Справа № 206/1652/13-ц
2/206/454/13
07 травня 2013 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Кушнірчука Р.О.,
при секретарі: Ковтун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 4 серпня 2009 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 120 км а/д Київ-Харків, Київській області, в Яготинському районі, в темну пору доби не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, його вина у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2009 року. В результаті зазначеної ДТП були пошкоджені автомобілі «Рено» з державними номерними знаками АА2124АЕ та «SCHMITZ», з державними номерними знаками АА3372ХХ, що належать ОСОБА_2. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, проведеного приватним підприємцем ОСОБА_3, сума збитків становить 25339,99 гривень. Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій, яка звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, на підставі якої позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 25500 гривень.
Позивач просить суд стягнути з відповідача, в порядку регресу, виплачену потерпілій особі суму страхового відшкодування в розмірі 25500 гривень, витрати сплачені на правову допомогу в сумі 2000 гривень та судовий збір в сумі 255 гривень (а.с.46-49).
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 4 серпня 2009 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 120 км а/д Київ-Харків, Київській області в Яготинському районі, в темну пору доби не вибрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Факт скоєння дорожньо - транспортної пригоди за участю автомобілів НОМЕР_1, автомобілю «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобілю «SCHMITZ», з державними номерними знаками
АА3372ХХ, підтверджується довідкою № 363, складеною Березанським взводом ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області (а.с.52-53).
Вина відповідача ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2009 року (а.с. 55).
В судовому засіданні було встановлено, що на дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В результаті зазначеної ДТП були пошкоджені автомобілі «Рено» з державними номерними знаками АА2124АЕ та автомобіль «SCHMITZ», з державними номерними знаками АА3372ХХ, що належать ОСОБА_2.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, проведеного приватним підприємцем ОСОБА_3, сума збитків завданих власнику автомобіль «SCHMITZ» ОСОБА_2, становить 25339,99 гривень (а.с.56-79).
Зазначена шкода, особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі, яка звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.50-51).
У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач на підставі наказу № 3097 від 1.12.2009 року, здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 25500 гривень, за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого, про що свідчать копії наказу та платіжного доручення (а.с.82-83).
Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
В силу п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, окрім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, до яких відповідач не відноситься.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини та співвідношуючи їх з наведеними нормами права, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення понесених витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 25339,99 гривень, оскільки саме такий розмір збитків був визначений оцінювачем ОСОБА_4 (а.с.56), а за загальними правилами Положення про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП.
Суд критично відноситься до тверджень представника відповідача в частині того, що позивач є неналежним, з огляду на те, що саме МТСБУ виконало покладений на нього законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, і саме воно, в силу ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Не можна також погодитись з твердженнями представника відповідача щодо недопустимості в якості доказу звіту про визначення вартості матеріального збитку, проведеного приватним підприємцем ОСОБА_3, оскільки відповідач лише ставить його під сумнів, а від проведення автотоварознавчої експертизи в судовому засіданні відмовився.
Натомість, суд вважає обґрунтованими заперечення представника відповідача в частині стягнення витрат на правову допомогу.
За змістом ст. 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, котрі беруть участь у справі. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.
Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.
Позивачем не було надано договору та будь - якого документу з зазначенням розміру гонорару і порядку його внесення.
Платіжне доручення № 4771 від 29.11.2012 року про сплату авансу є недопустимими доказом понесених витрат на правову допомогу, оскільки в ній не вказано саме за які послуги надається правова допомога та якій особі вона надавалася.
Таким чином, в частині стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 79, 81, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Моторне (транспортне) страхове бюро України, в порядку регресу понесені витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 25339,99 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 253,39 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя : Р.О. Кушнірчук