07.05.2013 Справа № 901/873/13-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка»
до відповідача Фізичної особи-підприємця Нікітіна Деніса Сергійовича
про стягнення 9378,50 грн.
Суддя Колосова Г.Г.
Від позивача - Фістіна Ю.В., представник, дов. б.н. від 01.01.2013;
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця Нікітіна Деніса Сергійовича про стягнення заборгованості 9378,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» та Фізичною особою-підприємцем Нікітіним Денисом Сергійовичем було укладено договір поставки №С-47/2012. В порушення вищезазначеного договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати грошових коштів у сумі 9378,50 грн., що й стало підставою для звернення до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на сьогоднішній день заборгованість не погашена.
Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2013 повернулася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (1 том, а.с. 33-37). Ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013 до суду не повернута.
В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, з урахуванням строків розгляду справи підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
27.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Нікітіним Денісом Сергійовичем було укладено Договір поставки №С-47/2012 (далі - Договір) (а.с. 8-9).
Відповідно до пункту 1.1. Договору на умовах даного Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар, вказаний у видаткових накладних.
Поставка товару здійснюється на умовах, узгоджених сторонами і носить ритмічний характер (пункт 2.1. Договору).
Розділом 4 передбачено, що періодичність оплати поставленого товару складає 7 календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Оплата проводиться шляхом перерахування суми, вказаній у відповідній накладній на поточний рахунок Постачальника. Для підприємств, які не мають розрахункового рахунку, оплата повинна здійснюватися шляхом внесення грошових коштів через установу банку на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Даний договір підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками підприємств.
Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.
Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується видатковою накладною №СМ0000000043469 від 29.08.2012 на суму 9778,50 грн. ( а.с. 10).
Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить його підпис в зазначеній накладній.
На виконання умов Договору відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 400 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №50968 від 23.10.2012 на суму 100 грн., №53497 від 12.11.2012 на суму 50 грн., №54519 від 19.11.2012 на суму 50 грн., №59097 від 17.12.2012 на суму 50 грн., №60220 від 24.12.2012 на суму 50 грн., №1363 від 16.01.2013 на суму 100 грн. (а.с. 11-16).
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у розмірі 9378,50 грн. в примусовому порядку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, отже дана сума заборгованості у розмірі 9378,50 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 07.05.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нікітіна Деніса Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Доставка» заборгованість у розмірі 9378,50 грн. та 1720,50 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.Г. Колосова