідача Таточенко І.В. (довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.2013 року); представника відповідача Опухової А.В. (довіреність № 15/9/10-025 від 20.03.2013 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Клишко» до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року,
встановив:
Приватне підприємство «Клишко» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року. Вказує, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на підставі акту перевірки № 1483/22-212/34957653/52 від 30.11.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Клишко» з податку на додану вартість на 29 230,00 грн. Вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року.
Ухвалою від 04 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 04 квітня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на підставі акту перевірки № 1483/22-212/34957653/52 від 30.11.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Клишко» з податку на додану вартість на 29 230,00 грн. Вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодились повністю, просили у задоволенні відмовити. Обґрунтовують свої заперечення тим, що основними постачальниками ПП «Габарит-Груп», ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер», у зв'язку чим позивач сформував податковий кредит. Проте, перевіркою було встановлено, що у період, який перевірявся, операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу ПП «Клишко» мають ознаки недійсних, отже правочини, що укладені між вказаними сторонами не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави. Отже спірне податкове - повідомлення рішення прийнято відповідно до норм діючого податкового законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: Приватне підприємство «Клишко» зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.
В період з 21.11.2012 року по 27.11.2012 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Клишко» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Габарит-Груп», ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 30.11.2012 року № 1483/22-212/34957653/52 (а.с.10-18). В ході перевірки було встановлено порушення з боку позивача ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Клишко» при придбанні товарів, послуг; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено ПДВ у сумі 23 381,00 грн. та інш.
На підставі акту перевірки від 30.11.2012 року № 1483/22-212/34957653/52 керівництвом ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000460222 від 13.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 213,00 грн., з яких: 23 384,00 грн. - основний платіж, 5 846,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.6).
Рішенням Державної податкової служби України від 04.03.2013 року за вих. № 3318/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги ПП «Клишко» податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя від 13.12.2012 року № 0000460222 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.8-9).
Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем ПП «Клишко» та контрагентами - ПП «Габарит-Груп», ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер» були укладені усні договори поставки та договори послуг.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ч. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) (що діяв протягом 2010 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
На виконання усного договору замовлення ПП «Габарит-Груп» позивачу - ПП «Клишко» була видана податкова накладна № 266 від 05.05.2010 року (а.с.19), яка містить усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість». Також ПП «Габарит-Груп» була видана позивачу видаткова накладна № 266 від 05.05.2010 року (а.с.21).
На виконання усного договору замовлення ПП «Укрторгпартнер» позивачу - ПП «Клишко» була видана податкова накладна № 11 від 30.12.2009 року (а.с.28), яка містить усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість». Також ПП «Укрторгпартнер» були видані позивачу видаткові накладні № 222 від 20.01.2010 року (а.с.26), № 11 від 03.12.2009 року (а.с.27).
На виконання усного договору замовлення ПП «Визит торг» позивачу - ПП «Клишко» була видана податкова накладна № 13 від 04.10.2010 року (а.с.32), яка містить усі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Законом України «Про податок на додану вартість». Також ПП «Визит торг» була видана позивачу видаткова накладна № 13 від 04.10.2010 року (а.с.33).
Також факт виконання усних договорів між позивачем та його контрагентами підтверджується виписками з банківського рахунку ПП «Клишко» (а.с.22-25), (а.с.30), наказом № 6 від 28.10.2010 року «Про введення в експлуатацію» (а.с.67), акт № ПР-0000003 введення в експлуатацію основних засобів від 30.10.2010 року (а.с.68), акт № ПР-0000002 введення в експлуатацію основних засобів від 30.10.2010 року (а.с.69).
Отже, позивач виконав усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» вимоги для формування податкового кредиту.
Відповідач не спростовує дійсності податкових накладних, що видані позивачу ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер» щодо фактичного виконання усних договорів та сплату позивачем коштів за отримані послуги. Реальність подальшої господарської діяльності ПП «Клишко» підтверджується також видатковими накладними виданими ПП «Клишко» ТОВ «Механічний завод «Таврида-Електрик» (а.с.73, 76-80) та ТОВ «Атп-Крим» (а.с.82-83).
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.7. Закону № 168 порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пункту 7.7.2., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п. 7.7.3 п. 7 стаття 7 Закону № 168).
Аналіз зазначених норм Закону № 168 дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений так і про нарахований податок на додану вартість. Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником. Пріоритетному застосуванню, щодо норм Закону, регулюючих порядок визначення сум бюджетного відшкодування, мають спеціальні норми пункту 7.7. статті 7 Закону № 168, а не лише термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8. статті 1 цього ж Закону.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Зокрема, зі змісту отриманого акту №9/22/35941644 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Габарит-Груп» від ДПІ в м. Сімферополі вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.44-46). Відповідно до вказаного акту ПП «Габарит-Груп» є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 10012515 від 01.07.2008 року.
Зі змісту отриманого акту №19/22/36693415 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Укрторгпартнер» від ДПІ в м. Сімферополі вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.47-53). Відповідно до вказаного акту ПП «Укрторгпартнер» з 25.11.2009 року по 19.12.2011 року був платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 100256107 від 25.11.2009 року.
Зі змісту отриманого акту №26/22/37081939 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Візіт Торг» від Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.54-56). Відповідно до вказаного акту ПП «Візіт Торг» є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 100300183 від 06.09.2010 року.
Зі змісту отриманого акту №28/22/35096833 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Севелітстрой» від ДПС у АР Крим вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (том 2 а.с.168-174). Відповідно до вказаного акту ПП «Севелітстрой» є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 100164137 від 05.02.2009 року.
Що стосується посилання представників відповідача на те, що на податкова накладна № 266 від 05.05.2010 року, яка видана ПП «Габарит-Групп» ПП «Клишко» підписана ОСОБА_5 суд зазначає. Встановлення правомірності підпису можливо у випадку надання суду та вивчення документів ПП «Габарит-Групп», а саме наказів по підприємству щодо повноважень керування та підпису документів бухгалтерського обліку. Відсутність повноважень щодо підпису ОСОБА_5 вказаної податкової накладної від ПП «Габарит-Групп» не доведено представником відповідача в судовому засіданні.
Отже, щодо стверджень відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки ПП «Габарит-Груп», ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер» щодо встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.
Посилання відповідача на вирок Київського районного суду міста Сімферополя АРК від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_5 судом не приймаються до уваги, оскільки зі змісту даного вироку не вбачається, що ОСОБА_5 здійснила реєстрацію юридичних осіб ПП «Габарит-Груп», ПП «Визит Торг», ПП «Укрторгпартнер».
Листом Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року за вих. № 2379/12-13-12, роз'яснено можливість та підстави застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до якого частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не можу сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди неповинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене повно цією особою. Диспозиція частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом з тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства. Відносини позивача з контрагентами з приводу правочинів, на підставі яких заявлено відшкодування з бюджету податку на додану вартість, підтверджено у судовому засіданні письмовими доказами у повному обсязі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладених правових норм та аналізу правовідносин, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 213,00 грн., тому податкове повідомлення - рішення № 0000460222 від 13 грудня 2012 року Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС підлягає скасуванню.
Постанова складена та підписана 07 травня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000460222 від 13 грудня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак