вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
м. Сімферополь
12 березня 2013 р. 15:15 Справа №2а-2852/12/0170/7
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії: головуючого судді - МаргарітоваМ.В., судді Кононової Ю.С., судді Циганової Г.Ю., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товаристваз обмеженою відповідальністю "Атан-Крим"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, Державної податкової адміністрації в АРК, Державної податкової служби України, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекціії АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - представник Ремянніков Д.В.,
відповідач (Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим) - не з'явився
відповідач (СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби) - не з'явився
від відповідача (Державної податкової адміністрації в АР Крим) - представник Шенягіна Т.Ю.
від відповідача (Державної податкової служби України) - представник Шенягіна Т.Ю.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан - Крим» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової служби в АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим та просить скасувати: податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 22.11.2011р. №0001202300; рішення ДПА в АР Крим від 25.01.2012р. №269/10/25-023 «Про результати розгляду первинної скарги»; рішення ДПС України №3193/6/10-2115 від 10.02.2012р. «Про результати розгляду повторної скарги».
Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 22.11.2011р. №0001202300 (т.1 а.с.93-94).
Ухвалою суду від 12.03.2013р. позовна заява в частині позовних вимог до Державної податкової служби України, Державної податкової служби в АР Крим, Феодосійської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим залишена без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність висновків результатів перевірки, внаслідок чого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на відсутність з боку позивача порушень п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ПП "Український центр екології", ТОВ «Екоінбуд-сервіс», ТОВ «Арктика».
Позивач вказує, що операції з даними контрагентами мали реальний характер, в результаті них були придбані товари та послуги, які були використані у господарській діяльності позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причин и неявки не повідомив, письмові заперечення на адміністративний позов не надав.
По справі була призначена судова економічна експертиза, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.30-47).
Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Екоінбуд-сервіс» за січень 2011 року, ТОВ «Арктика» за травень 2011 року та ПП «Український центр екології» за квітень-травень 2011 року. За результатами перевірки складений акт перевірки від 11.11.2011р. №433/23-0/32085677 (т.1 а.с.52-62) (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (надалі ПКУ) в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 5371236грн.
На підставі акту перевірки СДПІ ВПП в м. Сімферополі винесло податкове повідомлення-рішення №0001202300 від 22.11.2011, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5371237 грн., у тому числі 5371236 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 1 грн. (т.1 а.с.64).
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 5371236 грн., яке виникло за рахунок порушень позивачем п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України в наслідок включення ТОВ «Атан-Крим» до складу податкового кредиту суми ПДВ 5371236грн., яка входить до складу вартості товарів, послуг придбаних у «сумнівних контрагентів», через відсутність реального здійснення господарських операцій, а саме: 3980995,35 грн. ПДВ по взаємовідносинам із ПП "Український центр екології" за квітень, травень 2011 року; 203280,00 грн. ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Екоінбуд-сервіс» за січень 2011 року; 1186961,50 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Арктика» за травень 2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП "Український центр екології" (продавець) був укладений договір поставки № 18.04-1 від 18.04.2011р. (т.1 а.с.159-166), згідно до положень якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Договором, крім іншого встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару визначаються у рахунках та видаткових накладних, що виписуються Постачальником, за фактом відпуску товару. Рахунки та видаткові накладні вважаються достатніми умовами та доказом узгодженості між Сторонами цього Договору вказаних асортименту, кількості, ціни та вартості товару. Право власності на товар, а також всі ризики, щодо товару переходять покупцю від Постачальника в момент отримання товару покупцем або уповноваженою їм особою. Загальна сума цього договору складається з вартості всіх партій товару, відвантаженого за цим договором. Товар передається Постачальником на складі Покупця. Доставка товару Покупцю здійснюється транспортом та за рахунок Покупця.
Відповідно до умов договору ПП "Український центр екології" надало на адресу ТОВ «Атан-Крим» дизельне пальне загальною вартістю 23887024,08 грн., у тому числі вартість без ПДВ 19905853,39 грн., ПДВ 3981170,69грн.
На суму ПДВ 3980995,35грн. ПП "Український центр екології" у період з квітня 2011р. по травень 2011р. виписані податкові накладні з номенклатурою товару «дизельне паливо» (т.1 а.с.193-213).
ПП "Український центр екології" на товар «дизельне паливо» виписані покупцю ТОВ «Атан Крим» видаткові накладні (т.1 а.с.174-192).
Між ТОВ «Атан-Крим» та ТОВ «Екоінбуд-сервіс» був укладений договір №131210 від 13.12.2010р., та додаткова угода до договору від 31.01.2011р. (т.1 а.с.151-153).
Відповідно до договору Виконавець (ТОВ «Екоінбуд-сервіс») зобов'язується по завданню замовника (ТОВ «Атан-Крим») надати ряд послуг, які потрібні у ході процесу здійснення господарської діяльності замовника. Види послуг які відповідно договору може надавати виконавець: технічне обслуговування технологічного та торгівельного обладнання, інформаційно-технологічне обслуговування АЗС, послуги пральні, сервісне обслуговування АЗС, офісу, обслуговування кондиціонерів, юридичні консультаційні послуги, клірингові послуги, рекламні послуги. Замовник зобов'язаний своєчасно інформувати виконавця про необхідні послуги. Замовник зобов'язаний своєчасно надавати послуги та надавати по виконанню послуг акти виконаних робіт.
Відповідно до умов договору ТОВ «Екоінбуд-сервіс» надало на адресу ТОВ «Атан-Крим» послуги (рекламні, клірингові, послуги, технічне обслуговування) загальною вартістю 1219680,00 грн., у тому числі вартість без ПДВ 1 016 400,00 грн., ПДВ 203 280,00 грн.
Сторонами факт надання послуг за договором зафіксований актами виконаних робіт. На вказану суму ПДВ ТОВ «Екоінбуд-сервіс» позивачу у січні 2011р. виписані податкові накладні (т.1 а.с.156-157).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Арктика» (постачальник) укладений договір поставки за № 19/5-1 від 19.05.2011р. (т.1 а.с.218-224).
Згідно до положень договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціні товару визначаються у рахунках та видаткових накладних, що виписуються Постачальником, за фактом відпуску товару. Рахунки та видаткові накладні вважаються достатніми умовами та доказом узгодженості між Сторонами цього Договору вказаних асортименту, кількості, ціни та вартості товару. Ціна, право власності на товар, а також необхідність страхування та ризики, щодо товару у діючому договорі трактуються в термінах „Інкотермс - 2010" та переходять Покупцю від Постачальника в момент отримання товару покупцем або уповноваженим ним представником. Загальна сума цього договору складається з вартості всіх партій товару, відвантаженого за цим договором. Ціна на товари, що поставляються за цим договором, їх кількості та асортимент, вказані в рахунках та видаткових накладних. Якість товару повинна відповідати вимогам діючих в Україні стандартів та технічних умов ДСТУ. Товар передається Постачальником на складі Покупця. Доставка товару Покупцю здійснюється транспортом та за рахунок Покупця.
Відповідно до умов договору ТОВ «Арктика» надало на адресу ТОВ «Атан-Крим» дизельне пальне загальною вартістю 7121769,25 грн., у тому числі вартість без ПДВ 5934807,71 грн., ПДВ 1186961,54 грн.
ТОВ «Арктика» були виписані рахунки - фактури,видаткові накладні. На вказану суму ПДВ ТОВ «Арктика» виписані податкові накладні (т.1 а.с.231-236).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснена оплата контрагентам придбаних у них товарів (послуг).
По справі була призначена судова економічна експертиза.
З висновку судової економічної експертизи від 22.02.2013р. №244/12 (т.1 а.с.30-47) вбачається, що експертом у ході дослідження встановлено, що вищезазначені операції на підставі карточки рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені ТОВ «Атан-Крим» у бухгалтерському обліку.
Визначені суми податку на додану вартість, за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Арктика», ТОВ «Екоінбуд-сервіс», ТОВ «Екоінбуд-сервіс», у розмірі включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають показникам додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та декларації з ПДВ за відповідний період.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.
У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.
Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.
Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.
Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Акт перевірки свідчить, що оформлені контрагентами позивача податкові накладні вивчалися відповідачем у ході проведення перевірки.
З аналізу створених у результаті документів вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ.
Акт перевірки в свою чергу не містить даних щодо недоліків в оформленні даних документів.
Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.
Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів, перебування них за місцезнаходженням. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).
ТОВ «АТАН-КРИМ» від ТОВ «Арктика», ТОВ «Екоінбуд-сервіс» та ПП «Український центр екології» отримані податкові накладні на загальну суму ПДВ 5 371 236,85 грн., які відповідають діючому законодавству. Товари та послуги від цих контрагентів, отримані та оприбутковані відповідно до первинних документів, які відповідають діючому законодавству.
Таким чином, про правомірність формування позивачем податкового кредиту у сумі 5371236,85 грн. свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
З метою повного з'ясування обставин справи судом на судову економічну експертизу, крім інших, було поставлено питання чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача використання у господарській діяльності товари (послуги) придбані ТОВ «Атан-Крим» у січні, квітні та травні 2011 р., у тому числі ТОВ «Артика», ТОВ «Екоінбуд-сервіс» та ТОВ «Український центр екології».
У висновку експертизи з цього питання було зроблено висновок, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Атан-Крим» підтверджені використання у господарський діяльності паливно-мастильні матеріали, що придбані у квітні та травні 2011 року у контрагентів :ТОВ «Арктика», та ПП «Український центр екології», а саме їх подальша реалізація на загальну суму 25432155,99 грн. а також отримання послуг придбаних у ТОВ «Екоінбуд-сервіс» у січні 2011 року, як витрати пов'язані із збутом у загальній сумі 1219680,00грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.
Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ, а встановлені судом обставини спростовують виявлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.
Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що угоди між позивачем та контрагентами були в повному обсязі виконані. Посилання відповідача при проведенні перевірки на дані програмного забезпечення, за допомогою яких ним встановлені розбіжності між даними декларацій (звітності) позивача та його контрагентів не є належним доказом на підтвердження заперечень позивача оскільки, програмне забезпечення до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.
Дані зустрічних перевірок контрагентів позивача, на які посилається в акті відповідач, не містять конкретних даних про операції вчинені позивачем та його контрагентами, а викладена в них інформація щодо діяльності цих юридичних осіб, дані про дотримання ними законодавства при формуванні податкових зобов'язань та подачі податкової звітності та інша інформація про ведення ними господарської діяльності не є належним доказом відсутності фактичного постачання такими підприємствами товарів та послуг на замовлення позивача.
В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.
З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.
Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.
Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.
З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів (послуг).
Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю або були не зареєстровані платниками ПДВ.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.
Господарські відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.
Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладалися та виконувалися за вільним волевиявленням його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.
Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.03.2012р. по справі №994/12/0170/14 за позовом ТОВ "Атан-Крим"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, Феодосійської міжрайонної держаної податкової інспекції АР Крим, яка набрала законної сили згідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 21.08.2012р., позовні вимоги були задоволені.
Вказаною постановою визнаний протиправним та скасуваний Наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 624 від 20.10.2011 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Атан-Крим" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "Екоінбуд - сервіс" за січень 2011 року, ТОВ "Арктика" за травень 2011 року та ПП "Український центр екології" за квітень-травень 2011 року", а також визнані протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Атан-Крим" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "Екоінбуд - сервіс" за січень 2011 року, ТОВ "Арктика" за травень 2011 року та ПП "Український центр екології" за квітень-травень 2011 року на підставі Наказу № 624 від 20.10.2011 року "Про проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Атан-Крим".
Оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято за результатом перевірки проведеної на підставі наказу, який визнаний судом протиправним та був скасований, а також за результатом вчинення відповідачем дій з проведення перевірки, які визнані судом протиправними, то таке повідомлення - рішення також не може вважатися правомірним.
На підставі викладеного податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.11.2011р. №0001202300 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень п.5 ч. 1 ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Частиною 1 ст. 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Матеріали справи свідчать, що крім сплати судового збору, позивач здійснив витрати на проведення судової експертизи у розмірі 19162грн., які також підлягають стягненню на його користь. Отже на користь позивача підлягає стягненню 21308грн. судових витрат (2146грн. судовий збір та 19162грн. витрати на проведення судових експертиз).
Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 18.03.2013р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.11.2011р. №0001202300.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22, ЄДРПОУ 32085677) судові витрати у розмірі 21308 грн. судових витрат шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Маргарітов М.В.
Суддя Кононова Ю. С.
Суддя Циганова Г.Ю.